- •Сша в 1945-1960 роках.
- •2. Сша в 60-70 роках. Карибська криза.
- •3. Сша в 80-90 роках. Рейганоміка.
- •Зростання ролі сша у світі.
- •Канада після Другої світової війни.
- •2. Політичний та економічний розвиток у 50-60 ті роки хх ст.
- •3.Проблема Квебеку. Розвиток Канади у 70-80-ті роки. Конституційна реформа 1982 р.
- •4. Соціально-економічний розвиток та політичне життя.
- •5. Зовнішньополітичний курс країни
- •Канада наприкінці хх – на початку ххі ст.
- •Кубинська революція 1959 року.
- •Економічна ситуація в 70-90-ті роки.
- •Інтеграційні процеси в регіоні.
- •Великобританія в 40-90-ті роки
- •Франція в 40-90-ті роки.
- •Європейська інтеграція.
- •Німеччина після Другої світової війни: ндр та фрн
- •Західнонімецьке економічне диво.
- •Об’єднання Німеччини.
- •Італія після Другої світової війни.
- •Італія у 80-90-х роках.
- •Встановлення радянського домінування в східній Європі.
- •Інтеграційні утворення центральної Європи.
- •3. Країни нової Демократії
- •4. Революції кінця 80 — початку 90-х рр. Їхній характер, спільні риси та особливості.
- •Повоєнний стан.
- •2. Завдання та труднощі повоєнної відбудови.
- •Внутрішня та зовнішня політика Сталіна.
- •4.Життєвий рівень населення.
- •Лекція 54-55. Срср (1953-1964). «Відлига». Роки «застою» (1964-1985). Суспільно-політичне життя. Дисидентський рух (2 год.)
- •2. Реформування економіки срср
- •3.Роки «застою» (1964-1985).
- •4. Дисидентський рух.
- •Лекція 56-57. Срср в 1985-1991 рр. «Перебудова». Політика «гласності». Лібералізація соціального і культурного життя (2 год.)
- •Оновлення партійного керівництва.
- •Перебудова. Гласність.
- •Зрушення в зовнішній політиці.
Італія у 80-90-х роках.
У 80-ті роки при владі стояли вже п'ятипартійні уряди. Але чим більше партій в уряді, тим менш він тривкий. Постійна зміна урядів стала традицією Італії.
Політична нестабільність сприяла розвитку тероризму як з боку неофашистів, так і з боку ультралівих організацій. З 1969 р. по 1981 р. від рук терористів загинуло 386 осіб. За рівнем корупції Італія не мала собі рівних у Західній Європі. Корупція в країні пов'язана також і з особливостями політичного механізму Італії. Вибори в країні проводяться по пропорційній системі: виборці голосують не за конкретного кандидата, а за партію. Персональний склад парламентських фракцій визначає сама партія. Тим самим складались умови для існування закулісного політичного життя. Багато чого в Італії вирішувалось таємно - у партійних канцеляріях або в результаті міжпартійних переговорів. Відсутність відкритості при обговоренні важливих фінансових питань сприяла розвитку корупції і, відповідно, зростанню впливу італійської мафії.
Мафія, як організація, виникла на Сицилії у середні віки для самозахисту селян. В Італії мафія, злившись з корумпованими елементами, стала винятково могутньою, небезпечною силою.
Політична криза і спроба її подолати. У 80-90-ті роки державні інститути Італії переживали глибоку кризу. Вона посилювалась значним державним дефіцитом і неефективністю держав ного сектору економіки. Кризу влади намагався подола п'ятипартійний уряд лідера ІСП Беттіно Краксі (1983-1987 pp. Він здійснив реформи в дусі консервативної революції, всі зусилля спрямував на боротьбу з мафією. Але подолати кризу так і не вдалось.
Італія стала перед необхідністю проведення глибоких реформ. У 1993 р. на референдумі італійці висловились за ліквідацію пропорційної системи виборів. Це поклало початок реформуванню італійського політичного життя. Реформи призвели до встановлення Другої республіки в Італії. У 1996 р. відбулись вибори: новій основі, які засвідчили нову розстановку політичних сил країні.
Лекція 50-51. Встановлення радянського домінування в східноєвропейських державах. Встановлення комуністичних режимів «народної демократії». РЕВ. ОВД (2 год.)
План:
Встановлення радянського домінування в східній Європі.
Інтеграційні утворення Центральної Європи
Країни нової демократії.
Революції кінця 80 — початку 90-х рр.
Встановлення радянського домінування в східній Європі.
В результаті перемоги над фашизмом у Другій світовій війні в країнах Східної і Південно-Східної Європи склалася нова політична ситуація. Визволення цих країн супроводжувалось відновленням незалежності або зміною політичного режиму, де вона зберігалась.
У всіх визволених країнах утвердилось загальне виборче право і багатопартійність, були проведені аграрні реформи, ліквідовано велике землеволодіння, націоналізована власність колабораціоністів і фашистів.
Лад, який утвердився в країнах Східної Європи, отримав назву «народної демократії». Народна демократія вважалась перехідним станом суспільства, яке відкидає тоталітаризм і прагне демократичного ідеалу. До влади в цих країнах прийшли антифашистські сили - комуністичні, соціал-демократичні, радикальні партії, у більшості країн об'єднані в народні фронти. Значну роль у народних фронтах відігравали комуністичні партії.
Населення Східної Європи пов'язувало своє життя з демократією, пропонуючи різні модифікації цієї генеральної ідеї суспільного розвитку. В цих умовах комуністи, які займали крайні ліві позиції на політичній арені, зробили спробу з'єднати основні положення марксизму з новими політичними реаліями.
В процес утворення представницької демократії втрутився Радянський Союз. Радянська армія, що знаходилась на території Східної Європи, істотно впливала на політичну ситуацію, забезпечуючи могутню підтримку прокомуністичним силам у цих країнах. Навіть там, де комуністи спочатку не мали переваги в парламенті (Польща, Угорщина), завдяки радянському тиску вони контролювали важливі посади міністрів внутрішніх справ, державної безпеки, збройних сил.
Коли почалась ''холодна війна'', спираючись вже на завойовані позиції і прямий тиск з Москви, комуністи легко і без кровопролиття встановили свою владу протягом 1947-1948 pp.
Прийшовши до влади, компартії приступили до побудови соціалізму. Відбувалась прискорена націоналізація великої та середньої промисловості, здійснювались репресії проти союзників комуністів по Народному фронту.
Новий орган, утворений на нараді - Комінформбюро - вимагав визнати радянський зразок побудови соціалізму єдино можливим. В Угорщині, Румунії, Югославії, Албанії було ліквідовано багатопартійність. У Чехословаччині, НДР, Польщі, Болгарії різні політичні партії стають частинами керованих комуністами коаліцій. Вся повнота влади була сконцентрована в руках виконавчого апарату, який практично злився з апаратом компартійним.
З'явились місцеві «Сталіни». Тим самим з демократією було покінчено, хоча при цьому формально зберігались конституція, загальне виборче право, регулярно проводились вибори. В галузі економіки почалось проведення індустріалізації й колективізації.
Ринкова економіка була замінена плановою. Відбулась кардинальна зміна соціальної структури суспільства. Зникли клас підприємців і значною мірою самостійність селян. Більша частина працездатного населення була зайнята в державному секторі.
Індустріалізація в цих країнах, як і в СРСР, набрала форми переважного розвитку важкої промисловості. Кошти на неї були отримані виключно завдяки націоналізації.
СРСР взяв на себе постачання обладнання, сировини і енергоресурсів, підготовку спеціалістів. Індустріалізації сприяло аграрне перенаселення, безробіття і можливість використовувати жіночу працю.
Прагнення у багатьох соціалістичних країнах створити багатогалузеву важку промисловість перевищувало реальні можливості. Форсування індустріалізації породжувало обмеження споживання і падіння життєвого рівня.