3. Зрушення в зовнішній політиці.

Зовнішня політика «нового політичного мислення» полягала у визнанні того, що ядерна війна не може бути засобом досягнення політичних, ідеологічних і жодних інших цілей.

У 1987 р. оформилася абсолютно нова зовнішньополітична концепція радянського керівництва, названа "новим політичним мисленням".

Вона передбачала:

• відмову від ідеї розколу світу на дві системи;

• визнавала цілісність і неподільність світу;

• відкидала використання сили для вирішення світових проблем;

• оголошувала пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими, національними, ідеологічними тощо.

Основні напрями, які втілювалися за політики нового політичного мислення в систему міжнародних відносин:

– відкритість зовнішньої політики, зближення із Заходом, відмова від застосування сили і опори на силові методи розв’язання міжнародних проблем;

– виведення військ із Афганістану, розпуск Варшавського договору і виведення радянських військ з Європи.

Усе це сприяло краху комуністичних режимів в Угорщині, Чехословаччині, Польщі, Болгарії, Румунії, Східній Німеччині та її об’єднання з ФРН.

М. Горбачов зробив крок назустріч американцям і запропонував розпочати переговорний процес. На переговорах центральними були проблеми роззброєння. На зустрічах у верхах обговорювалися питання про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, обмеження і припинення ядерних випробувань, заборону хімічної зброї, скорочення звичайних озброєнь. Зокрема, 31 липня 1991 р. укладено радянсько-американський Договір про обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1).

Розпочалася нормалізація радянсько-китайських відносин. Було заявлено про перегляд політики СРСР щодо Афганістану. 15 лютого 1989 p., з виведенням 40-ї армії, радянська інтервенція в Афганістані закінчилася.

Радянський Союз поступово налагоджував стосунки з Ізраїлем, який радянський уряд досі однобічно вважав основним винуватцем воєнних конфліктів на Близькому Сході.

Московське керівництво змушене було відмовитися від збройного втручання чи дипломатичного тиску в ході демократизації країн Східної Європи, не чинити перешкод об’єднанню Німеччини. Більше того, під впливом демократичних сил своєї країни Кремль змушений був визнати помилковим рішення про втручання у внутрішні справи Угорщини у 1956 р. та Чехословаччини у 1968 р.

Революції кінця 80-х років у країнах Центральної та Східної Європи повалили комуністичні тоталітарні режими, відновили демократичні свободи.

Декомунізація Європи призвела до припинення діяльності створеного Москвою військово-політичного блоку - Варшавського Договору. На вимогу суверенних народів Радянський Союз погодився на поетапне виведення своїх військ із східноєвропейських країн.

Розпад СРСР поклав край «холодній війні» і позитивно вплинув на загальну міжнародну обстановку.