12. Наукознавчі дефініції екологічної геоморфології – Павлюченко

Об'єкт, предмет, методи та суб'єкт екологічної геоморфології, дискусійні аспекти зазначених дефініцій

Об'єктом еколого-геоморфологічних досліджень у широкому значенні терміну є рельєф земної поверхні, різноманітність сучасних ендогенних та екзогенних рельєфоутворюючих процесів, що формуються на тлі інших чинників довкілля, у тому числі - господарської діяльності людини.

Вони є системоутворюючими чинниками довкілля і зумовлюють багато рис розвитку ландшафтів, що склалися до цього часу. Вивчення рельєфу продовжується вже близько двох століть і здійснюється, як правило, на базі застосування морфогенетичного принципу.

Звичайно, увага геоморфологів-процесознавців привертається, на­самперед, до вивчення екзогенних процесів рельєфоутворення, оскіль­ки останні найпоказовіше функціонують на земній поверхні, доступні для безпосереднього вивчення із залученням широкого арсеналу мето дичних прийомів - польових, напівстаціонарних, стаціонарних, дистанційних, моделювання тощо.

Проте, ендогенні процеси рельєфоутворення, навіть якщо вони не мають катастрофічного перебігу у своєму функціонуванні, виклика­ють (хоча із часом) прямі та опосередковані зміни самої земної по­верхні та інших компонентів природи.

Таким чином, об'єкт дослідження екологічної геоморфології є дещо ширшим, ніж просто рельєф земної поверхні і процеси, що його перетво­рюють, викликаючи негативні зміни у різних компонентах довкілля. об'єкт- як природно-господарських геоморфологічних систем різних рангів, що у процесі свого функціонування викликають несприят­ливі екологічні ситуації у довкіллі і самі зазнають впливів змінюваного навколишнього середовища.

Предметом еколого-геоморфологічних досліджень є, на наш погляд, різноманітні характеристики таких відносин, що у багатьох випадках призводять до погіршення екологічних ситуацій не тільки у рельєфі, а й у інших компонентах природного середовища. Предметом досліджень варто вважати вивчення чинників, що стимулюють розвиток процесів рельєфоутворення, дослідження взаємозалежностей між режимом рельє-фоутворюючих процесів та іншими компонентами довкілля, одержання кількісних оцінок таких залежностей і прогнозування розвитку як про­цесів рельєфоутворення, так і змін у інших компонентах природи, відоб­раження одержаної інформації у вигляді, придатному для користування широким колом користувачів, геоморфологічні оцінки стійкості рельєфу та його елементів, оцінки геоморфологічних ризиків при різних тенденц­іях розвитку рельєфу (як природного, так і антропогенно-обумовлено­го), розрізнення геоморфологічних рівнів міграції та акумуляції забруд­нюючих речовин, аналіз просторового розміщення забруднення у межах різних геоморфологічних об'єктів.

Суб'єктом екологічної геоморфології як однією із сторін діяльного відношення фахівців-геоморфологів (носіїв пізнавальної діяльності) до об'єкта досліджень є зацікавлена геоморфологічна спільнота, її стур­бованість назріваючою екологічною кризою і виразне розуміння знач­ної системоутворюючої ролі рельєфу та рельефоутворюючих процесів у функціонуванні довкілля. Суб'єкт, що виступає як носій предметно-практичної діяльності та пізнання, у пропонованому контексті реалі­зується цілеспрямованою методико-методологічною діяльністю. Ос­тання у даний час представлена процесом розроблення нових мето­дичних прийомів встановлення різноманітних рис стосунків рельєфу та процесів рельєфоутворення із широкими природоперетворюючими заходами, різними видами природовикористання, встановленням ре­акцій адаптації тих чи інших складників довкілля до техногенного тиску, вивченням механізмів таких реакцій і, нарешті, наукознавчими розві­дками.