4. Дисидентський рух.

У 70-х рр. активізується дисидентський рух, що перетворювався в політичну опозицію правлячому режимові. Його виникнення слід віднести ще до початку 60-х pp., коли в умовах хрущовської «відлиги» інтелігенція дізналася правду про злочини сталінського режиму й отримала більше можливостей для знайомства з передовими ідеями Заходу.

Для дисидентського руху було характерне поширення «самвидаву» — безцензурного друку, в основному машинописних текстів заборонених владою творів учених, прозаїків і поетів.

Серед лідерів дисидентського руху найбільш відомими діячами були А. Сахаров, О. Солженіцин, В. Буковський, А. Марченко, О. Гінзбург Л. Богорад та ін. У грудні 1965 р. на Пушкінській площі в Москві відбулася перша демонстрація дисидентів правозахисної спрямованості, у серпні 1968 р. сім дисидентів вийшли на демонстрацію на Красну площу Москви на знак протесту проти вторгнення радянських військ до Чехословаччини.

1968 р. на Заході вийшов роман О. Солженіцина «В круте первом», за який йому була присуджена Нобелівська премія. Автор був виключений зі Спілки письменників і облитий брудом у радянських засобах масової інформації. Однак Солженіцин продовжував працювати над творами, що викривали радянську дійсність і в 1973 р. вийшов 1-й том його знаменитого «Архипелага ГУЛАГ». В лютому 1974 р. письменника було примусово виселено за кордон.

На початку 70-х pp. академік А. Сахаров кілька разів звертався до радянського керівництва з листами і записками, які містили широкомасштабні пропозиції по проведенню реформ радянської системи. Однак Брежнєв і правляча верхівка ніяк не відреагувала на пропозиції видатного вченого, авторитет якого був надзвичайно високим у цивілізованому світі.

■ Періодизація дисидентського руху в СРСР

Період	Характеристика
Становлення (1965—1972 рр.)	• Діяльність А. Синявського. Ю. Данієля, А. Амальріка, Л. Чуковської, А. Гінзбурга, Ю. Галанського, Б. Буковського, А. Марченка, С. Ковальова, Л. Богораз, П. Григоренка та ін. • Початок кампанії проти А. Сахарова і О .Солженіцина
Криза (1973—1974р.)	• Процес над П. Якіром і В. Красіним
Широке міжнародне визнання (1974—1975 рр.)	• Розширення географії дисидентського руху. • Вислання О. Солженіцина з країни. • Утворення радянського відділення Міжнародної амністії. • Присудження Нобелівської премії А. Сахарову
Гельсінський (1976—1982 рр.)	• Діяльність Гельсінської групи. • Процеси над Ю. Орловим, А. Щаранським, Г. Якуніним. • Заслання А. Сахарова

Дисидентський рух другої половини 1960-х — першої половини 1980-х рр. мав такі особливості:

Характеристика

• Стає більш масовим і організованим.

• Були відкинуті ілюзії щодо ідей соціалізму і комунізму, рух почав носити яскраво виражений антитоталітарний характер.

• У поглядах дисидентів прослідковувалися майже всі ідеологічні напрями.

• Зв’язок із громадськістю країн Заходу і міжнародними правоохоронними організаціями.

• Заперечення насильницьких методів боротьби.

• Прагнення легалізувати свою діяльність.

• 80 % дисидентів становила інтелігенція.