22. Американо-радянські угоди 70 років.

Налагоджуючи відносини з КНР американська дипломатія водночас прагнула до поліпшення стосунків з СРСР. У 1972 -1974 рр. відбувся ряд американо-радянських зустрічей на найвищому рівні. У результаті переговорів (1972) було підписано низку важливих документів. Серед них - „Основи взаємовідносин між США і СРСР", де зазначалося, що в ядерну епоху не існує іншої основи для підтримання відносин між обома державами, крім мирного співіснування. Також було укладено два надзвичайної ваги документи, спрямовані на отримання гонки озброєнь: Договір про обмеження системи протиракетної оборони (ПРО) і Тимчасову угоду про деякі заходи в галузі обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСО-1).

Американо-радянські домовленості відіграли значну роль не лише в розвитку двосторонніх відносин. Вони стали найважливішим чинником у процесі загальної розрядки міжнародної напруженості в 70-ті роки.

Свідченням того, як далеко зайшов прогрес у відносинах між обома наддержавами, став спільний американо-радянський космічний політ і стикування кораблів „Аполлон" і „Союз" у липні 1975 р.

У червні 1979 р. у Відні відбулася зустріч між президентом США Дж. Картером і головою президії Верховної Ради СРСР Л. Брежнєвим, у ході якої було підписано Договір про обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСО-2). Ці обмеження сягали значно далі Тимчасової угоди 1972 р.

Однак поряд з прогресом у відносинах між США і СРСР нагромаджувалися і взаємні претензії, зберігались обопільні побоювання та недовіра. Незважаючи на укладені договори та угоди, гонка озброєнь тривала, і Радянський Союз попри всю свою миролюбну риторику всіляко намагався випередити Сполучені Штати. Наприкінці грудня 1979 р. СРСР вчинив інтервенцію в Афганістані, й розрядку було зірвано. Адміністрація Картера призупинила процедуру ратифікації договору ОСО-2. Відносини між наддержавами знову загострилися.

23. Економічний розвиток сша у 80-90.

Економічна криза у США, що намітилася 1979 р., тривала впродовж трьох років (1980 - 1982). Падіння промислового виробництва досягло 8,2 % - це дещо менше, ніж під час кризи 1974 - 1975 рр. Безробіття досягло безпрецедентного рівня - 10,17 млн осіб (9,7 % активної робочої сили). Кризу супроводжувала помітна інфляція: у 1980 р. роздрібні ціни підскочили в середньому на 13,5% . Незважаючи на кризу, в країні тривала хвиля масового оновлення основного капіталу, що розпочалась у 1977 - 1978 р. Цей процес, як і сприятливе діяння важелів економічної політики Рейгана, розчистили шлях для виходу з кризи, швидкого відновлення виробництва.

З 1983 р. починається економічне піднесення, яке тривало до 1989 р. Середньорічні темпи приросту ВНП та промислового виробництва становили 3,5%. Порівняно з 70-ми роками вдвічі зросли темпи приросту продуктивності праці. Особисті доходи американців у розрахунку на душу населення збільшилися на 12,7 %.

Найважливішим чинником економічного піднесення став дальший розвиток НТР. 80-ті роки відзначилися нечуваними темпами впровадження у виробництво найновішої техніки і технологій. Особливо помітним було масове поширення сучасної техніки обробки інформації, нових засобів зв'язку, контрольно-вимірювальної техніки. Зокрема використання комп'ютерів зросло у 18 разів. Одночасно широко впроваджувалися нові конструкційні матеріали, американська економіка переходила на нову технічну базу.

Важливою ознакою нової технологічної ери стали глибокі структурні зміни в економіці. Питома вага матеріального виробництва неухильно скорочувалася за рахунок швидкого зростання невиробничої сфери (торгівлі, фінансів, освіти, охорони здоров'я), її частка у загальній кількості зайнятих досягла 64 %.

Помітною тенденцією розвитку американської економіки у 80-ті роки стало прискорене втягування її у світогосподарські зв'язки. Це знайшло прояв у швидкому зростанні зовнішньої торгівлі та руху капіталів, розширенні участі в міжнародній виробничій кооперації та науково-технічному обміні. На цій основі відбувся перехід від історично характерного для США відносно „автономного" до більш „відкритого" типу економіки.

Якісно новий рівень включення американської економіки в систему світового господарства разом з тим означав і високий щабель її залежності від загальних тенденцій і суперечностей розвитку світогосподарських зв'язків. І тут рельєфно виявилися й хронічні слабкості американського народного господарства, які знайшли прояв уже в попередні десятиліття й не були подолані. Різко зріс імпорт у США. Це свідчило про загострення конкуренції на внутрішньому американському ринку, куди швидко просувалися товари з Японії та Західної Європи. Значно скоротилася частка американської промисловості на американському ж ринку у продажу автомобілів, верстатів та устаткування, побутової електроніки, товарів широкого вжитку. Це вказувало на низьку конкурентоспроможність американських товарів порівняно з іншими розвинутими країнами. Неухильне перевищення імпорту над експортом призводило до швидкого зростання дефіциту торгового балансу США.

Все ж, незважаючи на ряд нерозв'язаних проблем, 80-ті роки були сприятливим періодом в економічному розвиткові США. Збільшилося виробництво, зросли особисті доходи більшості американців, дещо поліпшилося їх пенсійне забезпечення та медичне обслуговування. Пожвавлення в економіці дозволило створити нові робочі місця і зменшити безробіття. США продовжували зберігати лідерство в світі як за рівнем розвитку продуктивних сил, так і за рівнем життя населення.

Наприкінці 1989 р. - раніше, ніж у Західній Європі та Японії піднесення американської економіки змінилося її циклічним спадом, який досяг найнижчої точки на початку 1992 р. Спад виявився неглибоким: скорочення промислового виробництва дорівнювало лише кільком відсоткам. Збільшилася кількість безробітних, перевищивши 7% усього активного населення. На відміну від рецесій 70-х і 80-х років не було інфляції. Не відбулося також зниження реальної заробітної плати робітників і службовців. Уже в 1992 р. почався млявий, більш схожий на депресію, період відновлення виробництва.