26. Діалектика чуттєвого і раціонального в пізнанні. Основні форми чуттєвого і раціонального пізнання, їх взаємодія.

Теорія пізнання визнає єдність чуттєвої та раціональної сторін складного й суперечливого процесу духовного освоєння дійсності, проникнення людського розуму в сутність речей. Розрізняють два ступені єдиного нерозривного процесу пізнання - чуттєвий (нижчий) і раціональний (вищий). Вони перебувають у тісному діалектичному взаємозв'язку. Основні форми чуттєвого пізнання. Відчуття(В.) - відобр-ня зовнішніх властивостей предметів об'єктивного світу, яке виникає внаслідок їх впливу на органи чуття і збудження нервових центрів кори головного мозку. Відчуття - вихідний пункт пізнання, найпростіший його елемент. Воно є об'єктивним за змістом і суб'єктивним за формою, оскільки на його характер певним чином впливають специфічний склад і стан людської психіки, а опосередковано і суспільні умови, в яких перебуває людина. Більшу частину інформації людина одержує через органи зору, тому деякі спеціальності пов'язані з особливими вимогами стосовно зору людини. Сприйняття(С.) - відобр-ня зовнішності предметів об'єктивного світу. На відміну від чуттів, у яких відобр-ться окремі властивості предметів, сприйняття дає інформацію про об'єкт у його цілісності при безпосередньому впливі цього об'єкта на органи чуття. Об'єктивною основою сприйняття є єдність різних властивостей об'єкта, існуючого незалежно від свідомості людини. Цілісний образ предметів, процесів, ситуацій формується у свідомості людини внаслідок складної синтезуючої діяльності кори головного мозку. Тому люди, які покликані діяти в екстремальних умовах, змушені спеціально тренуватися, щоб досягти відповідної майстерності. Уявлення(У.) - це відтворений у пам'яті образ зовнішності предметів, які раніше сприймалися. Оскільки уявлення містять у собі моменти узагальнення, то їх розглядають як перехідну ланку від чуттєвого до раціонального пізнання. В., С., У. піддаються мисленій обробці завдяки порівнянню, аналізу і синтезу, абстрагуванню і узагальненню тощо, завдяки чому вдається проникати в сутність речей, розкривати закони об'єктивного світу. Так відбувається якісний перехід від нижчого (чут.) до вищого (рац.) ступеня пізнання, тобто пізнання загальних, суттєвих, внутрішніх, необхідних властивостей речей, властивостей, недоступних для органів чуття. Основні форми раціонального пізнання. Поняття - форма мислення, в якій відображається клас предметів з їх істотними і загальними ознаками; є найпростішою за формою і найскладнішою за змістом формою мислення; це своєрідні комори знань; за змістом це сукупність ознак, які мисляться в ньому, а обсягом - той клас предметів, які відображаються в даному понятті. Поняття, як і уявлення, відображають предмети з їх ознаками. Проте в уявленні відображається один предмет, а в понятті - множина, в понятті - загальні, істотні, внутрішні та необхідні ознаки, а в уявленні - одиничні, неістотні, зовнішні, випадкові. Поняття мають лише люди, а уявлення - і тварини. Судження - форма мислення, в якій щось стверджується і яка є або істинною, або хибною; завжди виражаються розповідними двоскладними реченнями. Умовивід - форма мислення, з допомогою якої з одних думок (засновків) одержують нові думки (висновки). Завдяки умовиводам одержують нове, так зване вивідне знання. При цьому процес пізнання може рухатися як від знання більш загальних положень до менш загальних, часткових чи й одиничних (такі умовиводи називають індуктивними).

Проте поняття, судження, умовиводи не відображають повною мірою його специфіку, оскільки вони функціонують як на донауковому, так і на науковому рівні пізнання.

27. Що таке істина? Провідні риси істинного знання.

28. В чому полягає діалектика абсолютної і відносної істини? Критерії Ч істини.

29. Наведіть докази тези, що з появою мови люди набувають принципово нове і надзвичайно могутнє знаряддя розвитку свідомості

30. Філософська антропологія про сутність людини. Дух, душа, духовність, їх співвідношення.

31. Біологічне і соціальне в людині. Чому М.Шелер і Й.Масуда вважають людину парадоксальною, антиприродною істотою?

32. Чи співпадають поняття «праця», «діяльність», «практика»? Чому саме діяльність вважається способом буття людини?

33. Й. Гейзінга (1872-1945), нідерландський філософ і культуролог, в роботі «Homo ludens» вважає гру, а не працю, необхідним способом соціального життя, синонімом власне людського, що визначає духовну культуру епохи. Як Ви ставитесь до цих міркувань Й. Гейзінги?

34. Як співвідносяться між собою поняття «індивід», «людина», «особистість»? В чому полягає зміст процесу соціалізації?

35. Відома теза екзистенціалізму: «Екзистенція передує сутності»; Охарактеризуйте співвідношення сутності і існування людини в творах Ж.-П.Сартра і А. Камю.