- •Сша в 1945-1960 роках.
- •2. Сша в 60-70 роках. Карибська криза.
- •3. Сша в 80-90 роках. Рейганоміка.
- •Зростання ролі сша у світі.
- •Канада після Другої світової війни.
- •2. Політичний та економічний розвиток у 50-60 ті роки хх ст.
- •3.Проблема Квебеку. Розвиток Канади у 70-80-ті роки. Конституційна реформа 1982 р.
- •4. Соціально-економічний розвиток та політичне життя.
- •5. Зовнішньополітичний курс країни
- •Канада наприкінці хх – на початку ххі ст.
- •Кубинська революція 1959 року.
- •Економічна ситуація в 70-90-ті роки.
- •Інтеграційні процеси в регіоні.
- •Великобританія в 40-90-ті роки
- •Франція в 40-90-ті роки.
- •Європейська інтеграція.
- •Німеччина після Другої світової війни: ндр та фрн
- •Західнонімецьке економічне диво.
- •Об’єднання Німеччини.
- •Італія після Другої світової війни.
- •Італія у 80-90-х роках.
- •Встановлення радянського домінування в східній Європі.
- •Інтеграційні утворення центральної Європи.
- •3. Країни нової Демократії
- •4. Революції кінця 80 — початку 90-х рр. Їхній характер, спільні риси та особливості.
- •Повоєнний стан.
- •2. Завдання та труднощі повоєнної відбудови.
- •Внутрішня та зовнішня політика Сталіна.
- •4.Життєвий рівень населення.
- •Лекція 54-55. Срср (1953-1964). «Відлига». Роки «застою» (1964-1985). Суспільно-політичне життя. Дисидентський рух (2 год.)
- •2. Реформування економіки срср
- •3.Роки «застою» (1964-1985).
- •4. Дисидентський рух.
- •Лекція 56-57. Срср в 1985-1991 рр. «Перебудова». Політика «гласності». Лібералізація соціального і культурного життя (2 год.)
- •Оновлення партійного керівництва.
- •Перебудова. Гласність.
- •Зрушення в зовнішній політиці.
Західнонімецьке економічне диво.
У 1947 р. Англія і США об'єднали свої окупаційні зони в Бізонію. У 1948 р. до них приєдналась французька зона. У Німеччині було створено єдину адміністрацію й військове командування. Було розроблено проект конституції і створено управління господарством, яке очолив Л.Ерхард. Він розробив програму економічних реформ. Метою реформ стало створення соціального ринкового господарства. Хоча програма розходилась з планами союзників, та американський військовий губернатор Клей під свою відповідальність підтримав реформи. Господарська реформа включала в себе грошову і реформу цін. її проведення розпочалось у 1948 р. Грошова реформа передбачала створення твердої валюти. 28 липня 1948 р. окупаційна адміністрація видала декрет, за яким старі рейхсмарки вважались недійсними і вводились нові дойчмарки. Кожний громадянин отримав по 40 дойчмарок. Пенсії, заробітна плата і кватрплата виплачувались у співвідношенні 1:1. Був створений банк німецьких земель.
Реформа цін розпочалась через 3 дні. Був відмінений адміністративний розподіл ресурсів і контроль над цінами. Розрегулювання цін і заробітної плати проводилось поступово, але впевнено. Держава звільнилась від функції регулювання і все тепер вирішував відсоток банківського кредиту. Господарська реформа 1948 р. переросла в економічні реформи 1948-1956 pp., які вивели економіку ФРН на третє місце у світі. Економічні перетворення і результати, які вони дали, отримали назву ''Німецьке економічне диво''.
Причини швидкого економічного розвитку ФРН:
солідні стартові можливості,
солідна промислова база,
сучасне устаткування,
компетентне керівництво реформами,
гнучка податкова і кредитна політика,
значні іноземні інвестиції (за планом Маршалла - 50 млрд. дойчмарок),
організованість нації;
жорстка експлуатація робочої сили (робочий тиждень 62 години,
заробітна плата 65% довоєнної),
підтримка економіки з боку держави;
відсутність військових видатків до 1955 p., присутність іноземних військ.
Сепаратна грошова реформа у Західній Німеччині викликала відповідні дії СРСР. Була встановлена блокада Західного Берліну. Після цього розкол Німеччини став неминучим.
7 вересня 1949 р. було проголошено Федеративну Республіку Німеччини. За формою правління ФРН стала парламентською республікою. Уряд країни очолив канцлер.
Першим канцлером ФРН став Конрад Аденауер (ХДС/ХСС). Він знаходився при владі до 1963 р. Уряд Аденауера однозначно орієнтувався на США і на цінності західної демократії. У 1952 р. він відкинув план СРСР про об'єднання Німеччини.
1955 р. ФРН стала членом НАТО, що завершило розкол Європи на два ворогуючі табори. У 1957 р. ФРН стала членом ЄЕС, і це примирило її з Францією. В 50-ті роки ФРН, ставши економічним гігантом, поставила під сумнів свої східні кордони і вимагала відновлення Німеччини у кордонах 1937 р.
СДПН стала ініціатором дискусії про зміни у зовнішній політиці ФРН. Дискусія завершилась перегрупуванням політичних сил у країні.
У результаті проведення ''нової східної політики'' ФРН підняла свій міжнародний престиж і стала одним із головних торгових партнерів для країн Східної Європи і СРСР.
70-ті роки стали переломними з точки зору внутрішнього розвитку ФРН. Як і інші країни Заходу, ФРН охопила криза.
У80-х рр.. Вільна демократична партія знову підтримала блок ХДС/ХСС, що дало можливість у 1982 р. канцлером ФРН стати християнському демократу Гельмуту Колю. Уряд Коля здійснював аналогічні заходи що і Тетчер в Англії, а Рейган в США. З 1983 р. у ФРН почалось економічне піднесення.