49. Уряд т. Блера, його вн.І зовн. Політика.

Блер став лідером британської Лейбористської партії в липні 1994, після раптової смерті його попередника, Джона Сміта. Під його керівництвом партія отримала рішучу перемогу на виборах 1997 року, поклавши кінець 18-річному правленню урядів правоцентристської Консервативної партії. Блер займає посаду прем'єр-міністра довше за будь-якого іншого представника Лейбористської партії і є єдиною людиною, яка б привела партію до трьох послідовних перемог на виборах.

Разом з Гордоном Брауном і Пітером Мендельсоном, Блеру приписують заслугу повернення Лейбористської партії до центру британської політики, використовуючи термін «Нова Праця» щоб відрізняти свою проринкову політику від більш колективістської політики партії в минулому. Цю зміну порівнюють з центристськими реформами Демократичної партії США, пов'язаними з Білом Клінтоном і «новими демократами», хоч з меншою кількістю соціально консервативних елементів та культурними відмінностями між британським і американським суспільствами. Блер описує свою політичну філософію як «сучасну соціал-демократію» і «третій шлях».

Було впорядковано фінансово-економічну сферу. Одним з перших заходів «нових лейбористів» стало надання Банкові Англії права самостійно визначити базові процентні ставки на короткотермінові кредити, дотримуючись лише встановленої урядом межі інфляції. Державі вдалось повністю погасити зовнішній борг.

Про економічну політику лейбористів говорять як про "економіку співволодіння", а останнім часом її називають "економікою знань": держава здійснила серію програм щодо перенавчання безробітних та підвищення кваліфікації трудових резервів країни.

Важливим напрямом податкової реформи є стимулювання інвестицій, переваги надаються капіталовкладенням у розвиток НТР.

Вперше в історії Великобританії з 1 квітня 1999 р. визначено рівень мінімальної зарплати, збільшено тривалість декретної відпустки для жінок з 14 до і 8 тижнів, законодавчо визнано профспілки на підприємствах як представників трудового колективу (у цьому статусі їх визнала також адміністрація 45 відсотків підприємств). Рівень безробіття склав шість відсотків, який був найнижчим за останні 40 років.

Започатковано реформи національної служби охорони здоров’я, розрахованих на 10 років.

Для зміцнення родин «нові лейбористи» запровадили низку податкових пільг. Зміни внесено в податкову практику, що сприяло зменшенню правопорушень. Удосконалено діяльність спеціальних «судів у справах молоді», створюються спеціальні групи молодих злочинців. 1998 р. прийнято «Закон про тероризм і змови».

Полеміку в країні вивкликала розпочата конституційна реформа, яка полягає у децентралізації функції влади, тобто передачі низки урядових функцій владним структоурам на місцях.

Разом з тим результати оздоровлення соціально-економічної ситуації в країні очевидні і вони сприяли активізації зовнішньої політики Лондона. В її основі залишаються такі атрибути британської державності, як володіння ядерним потенціалом, постійне членство в Раді Безпеки ООН, участь у "великій вісімці" та провідних світових і свропейських організаціях. У першій половині 1998 р. ВБ головувала у Євросоюзі, упродовж всього року – підтримує особливі стосунки із США, зберігає вплив у своїх колишніх колоніях,і має одну з найрозвинутіших економік.

Т. Блер є твердим прихильником особливих стосунків із Сша. Це найбільше виявилось у спільних бомбардуваннях Іраку 1998 і 1999 рр., у ході підготовки та здійснення воєнної операції НАТО в Югославії навесні 1999 р.

Блер підтримав цілий ряд аспектів зовнішньої політики США, беручи участь у вторгненнях до Афганістану в 2001 і Іраку в 2003. В результаті він зіткнувся з різкою критикою більшості ліберально настроєних британців, тобто прихильників своєї власної партії, а обставини втягнення Британії до війну в Іраку розглядаються багатьма як безчесні.