3.3 Описання прийнятого рішення та його обґрунтування

Специфіка житлового середовища, влаштована таким чином, що будівля сама по собі є автономною і водночас їх кількість створює своєрідний комплекс. Вона утворюється за рахунок системи розташування житлових одинцить, які самі по собі також складають своєрідну систему.

3.4 Архітектурно-художнє рішення будівлі

Будівля житлового комплексу вирішена в органічному стилі з використанням принципів метаболізму, яка гармонійно зливається з навколишнім середовищем, не порушуючи його,а доповнюючи.

Розділяючи раціональні принципи метаболізму, будівля розрахована на розвиток в часі і просторі

Побудова планів велася на основі вільного планування, перетікання просторів, що забезпечує більш комфортне перебування людей.

Досить важливим фактором впливу на архітектурно-художній задум при проектуванні об’єкту було слідування природі, що виявлялося у вивченні та застосуванні механізмів гармонізації живого середовища: симетрії-асиметрії, пропорцій, ритмів, тектоніки, світлових та кольорових співвідношень, а також проявлення властивостей форм живої природи, що естетично засвоїлися в архітектурі, таких, як живописність, мальовничість (барвистість), життєрадісність, фізична легкість, прозорість, невимушеність, структурність, психологічна надійність тощо.

Єдність засобів гармонізації архітектурної форми заключається також в принципі сумісності функцій (основа взаємодії елементів (полімеризація)) та принципі зосередження функцій (інтеграція всіх функцій системи, що направлена на підтримку основної функції).

Даний об’єкт розглядається як єдина ситема (живий організм), елементи якої взаємодіють між собою конструктивно, функціонально, композиційно та просторово. Такий ефект досягається за допомогою деяких засобів архітектури, а саме: повторення єдиного мотиву в архітектурному вирішенні всіх складових ансамблю; органічна подібність форм елементів системи; поєднання їх не лише зорово, але й конструктивно.

Основний закон композиції – єдність і цілісність задуму. Необхідним є досягнення гармонії форм та просторів, які пристосовані не тільки для споглядання ззовні, але й для безпосереднього комфортного їх використання людиною. Основним шляхом досягнення цілісності та єдності композиції є підпорядкування елементів, виділення головного та другорядного, а також внутрішня рівновага елементів, що утворюють цю композицію.

Необхідно враховувати об’єктивний та суб’єктивний фактори впливу на процес проектування. Об’єктивний фактор – це зміст, який втілює автор в матеріалі мистецтва, зумовлений реальною дійсністю, так як архітектор безпосередньо пов’язаний із суспільством, в якому живе, залежний від матеріалів, які він застосовує, від їх властивостей, від особливостей природного середовища. Суб’єктивний фактор – полягає в проявленні власних індивідуальних творчих здібностей архітектора, в композиції відтворюються власні почуття, емоції, уявлення про форму, яка створюється.

Перетікання просторів внутрішнього і зовнішнього має ряд переваг:

1.Відчуття перетікання внутрішного та зовнішнього простору позитивно відбивається на психологічному стані проживаючих;

2.Велика кількість зелених насаджень позитивно впливає на самопочуття та емоційний стан людини;

3.Людина комфортно почуває себе в середовищі де гармонійно поєднуються безліч факторів.