Розділ 2 польова структура концепту кохання

Методику дослідження концептів варто розпочинати з галузей їхнього функціонування, що являють собою типи свідомості, у яких концепти об’єктивуються [22, 23]. Для концепту КОХАННЯ такими є твори на тему кохання.

З метою проведення комплексного аналізу у нашому дослідженні використовувалися художні тексти в електронному варіанті. Результати роботи засвідчили, що є декілька шляхів створення переліку лексем для побудови польової моделі концепту: вивчення словникових тлумачень, аналіз складників концепту в пареміях, створення частотного словника твору, характеристика своєрідності вживання найбільш частотних лексем у творах про кохання. Усі зазначені методики були апробовані.

Головним методом дослідження було обрано детальний компонентний аналіз кожного слова й кожної синтаксичної конструкції (зумовлений намаганням подолати випадки різних прочитань окремих висловлювань), складання моделі синонімічного, антонімічного та асоціативного полів, тобто лінгвістичний експеримент.

Сукупність іманентних характеристик, що визначають місце мовної одиниці в лексико-граматичній системі, ще від Ф. де Соссюра отримала назву «значимість», «цінність». Ця властивість концепту КОХАННЯ вивчалася в роботі не тільки за «віссю одночасності», у синхронії, але й за «віссю послідовності», у діахронії, оскільки остання вісь як значеннєвий складник культурного концепту розкривається як «етимологічна пам’ять слова», що фіксує еволюцію внутрішньої форми лексичної одиниці, шлях її «етимона» [20].

У дисертації враховано, що вивчати концепт КОХАННЯ у світлі художньої літератури слід не тільки з позицій морфології, синтаксису й лексикології, але й з погляду філософії, оскільки література не може без більш-менш чіткого визначення категорії «кохання».

«Культурна пам’ять» слова повно й глибоко відбита насамперед у лексикографічних джерелах. Так, словникові спостереження над лексемами “Liebe /любов /кохання“ дали змогу описати системні відношення семантичної структури, які й визначають їхні концептуальні ознаки.

2.1. Методологічні основи дослідження

Методологічним підґрунтям дослідження слід вважати відмінкову граматику Ч. Філмора, яка продовжує впливати на сучасне мовознавство. Серед багатьох лінгвістичних теорій у тій чи іншій формі викристалізувалося вчення про семантичні ролі (серед них тета-теорія, що частково використовується Ноамом Хомським у його теорії реакцій і у теорії зв’язків). Стимулом для розвитку досліджень у цьому напрямку стала відмінкова граматика, що базується на фремовій репрезентації штучного інтелекту.

Семантичні ролі (тематичні ролі, глибинні відмінки, відмінкові ролі Джері С. Грубера (1967) та Рея С. Джекендофа (1972), тета-ролі /тематичні взаємовідношення Н. Хомського (1981) тощо) є семантико-синтаксичними конструктами, які широко використовуються в різноманітних граматичних моделях для опису основних відношень у середині речень.

Не зважаючи на інтенсивну розробку теоретичних питань цієї тематики, граматичний статус семантичних ролей все ще не має принципового пояснення.

Одним з оперативних понять у зазначеному напрямку досліджень вважається речення, що визнається матеріальною стороною висловлення. Висловлення називаються також пропозиціями (твердженнями, реченнями, судженнями). Відповідно до відмінкової граматики предикат (підмет) упорядковує зв’язки між частинами речення.

Підходи, що використовують поняття списку семантичних ролей, піддавались критиці практично з моменту їхнього виникнення. Список семантичних ролей не є сталим і постійно доповнюється (Speas 1990, Grimshaw 1990, Van Valin 1990, Jackendoff 1990, Dowty 1991). До того ж семантичні ролі здатні перехрещуватися, поєднуватися, подвоюватися.

Основною методологією дослідження концепту в нашому дослідженні є теорія фреймової семантики [37, 154, 229].

Фрейм – складне утворення, яке, користуючись сучасними методиками, можна розкласти на дрібніші типові складники. Один фрейм, але з декількома варіантами «прочитань», може бути розгорнутий у кілька сценаріїв. Сценарій за своєю структурою поділяється на: початкову стадію, послідовність дій і фінальну стадію. Скрипт – це той зі сценаріїв, що є найбільш типовим, найчастіше очікуваним (Ч. Філлмор [154], Р. Шенк [115]). Фрейм конституюється свого роду категоріальними архетипами, що існують уже в домовному мисленні, об’єктивовані в понятійних категоріях частиномовних систем: ЩОСЬ-предмет (іменники), ТАКИЙ-якість (прикметники), СТІЛЬКИ-кількість (числівники й квантифікатори), ІСНУЄ ТАК-буття (стативи й дієслова)/ІСНУЄ ДІЮЧИ-дія (дієслова), ТАК-спосіб буття (прислівники), ТАК-оцінка (прислівники); ТУТ-ТАМ-місце (прислівники), ЗАРАЗ/ ТОДІ-час (прислівники) (М. Фуко [158]). Широко використовуються декілька типів базових фреймів, що демонструють найбільш загальні принципи категоризації й організації вербальної інформації (С. А. Жаботинська [36-38], Т  І. Домброван [34], Д. Хадсон [190], Х. Кусе [215], М. Шварц-Фрізель [272]): предметний, акціональний, таксономічний, посесивний, компаративний, асоціативний. Іноді утворюють нові за допомогою змішування основних: предметно-таксономічний, предметно-центричний тощо.

Кожен фрейм має свій визначений так званий слот. Дія слоту може бути заповнена тільки якимсь виконавцем цієї дії, а сусідні фрейми можуть успадковувати цей слот.

Зв’язки між слотами в теорії фреймів остаточно не досліджені. Слоти можуть передаватися, можуть бути багатофункціональними, але в той же час не розглядаються як функції.

Послідовне застосування складників зазначеної методики уможливило не тільки одержання переліку елементів, що становлять зміст концепту, але й співвідношення їх між собою, об’єднання у складі концептуальної структури (В. Міхач [226], Г. Морріл [230]).

Комплексний аналіз рівнів тексту на основі використання семантичних ролей дає змогу говорити про концепти як прототипові моделі поведінки або сценарії, які задають послідовність думок, бажань і почуттів [274].