5. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права.

Найтісніше АП взаємодіє з констит. (держ.) правом. Констит. право закріплює основи організації і функціонування суб'єктів викон. влади, їх місце в держ. механізмі, права і свободи людини. АП деталізує і конкретизує норми констит. права, визначає юр. механізм реалізації громадянами своїх прав і свобод, компетенцію структур викон. влади, адміністративно-правові засоби захисту управл. відносин, форми і методи виконавчо-розпорядчої діяльності, основи її галузевої, міжгалузевої, регіон. та місц. організації. АП тісно взаємодіє з цивільним правом, оскільки обидва регулюють відносини майнового характеру. Норми цивільного права регулюють відносини, за яких сторони рівноправні, а норми АП — це відносини, що будуються на підпорядкованості однієї сторони іншій.

Взаємозв'язок між адмін. і труд. правом існує у сфері регулювання служб. відносин. Так, норми труд. права визначають статус службовців як учасників труд. процесу (умови праці, охорона праці, розгляд трудових спорів). Норми ж АП регулюють державно-службові відносини (умови та порядок проходження служби, правила користування служб. документами, повноваження посад. осіб з організації трудового процесу та ін.).

АП тісно пов'язане з фін. правом. Фін. право регулює відносини у сфері фін. діяльності держави, зокрема у діяльності з акумулювання і розподілу коштів, що становлять національний дохід держави. Межі норм крим. й АП визначаються характером і спрямованістю відповідних заборон.

Найскладніше розмежувати адмін. та зем., природоохоронну, сільськогосподарську, митну й підприємницьку галузі права. Механізм співвідношення їх такий, що значна частина відносин належить до предмета названих галузей, регулюється нормами АП та властивим йому методом.

З рядом норм карного права зв'язаний зміст норм адміністративного права про відповідальність за адміністративні правопорушення. Так, КпАП установлює адміністративну відповідальність посадових осіб, а норми карного законодавства - їхню кримінальну відповідальність.

 

6. Загальне поняття управління.

 Управління -  елемент, функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), що забезпечує збереження їхньої певної структури, підтримки режиму діяльності, реалізацію їхніх програм.

Управління  - діяльність органів влади.

Управління є необхідною умовою розвитку суспільства, спільної праці людей для досягнення певних цілей у відповідних сферах і галузях діяльності. Ця діяльність здійснюється людьми - суб'єктами управління й може бути охарактеризована як цілеспрямована сукупність дій, які забезпечують узгодження й координацію спільної праці з метою досягнення суспільно значимих цілей і рішення поставлених завдань.

Різноманітність об'єктів управління дає можливість виділити основні його види: соціальне, технічне й біологічне.

Соціальне управління - діяльність людей, їх суспільних і державних об'єднань, управління людини людиною, у цілому суспільством.

Технічне управління пов'язане зі створенням людьми, їхніми об'єднаннями машин і механізмів, а також «управлінням ними» з метою полегшення умов праці.

Біологічне управління спрямоване на використання об'єктивних законів природи, які відкриваються біологічними науками для створення нових сортів рослин і порід тварин.

Варто підкреслити, що технічне й біологічне управління здійснюється в рамках соціального, оскільки всі види управління пов'язані з об'єднанням зусиль людей для досягнення відповідних цілей, але мають різну спрямованість (об'єкт).

Управління має своїми основними елементами суб'єкт і об'єкт ( щодіє на основі самоорганізації), які взаємодіють на різних щаблях ієрархії шляхом керуючого (керівного) впливу суб'єкта на об'єкт.