4.Життєвий рівень населення.

Післявоєнна криза радянської економіки (пов'язаний з конверсією і початком холодної війни) привів до зниження і без того невисокого рівня життя людей і поставив їх на грань голоду. Заробітна плата робітників знизилася майже вдвічі, при середній зарплаті молодого робочого 200 рублів на місяць харчування в заводській їдальні обходилося в 8-9 рублів в день. При підприємствах та установах заохочувалося створення городів, без яких виживання робочих ставало неможливим.

Дефіцит продовольства в 1946 р. привів до того, що держава зняла з продовольчого пайка практично все сільське населення (100 млн. чоловік), якому пропонувалося виживати виключно за рахунок власного підсобного господарства. Однак через директив по максимізації хлібозаготівель, в 8% колгоспів оплата трудоднів зерном була припинена, а більшість інших видавало не більше 1 кг зерна на день.

Грошова оплата праці в 30% господарств не здійснювалася, тому придбати продовольство за гроші люди там також не могли. При цьому у вересні 1946 р. ціни на хліб в державних магазинах були підвищені вдвічі. У той же час ще восени 1945 р. були скасовані пільги зі сплати сільськогосподарського податку для сімей загиблих на фронті і отримали інвалідність в ході бойових дій, несвоєчасна виплата податку загрожувала великим грошовим штрафом або конфіскацією худоби.

Крім усього іншого, на самому піку голоду в лютому-травні 1947 р. вироблялося фактично примусове розміщення чергового облігаційної позики серед населення. Звернення людей до органів держвлади з проханням повернути гроші, які можуть врятувати їхні сім'ї від голоду, практично завжди залишалися без відповіді.

В кращому положенні в ті роки було продовольче постачання робітників оборонних підприємств, співробітників міліції і номенклатури.

Якщо в 1948 р. реальні зарплати в середньому були на 20% нижче довоєнного рівня, то в 1952 р. вони вже перевищували довоєнний рівень на 25%. Між 1938-1952 рр.. найбільше зріс рівень життя був серед партійної і робочої еліти, у той час як для переважної більшості сільських жителів він не покращився або погіршився.

Після війни і голоду 1946 р., в 1947 р. картки були скасовані, хоча багато товарів залишалися дефіцитом, зокрема, в 1947 р. знову був голод. Крім того, напередодні скасування карток були підняті ціни на пайкові товари. Відновлення господарства дозволило в 1948-1953 рр.. неодноразово знижувати ціни. Зниження цін значно підвищило рівень життя радянських людей.

У 1952 році вартість хліба склала 39% від ціни кінця 1947 року, молока - 72%, м'яса - 42%, цукру - 49%, вершкового масла - 37%. Як зазначалося на XIX з'їзді КПРС, в цей же час ціна на хліб виросла на 28% в США, на 90% в Англії, у Франції - більше ніж вдвічі; вартість м'яса в США зросла на 26%, в Англії - на 35%, у Франції - на 88%. Якщо в 1948 р. реальні зарплати в середньому були на 20% нижче довоєнного рівня, то в 1952 р. вони вже перевищували довоєнний рівень на 25%.

Середній рівень життя населення у віддалених від великих міст і спеціалізуються на рослинництві регіонах, тобто більшості населення країни, до початку війни так і не вийшов на показники 1929.

У рік смерті Сталіна середня калорійність добової дієти сільськогосподарського працівника була на 17% нижче рівня 1928 року.