31. Співтовариство - економічна співпраця. «План Шумана»

У травні 1950 року в Парижі міністром закордонних справ Франції Робертом Шуманом було запропоновано новий план часткової економічної інтеграції. Ініціатором цього плану був Жан Моне. У його Декларації, виголошеній 9 травня 1950 р., були такі пропозиції:

•передання французької та німецької видобувної та металургійної галузей під спільне наддержавне керівництво, •звільнення від усіх митних платежів у переміщенні вугілля та сталі між країнами-членами новоствореної організації;

План передбачав, що майбутня організація буде відкрита для всіх бажаючих вступити країн. Завдяки цьому було досягнуто консенсусу щодо національних інтересів: з одного боку, Франція отримала можливість брати участь у контролі німецьких вугільної та металургійної галузей, а з іншого - ФРН змогла стати рівноправним партнером для інших держав.a

План Шумана та Моне був реалізований 18 квітня 1951 року, коли було підписано Паризький Договір про створення Європейського Співтовариства Вугілля і Сталі, який набрав чинності в липні 1952 р. Договір був підписаний на термін 50 років. Членами нової організації стали: Франція, ФРН, Італія, Голландія, Бельгія та Люксембург.

Органами Європейського Співтовариства Вугілля і Сталі стали: Висока Влада (першим головою став Жан Моне), Рада Міністрів, Парламентська Асамблея, Суд. Договір окреслив принципи співпраці між країнами-членами. Вони базувалися на 4 групах заборон:•на встановлення імпортного та експортного мита чи схожих оплат на вугілля та сталь у межах організації, • на застосування практики протекціонізму, обмежуючого конкуренцію, • на податкові пільги чи будь-яку іншу допомогу з боку держави, • на застосовування обмежень щодо поділу ринків.

Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЕОУС), міжнародна державно-монополістична організація, об'єднуюча кам'яновугільну, залізорудну і металургійну промисловість Франції, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), Італії, Бельгії, Нідерландів і Люксембурга (ці країни з 1958 утворюють Європейське економічне співтовариство ). Об'єднання створене у 1951 строком на 50 років і проголосило метою сприяти економічному розвитку країн-членів шляхом утворення спільного ринку для продукції вугільної і металургійної промисловості. Створення ЕОУС з'явилося результатом структурних зрушень, що відбуваються в економіці капіталізму після 2-ої світової війни 1939—45, і зростання міжімперіалістичних протиріч, що зробило безпосередній вплив на характер об'єднання. Поряд з економічними чинниками велику роль в освіті ЕОУС зіграли політичні плани імперіалістичних держав, що прагнули до організації військово-політичного блоку в Західній Європі.

В завдання ЕОУС офіційно входить: забезпечення раціонального розподілу виробництва, високій продуктивності праці у вугільно-металургійній промисловості Західної Європи; сприяння постійному розширенню виробництва і його модернізації; підтримка умов «вільної» і «нормальної» конкуренції в « Загальному ринку» і ін. Утворення ЕОУС відповідає інтересам металургійних монополій, які бачать в нім один із засобів зміцнення панування монополістичного капіталу в металургійній промисловості країн-учасниць.

  Створення спільного ринку вугілля і сталі здійснювалося поступово протягом підготовчого і «перехідного» періодів (1952—57). У лютому 1953 були введені в дію положення про спільний ринок вугілля, залізняку, залізного лому і скасовані всі мита і кількісні обмеження в торгівлі цією продукцією. У травні 1953 відкритий спільний ринок для чавуну і сталі, а в серпні 1954 — для спеціальних сталей. У травні 1956 почали діяти єдині транспортні тарифи для перевезень вугілля і руди, а в травні 1957 — для перевезень залізного лому і продукції металургійної промисловості. ЕОУС контролює біля 2 / 3 виплавки стали, 1 / 2видобутку кам'яного вугілля і залізняку в Західній Європі.

  Керівні органи ЕОУС: Верховний орган, при якому існують Консультативний комітет, Спеціальна рада міністрів, Асамблея і Суд. Друкарський орган —«Journal Officiel de la Communaute europeenne du charbon et de l''acier», що виходить з грудня 1952. Штаб-квартира ЕОУС — в Люксембурзі; є інформаційні бюро у Вашингтоні, Лондоні, Парижі, Римі і Бонні. Влітку 1967 сталося злиття виконавських органів ЕОУС і Евратома.