4. Роль рельєфу як чинника , що визначає геоморфологічні умови ведення господарства та міру геоморфологічної небезпеки ,що чатує на людину при цивільному та промисловому будівництві, гірничодобувному, гідротехнічному, сільськогосподарському ,шляховому, лісовому, рекреаційному та інших видах господарського використання природних ресурсів. - Волошаненко

5. Яким чином рельєф визначає розподіл земельних ресурсів на земній поверхні та значною мірою їхні генетичні типи (навести підтвердження та заперечення) – Єфіменко

Земельні ресурси- це специфічне поєднання клімату, рослинності, рельєфу та ін. факторів. Здавна людина використовує земельні ресурси по різному, не можна не зауважити вплив рельєфу на вибір людини. Для своїх жител люди обирали переважно рівнинне значення, але також використовували гори, русла рік. Зараз рельєф є невідємною частиною господарської діяльності людини. Рельєф Землі відіграє велику роль у господарській діяльності людей. Найбільш придатною для господарського використання є рівнинна поверхня. На рівнинах зручно прокладати шляхи, з найбільшою ефективністю механізувати сільськогосподарські роботи. Гірські місцевості значно складніші для господарського освоєння. Механізми тут працюють менш продуктивно, витрати пального збільшуються. Так, продуктивність трактора з ухилом поверхні 0,008 зменшується на 13— 15 %, а витрати пального збільшуються на 12 %.Прокладання шляхів потребує значних капіталовкладень. Використовуючи техніку, люди переборюють несприятливі орографічні умови гірських країн*, споруджують глибокі виїмки, тунелі, мости, канатні дороги тощо.На умови поверхні рівнин зважають під час спорудження будівель, організації сільськогосподарської території та меліоративних робіт; теплолюбні культури вирощують на схилах балок південних експозицій; круті схили балок терасуються і т. ін. Рельєф має велике і дуже різноманітне значення для ґрунтогенезу, впливаючи передусім на його темпи , які залежать не лише від зовнішніх (видимих) форм земної поверхні, а й від внутрішніх (форма та відносне положення в просторі похованих нашарувань порід), що коригують внутрішньоґрунтовий та поверхневий стік. Рельєф сприяє перерозподілу тепла та вологи, напрямку вітрів, їхньої сили, характеру освітленості сонцем і, насамкінець, фітоценотичного покриву — різного на різних елементах рельєфу.

Різні елементи рельєфу мають і різний мікроклімат. Лише один градус нахилу поверхні нібито переносить арену ґрунтогенезу на 110 км за величиною інсоляції на північ чи на південь залежно від орієнтації (експозиції) схилу. Саме через це на «північних» (прохолодних і вологіших) схилах балок формуються ґрунти, характерні для районів, розташованих за 100 км на північ, і, навпаки, на «південних» (добре прогрітих) схилах — сухі (ксероморфні) ґрунти південного габітусу. У цьому виявляється коригуючий вплив на перерозподіл сонячної енергії та вологи експозиції схилів, тобто їх освітленості (правило випередження). На південних крутих схилах балок інтенсивніше виявляється ерозія, а на північних (більш пологих) — довше затримується навесні сніг, додатково зволожуючи ґрунт і сприяючи кольматажу. Підґрунтові води впливають на ґрунтотворення також завдяки особливостям рельєфу. Саме через це рельєф впливає на урожайність даної території і перерозподіл земельних ресурсів.

6. Чи однозначно рельєф визначає стан ресурсів життєзабезпечення, яке впливає на формування (та деградацію) грунтів, їх родючість, вологонасичення, на розподіл та стан поверхневих вод, на поширення та стан рослинного покриву та мисливськопромислових угідь, на гідрологічні умови? – Касьян

У розгляді місця геоморфології в геоекології важливим є питання чинників (факторів), під впливом яких знаходиться конкретна екологічна ситуація. Не було б потреби шукати такі рушійні сили несприятливої зміни екологічної ситуації у випадку природного ходу розвитку довкілля, як це відбувалось скажімо до появи людини як важливого учасника природної еволюції. Проте в даний час її вплив виявляється у житті чи не кожного компонента природного середовища, чи прямо, чи через ряд природних посередників. Ці уявлення стали, очевидно, поштовхом для М. Реймерсау класифікації екологічних чинників за значною низкою ознак: часом, похо­дженням, характером, умовами дії; періодичністю, черговістю виникнення, се­редовищем виникнення, об'єктом впливу, ступенем впливу, спектром впливу. Ця класифікація є однією із найповніших на даний час і гео­морфолог із задоволенням знайде тут констатацію давно відомого, але не усі­ма врахованого факту, що рельєф у природному середовищі є однією із най­головніших складових частин і відомий природознавець визначає йому роль геоморфологічного фактора місця (середовища) виникнення, поряд із такими важливими іншими факторами, як атмосферний, водний, ґрунтовий, фізіологі­чний, генетичний тощо. Таким чином, однозначно розцінюється роль рельєфу (сучасних геоморфологічних процесів) як фактора середо­вища виникнення несприятливих екологічних ситуацій, однорангових із ситуа­ціями у середовищах повітряного басейну, гідросфери, ґрунтових систем, або із негативними змінами у плані фізіології, генетики, популяцій, біоценозів, еко­систем, та біосфери в цілому.