1.4 Аналіз використання устаткування, ремонтного обладнання, технічної оснастки в депо.

Обладнання - найбільш активна частина основних фондів. Зростання його питомої ваги вважається прогресивною тенденцією. В процесі аналізу поряд з обчисленням частки середньорічної вартості активної частини промислово-виробничих основних фондів встановлюється кількісна забезпеченість підприємства машинами та обладнанням, визначається їх технічний рівень та відповідність кращим світовим зразкам.   Встановлюється ступінь виконання заході щодо впровадження нової техніки, що сприяє підвищенню рівня механізації і автоматизації виробництва. Визначається частка прогресивного обладнання в загальному його кількості і за кожною групою машин і устаткування. З'ясовується питома вага вартості автоматизованого устаткування і вимірювальних приладів, а також вартість модернізованого обладнання та вимірювальних приладів. За цими та іншими показниками технічного рівня основних фондів фактичні дані порівнюються з плановими.   При аналізі використання обладнання вивчають: ступінь залучення обладнання у виробництво; використання обладнання за часом; використання по потужності. Ступінь залучення обладнання у виробництво характеризують показники: питома вага діючого устаткування по відношенню до встановленому; питома вага встановленого обладнання по відношенню до готівковим; питома вага невстановленого устаткування по відношенню до готівковим.   Розрізняють обладнання наявне і встановлене (здане в експлуатацію), фактично використовується у виробництві, що знаходиться в ремонті і на модернізації, і резервне. Найбільший ефект досягається, якщо за величиною перші три групи приблизно однакові.

Для характеристики ступеня залучення обладнання у виробництво розраховують наступні показники:           Кн = к-сть використовуваного обладнання. / К-ть готівкового обладнання.   Коефіцієнт використання парку встановленого обладнання:         Ку = к-сть використовуваного обладнання. / К-сть встановленого обладнання. Різниця між кількістю готівкового та встановленого обладнання, множення на планову середньорічну вироблення продукції на одиницю обладнання, - це потенційний резерв зростання виробництва продукції за рахунок збільшення кількості діючого обладнання.   Невстановлений обладнання (не здане в експлуатацію) підрозділяється на підлеглі установці, зайве і підлягає списанню.   Продуктивність діючого устаткування залежить від екстенсивних факторів (використання обладнання за часом) та інтенсивних (Використання потужності устаткування в одиницю часу).   Для характеристики екстенсивного завантаження обладнання вивчається баланс часу його роботи. Він включає:   Календарний фонд часу - це кількість годин в тому чи іншому році. Визначають його множенням кількості днів у році на 24 години.   Режимний фонд часу (кількість одиниць встановленого обладнання множиться на кількість робочих днів звітного періоду та на кількість годин щоденної роботи з урахуванням коефіцієнта змінності);   Плановий фонд часу - час роботи обладнання за планом. Відрізняється від режимного часу перебування обладнання в плановому ремонті і на модернізації;    Фактичний фонд відпрацьованого часу.   Порівняння фактичного і планового календарних фондів часу дозволяє встановити ступінь виконання плану за кількістю і термінами; календарного і режимного - можливості кращого використання устаткування за рахунок підвищення коефіцієнта змінності, а режимного і планового – резерви часу за рахунок скорочення витрат часу на ремонт.