16. Характеристика гляціальної морфокліматичної зони – Рогозін

Гляціальна морфокліматична зона характеризується від’ємними або низькими додатніми значеннями радіаційного балансу, пануванням арктичних і антарктичних повітряних мас, низькими температурами повітря і поверхневих океанічних вод. Гляціальній зоні притаманний суворий клімат з низькими зимніми температурами (до -40град. С). Річна сума опадів складає 100-200 мм. У периферійних районах характерна інтенсивна циклонічна діяльність з кількістю опадів до 400 мм. Радіаційний баланс складає 10-15 ккал/см² на рік.

Форми рельєфу утворені у гляціальній морфокліматичній зоні генетично пов’язані із діяльністю льодовика. Кожному типу заледеніння властиві певні гляціальні форми рельєфу. В горах переважають скульптурні форми, що виникли в результаті сукупної дії різних денудаційних процесів: морозного вивітрювання, роз'їдаюча діяльність фірнових сніжників і головним чином льодовикового виорювання (екзараціі) - кари, цирки, ригелі, троги, кучеряві скелі. У крайовій зоні гірських льодовиків розвинені різні акумулятивні форми рельєфу – бокові, серединні, поздовжні, кінцеві морени. У зовнішнього краю льодовикових язиків, в льодовикових долинах, розвинені флювіогляціальні тераси. В областях розвитку покривних зледенінь рівнин скульптурні форми рельєфу переважають в області зносу, приурочених до центрів материкових зледенінь (напр., Карелія). Тут широко розвинені баранячі лоби, кучеряві скелі, льодовикові борозни і друмліни і характерний сельговий рельєф. У периферичних областях покривних зледенінь переважають акумулятивні форми рельєфу, що утворюють закономірні льодовикові комплекси, що складаються з моренного рельєфу, льодовикових озер, кінцевих морен, зандр, величезних поясів крайових утворень, що складаються з горбистого моренного рельєфу, камів і озів, гляціодепресій. Тут широко поширені також ерозійно-акумулятивні форми, пов'язані з діяльністю потоків талих льодовикових вод – льодовикові долини, маргінальні канали, великі улоговини льодовикового стоку, а також великі западини прильодовикових озер.

17. Характеристика мерзлотної морфокліматичної зони – Саранчук

Найбільші міста України часто формувалися упродовж сотень і тисяч років, тому у процесі їхнього формування і розвитку можна простежити низку закономірностей історично-геоморфологічного характеру. Так, В. Палієнко, М. Барщевський та С. Жилкін (2004) відзначають, що на межі ХХ та ХХІ ст. на теренахУкраїниіснують 19 великих міськихагломерацій – Донецько-Макіївська, Дніпропетровсько-Дніпродзержинська, Київська, Львівська, Харківська, Криворізька, Горлівсько-Єнакіївська, Одеська та ін., де зосередженоблизько 55% основнихвиробничихфондівдержави та мешкаєблизько 16 млн. чол. – більш, ніж 50% міськогонаселеннядержави.

За загальнимигеоморфологічнимиумовамиавторирозрізняютьдекількатипівурбанізованихтериторій: прирічкові – розташовані на обох берегах великих річок, зокремаДніпра (Київська, Дніпропетровсько-Дніпродзержинська та ін.); приморські – розташованіуздовжморськихузбереж (Одеська, Маріупольська та ін.); міжрічкові – розташованіпереважно на межиріччях та схилах (Горлівсько-Єнакіївська, Донецько-Макіївська та ін.); змішані – розташовані у долинах невеликих річок і на схилахмежиріч (Львівська, Харківська, Криворізька та ін.). Вони характеризуютьсярізноюміроютрансформації природного рельєфу, виявунесприятливихприродних та природно-техногеннихпроцесів, а такожтехногеннихстатичнихнавантажень на рельєф.

Відзначаєтьсятакож, що за умов поширеннязначнихтовщосадовихпорід, перш за усе лесових, на теренах низки агломерацій ((Київська, Львівська, Харківська) активізувалисяпроцесиерозії, явищапросідання, утвореннязсувів та підтоплення.

За щільноїміськоїзабудови, з відноснимиперевищеннями 50-70 м і більших, а також за техногеннихвтратізводогінних та каналізаційних мереж та засипанняприроднихдренажних систем (ярів, балок) виникаєнебезпеказсувів. Щоправда, в украйнебезпечномуізтакої точки зорумісці – у столиціУкраїни, будівництвожитловихспоруд на схилах, у днищах балок, на заплавах та намивнихґрунтах проводиться іззастосуваннямбурових та набивних паль значногодіаметру, якіпроникаютьзавдякисучаснійбудівельнійтехніці на значнуглибину, буквально до київського мергелю. Такими ж палями здійснюєтьсяукріпленнянебезпечнихділянок для попередженнязсування та відсіданнямасивівґрунтів при вийманнізначнихмаспорід для спорудженняпідземноїінфраструктурижитловихспоруд (підземнихгаражів, торгівельних та розважальнихзакладівтощо).

Крімстворенняштучнихґрунтів для підвалин і фундаментів, у великих містахУкраїни давно проводиться коригуваннярічкової і балковоїмережі, річищаканалізуються (ховаються у штучні канали).

Зізростаннямурбанізаційнихпроцесівнабуваютьбільшогозначення у змінахрельєфу і створеннінесприятливихеколого-геоморфологічнихситуацій природно-техногеннігеоморфологічніпроцеси. В. Палієнко, М. Барщевський та С. Жилкін (2004) налічуютьбільш, ніж 20 їхніхвидів, середякихнайбільшнебезпечними є техногенніселі, підтоплення, затоплення, зсування, карст, провалювання, утвореннядепресійпросіданняповерхні.