Зміст:

Вступ…………………………………………………………………………………………4ст.

Розділ 1. Порівняння варіантів…………………………………………………….…6ст.

1.1 Характеристика прийнятих до розгляду рішень................................................5ст.

1.2 Аналіз варіантів……………………………………………………………………….7ст.

1.3. Обґрунтування вибору варіанту для подальшого розроблення…………..….8ст.

Розділ 2. Містобудівна ситуація і генплан…………………………………………8ст.

2 .1 Загальна характеристика ділянки…………………………………………..……8ст.

2.1.1 Географічне положення ділянки. Кліматичні-умов………………………...…9ст.

2.1.2 Транспортні зв’язки. Екологічний вплив на оточуюче середовище…………………………………………………………………………12ст.

2.2 Генеральний план…………………………………………………………………...14ст.

2.2.1 Обґрунтування прийнятого рішення…………………………………………...15ст.

2.2.2 План організації рельєфу………………………………………………………...15ст.

2.2.3 Заходи з дотримання санітарних і пожежних норм та

охороні навколишнього середовища…………………………………………...16ст.

2.2.4ТЕП генерального плану………………………………………………………...…23ст.

Розділ 3. Архітектурне вирішення………………………………………………..…23ст.

3.1 Характеристика технологічного чи функціонального процесу………………23ст.

3.2 Об’ємно-планувальне рішення……………………………………………………23ст.

3.3 Описання прийнятого рішення та його обґрунтування…………………….….24ст.

3.4 Архітектурно-художнє рішення будівлі……………………………………….….24ст.

3.5 ТЕП об'ємно-планувального рішення……………………………………………27ст.

Розділ 4. Конструктивні рішення…………………………………………………..27ст.

4.1 Несучі конструкції. Обґрунтування їх вибору…………………………………...27ст.

4.2 Огороджуючі конструкції. Обґрунтування прийнятих

Конструкцій…………………………………………………………………….…………28ст.

4.3 Теплотехнічний розрахунок зовнішніх стін або покриття……………………33ст.

4.4 Матеріали для зведення будівлі, обґрунтування їх вибору………………………………………………………………………………36ст.

Розділ 5. Інженерні мережі і інженерне обладнання будівлі………………36ст.

Розділ 6. Розрахунково-конструктивний…………………………………….….42ст.

6.1.Розрахунок головної та другорядної балок……………………………………42ст.

6.2 Розрахунок та конструювання монолітної плити…………………...........….42ст.

6.Розрахунок та конструювання другорядної балки……………………………....47ст.

6.5 Розрахунок та конструювання головної балки…………………………….….55ст.

Розділ 7. Технологія і організація будівельного виробництва……………64ст.

7.1 Область застосування………………………………………………………….…61ст.

7.2 Організація та технологія виконання робіт…………………………………....61ст.

7.3 Графік виконання робіт……………………………………………………….......67ст.

7.4 Розрахунок заробітної плати…………………………………………………..73ст.

Розділ 8. Економіка будівництва…………………………………….…………74ст.

8.2. Зведений кошторис………………………………………………………….…74ст.

8.3. Техніко-економічні показники……………………………………………………………………….………83ст.

Розділ 9. Науково-дослідна робота……………………………………………..77ст.

Список використаної література……………………………………………………82ст.

.

Вступ

Після стрімкого розвитку міст необхідні структурні зміни в системі організації середовища житлових будинків. Виникла потреба у створенні єдиного простору єдиного простору житла, з перспективою його подальшого розвитку.

У зв'язку з цим порушуються питання підвищення якості умов проживання, економії землі, задля використання її для зелених насаджень. Для вирішення цих проблем необхідна сильна матеріальна база.

Довгий час в архітектори працювали в рамках розроблених державних норм і правил з проектування житлових комплексів і житлового будівництва вцілому.

Основною проблемою була типізація архітектурно-планувальних і конструктивних рішень, уніфікація їх елементів. Типове проектування сприяло підвищенню темпів будівництва, економічності і технічного рівня житлового будівництва, при цьому залишаючи осторонь естетичну якість житлового середовища, комфорт і зручність проживаючих. У будівельних нормах і правилах були розроблені єдині уніфіковані параметри об'ємно-планувальних елементів - нормалі, проектування і будівництво велися за єдиною методикою, заснованої на застосуванні єдиної системи модулів.

У зарубіжних країнах багато архітекторів і теоретики архітектури вели пошук нових типівжитла, знаходили нестандартні рішення в організації житлового середовища. Ще в 1960-70-х роках були проведені дослідження архітекторами та фахівцями Японії, Канади, Великобританії, Німеччини, США з метою виявлення загальних тенденцій у будівництві, визначення передумов для розробки нових раціональних проектів.

Досвід показав доцільність розробки функціональної структури будинку на основі житлових осередків, кожна з яких представляла собою самостійну в планувальному відношенні групу кімнат з деякими приміщеннями загального користування

Неможливість передбачити заздалегідь індивідуальні особливості кожного мешканця визначила основну тенденцію проектування до відмови від стандартизації типів кімнат. Це давало людині можливість самостійного вибору житла відповідно до його індивідуальних потреб, сімейного стану і фінансового положення.

Врезультаті в середині ХХ століття в архітектурі зародилась течія – архітектурний метаболізм В основу теорії метаболізму було покладено принцип індивідуального розвитку живого організму. Метаболізм, однак, не потрібно плутати з органічною архітектурою і еко-теком, в яких наслідування живої природи не розгорнуте у часі і не зачіпає головним чином принципи формотворення.

.

Розділ 1. Порівняння варіантів 1.1 Характеристика прийнятих до розгляду рішень

Проблема житла є на сьогоднішній день надзвичайно актуальною. Чому? Тому що стрімкий розвиток міст і внутрішня міграція населення створюють ситуацію при якій неможливо забезпечити житлом все населення міста.

Будівництво житла – це один з показників зростання добробуту населення.

Головним засобом розв'язання цієї традиційно складної для України проблеми в зазначений період стало переведення будівництва житла на індустріальну основу.

Щоправда, перші новозбудовані житлові масиви не відзначалися оригінальними архітектурними формами, а були досить примітивними й однотипними. Це визнавалося і керівництвом країни. В житлове будівництво були зроблені значні державні капіталовкладення, що дозволило забезпечити в 1974 р. понад 70% сімей окремими квартирами.

Предметом особливої уваги архітекторів і будівельників була столиця України – Київ. Завдяки їх творчій праці головне місто республіки перетворилося на одне з найкрасивіших міст світу. Органічно поєднавши в собі чарівну природу й оригінальну архітектуру, Київ отримав своє власне, неповторне обличчя. В місті з'явилися цілі квартали багатоповерхових будинків, були споруджені нові лінії метрополітену, розбиті чудові парки та сквери. Саме в цей час у Києві народжуються Русанівка, Відрадний, Сирець, завершується формування Березняків, Борщагівки, Лісового й інших житлових масивів.

Аналогічні мікрорайони будувалися в Харкові, Дніпропетровську, Вінниці. Львові. В цей період з'явилися на карті України нові міста – Світловодськ, Нововолинськ, Українка, Придніпровськ, Вільногірськ та інші.

У 60-80-і рр. в республіці почало розгортатися житлово-кооперативне будівництво. Із зростанням матеріальної забезпеченості людей збільшувалося і число бажаючих поліпшити свої житлові умови на власний кошт. Проте в цін справі ще спостерігалися стихійність і недосконалість.

Паралельно з бурхливим розвитком міського будівництва такі ж процеси відбуваються і на селі, чому у великій мірі сприяла держава. Зокрема, Держбанк надавав грошові кредити сільським забудовникам.

Для розширення будівництва на селі була відчутно зміцнена матеріальна база міжколгоспних будівельних організацій, створених у середині 50-х років. Перед ними постало завдання – перетворити села на упорядковані сучасні селища. Вони, як правило, створювались на нових, вільних місцях або шляхом реконструкції старих сіл.

З 1965 р. в Україні практикувалося створення експериментально-показових сіл. Незважаючи на ідеологічний характер такої практики, досвід будівництва експериментально-показових сіл засвідчив, що зручні для життя і роботи сільські будівельні комплекси виникали тоді, коли в них органічно поєднувалися кращі народні традиції із досягненнями сучасної архітектури. У 1966-1970 рр. виникло 15 таких населених пунктів, наступної п'ятирічки їх кількість зросла майже вдвічі.

З 1970 р. пріоритетним напрямом забудови сільської місцевості була проголошена реконструкція старих сіл. На всесоюзному огляді-конкурсі 1970 р. на кращу забудову та благоустрій таких селищ серед 25 інших сільських населених пунктів у числі переможців було названо с. Моринці на Черкащині, де, як відомо, народився Тарас Шевченко. Це було вдалим пропагандистським кроком радянських керівників.

Разом з тим, у наступний період у житловому будівництві, як і в усіх інших галузях народного господарства, розпочалося відчутне знижений темпів зростання виробництва.

Якщо в 1966-1970 рр. свої житлові умови поліпшили майже 9 млн. чоловік, то в 1980-1985 рр. лише 7,7 млн. Проблема житла, як і раніше, залишалася гострою, держава не мала необхідних ресурсів для її успішного розв'язання. До того ж існуюча практика розподілу квартир в умовах відсутності демократії, ефективного гро­мадською контролю не задовольняла трудящих.

Багато нарікань викликала і низька якість вбудованого державного житла.

В сільському будівництві, наприклад, використовувалося чимало невдалих, стандартних, невиразних проектів житлових, господарських і культурно-побутових споруд. В окремих місцевостях України керівництво невиправдано захоплювалося забудовою сіл багатоповерховими будинками, що значно ускладнювало селянам ведення присадибних господарств.

Падіння рентабельності колгоспного і радгоспного виробництва, дефіцит будівельних матеріалів, їх дорожнеча спричинили зниження темпів будівельних робіт, змушували сільських трудівників зводити житло власними руками.

У сільській місцевості на тисячу жителів зводилося житла вдвоє менше, ніж у містах, питома вага сільських населених пунктів, забезпечених природним газом, становила менше 7%, водопроводом користувалися мешканці лише 14,6% сіл республіки.