14. Ярусність рельєфу Землі та її роль у вирішенні еколого-геоморфологічних проблем. - Поліщук

Послідовна зміна типів рельєфу з висотою, зумовлена кліматичною зональністю чи історією розвитку території. Ярусністьрельєфувиражаєтьсянаявністюглобальних та регіональнихгеоморфологічнихрівнів, поверхоньвирівнювання. З-поміжглобальнихгеоморфологічнихрівніврозрізняютьабразійно-акумулятивнийрівеньокраїнматериків, денудаційно-акумулятивийрівеньповерхнірівнин, рівеньсніговоїлінії та рівеньвершинноїповерхнігір (концепціягеоморфологічнихрівнів К. Маркова). Кожному геоморфологічномурівнювідповідаютьпевніповерхнівирівнювання. У межах рівнинно-платформноїчастиниУкраїнисформувалисятакігеоморфологічнірівні, як подільський, бузько-дніпровський, донецький, південнополіський, придніпровський, причорноморський. Вони мають статус регіональнихгеоморфологічнихрівнів. їмвідповідаютьповерхнівирівнюваннярізнихвідрізківкрейдового, палеогенового, неогенового й антропогенового періодів.

Концепція ярусності рельєфу дає можливість нам краще зрозуміти системи міграції речовини та енергії із вищого рівня на нижчий, а також і висхідних потоків, потоківвнутрірівневих, їхніх особливостей- характеру руху(доцентровий ,відцентровий), кількості (надмірна, нормальна). Це в свою чергу дає основу для планування планетарних закономірностей розвитку довкілля, стану поверхневих та підземних вод, розвитку геологічного середовища, динаміки атмосферних явищ. При розгляді локальних геоморфологічних рівнів, вони дають можливість встановлювати траєкторії геопотоків(вертикальні, латеральні), і навіть бути основою для еколого-геоморфологічного районування.

15. Концепції ярусності реяьєфу (поверхні вирівнювання, регіональні геоморфологічні рівні, морські та річкові тераси) – Попов

Ярусність рельєфу- послідовна зміна типів рельєфу з висотою, зумовлена кліматичною зональністю чи історією розвитку території. Ярусність рельєфу виражається наявністю глобальних та регіональних геоморфологічних рівнів, поверхонь вирівнювання. З-поміж глобальних геоморфологічних рівнів розрізняють абразійно-акумулятивний рівень окраїн материків, денудаційно-акумулятивий рівень поверхні рівнин, рівень снігової лінії та рівень вершинної поверхні гір (концепція геоморфологічних рівнів К. Маркова). Кожному геоморфологічному рівню відповідають певні поверхні вирівнювання. У межах рівнинно-платформної частини України сформувалися такі геоморфологічні рівні, як подільський, бузько-дніпровський, донецький, південнополіський, придніпровський, причорноморський. Вони мають статус регіональних геоморфологічних рівнів. Їм відповідають поверхні вирівнювання різних відрізків крейдового, палеогенового, неогенового й антропогенового періодів.

Концепція полігенетичних поверхонь вирівнювання стверджує, що полігенетичні поверхні рельєфу складаються з денудаційних рівнин ((пенепленів, педипленів), утворення яких є результатом розвитку рельєфу в заключних стадіях геоморфологічного циклу, можливого тільки в умовах низхідного розвитку рельєфу, тобто в умовах переважання екзогенних процесів над ендогенними, і при цьому відбувається загальне зменшення відносних висот та виположення схилів) та акумулятивних (алювіальних, озерно-алювіальних, озерних чи морських) рівнин. Останні складені корелятними відкладами. За рівнями корелятних відкладів і їхнім складом можна реконструювати кількість, розміри й морфологію денудаційних поверхонь вирівнювання, прогнозувати пошуки осадових та розсипних корисних копалин.

Річкові тераси - горизонтальні або злегка нахилені за течією майданчики в долинах річок. Тераси зазвичай складені алювієм і знаходяться на рівні стародавніхзаплав.

Як правило, тераси виникають при опусканні базису ерозії і утворення річкою нового профілю рівноваги : русло опускається, прорізаючи пойму, яка стає терасою. Зрідка тераси виникають при перекосах земної поверхні, викликаних тектонічними рухами, а також внаслідок кліматичних змін.

В залежності від геологічної будови виділяють наступні тераси:

• ерозійні (алювій, що складає терасу, має невелику потужність);

• цокольні (алювію багато, і корінні породи оголюються тільки в нижній частині бортів долини);

• акумулятивні (річка прорізає тільки древній алювій).

Тераси бувають поздовжні, поперечні і корінні.

Берегові морські тераси тераси – це переважно надводні давні берегові форми, що в рельєфі можуть виражатися серією берегових валів (зазвичай, берегові акумулятивні форми), утворених за дещо вищих, порівняно із сучасним, рівнях моря. Берегові тераси переважно виражені у вигляді перегинів поверхні прибережної суші і простягаються вздовж сучасної берегової лінії. Вони фіксують положення берегової зони в минулому, коли рівень моря був вищий від сучасного. Типи морських терас за генезисом співпадають ізтипами річкових.