3.2.1.2. Тлумачення чуттєвості жінки

Кожна жінка в проаналізованих нами текстах наділена душею з притаманними їй властивостями, за якими її можна впізнати: в цьому випадку лексема «душа» набуває значення «вдача», «характер» (змалювання психологічного типу): “Harmlos und freundlich lag ihre Seele gewissermaßen zwischen Busen und Körper mitten inne und schaute, umhegt von sanft hängendem Speck, aus listigen Äuglein gutmütig heraus“ [HBF, S. 13.]. Характеристику вдачі подано й у М. Стельмаха: «З грішної душі не проросте свята любов» [СМЧ]. Реалізується посесивний фрейм, схема інклюзивності. Світло зверху (Бог) очищує її, а земля (щоденні турботи) з кожним днем її затьмарює: “Das Licht von oben läuterte ihre Seele nicht mehr, aber die Erde trübte sie jeden Tag mehr“ [JGG, S. 127]; її можна спотворити неусвідомленими ідеями: “Ihr unbewusst sollten die in ihre Seele geworfenen Bilder sich wunderbar entfalten und glänzender, flammender in der tieferen Bedeutung hervorgehen, und diese ihre Brust dann mit den Ahnungen des unbekannten Genusses erfüllen…“ [EHE, S. 112]. Реалізується акціональний фрейм, схема каузації, душа асистив, сірконстант.

Душа жінки дуже вразлива, на неї впливає навіть вигляд зоряного неба: “Unruhig stand sie auf, unruhig trat sie ans Fenster und ließ den herrlich erleuchteten Himmel mit aller seiner Ahnung, mit all seiner Hoheit auf ihre Seele wirken“ [EM, S. 227]. Її душа стогне: «А сама чула, як у душі щось скімлить жалібно й відразливо» [ЗПР], вона відчуває душевний біль, який можна порівняти навіть із гострим зубним болем: “Die Erklärung, welche Waldemar über das Christentum abgab, hatte auf ihre Seele wie die Berührung eines kranken Zahnes gewirkt“ [KGW, S. 53]. Описуючи душевний біль, автори вживають емоційно насичені епітети: «якого ще ніколи в житті не відчувала» – “Ein Schmerz, wie sie ihn noch nie gefühlt, durchdrang ihre Seele“ [JEA, S. 322].

Найкраще розкриває вплив кохання на жіночу душу П. Мирний: «Он до чого те кохання доводить! Невже ж воно так з усіма буває? Невже і з нею те буде, як вона покохає? А буде! Он і Мар'я скільки то горя зазнала через те кохання. І вона її остерігала від його... Не хочу ж, не хочу я тебе знати, гірка людська муко! Скільки ти людей попонівечила, скільки їх душ запакувала? Храни ж мене, мати божа, від цієї напасті!» – молилася Христя своїм чистим серцем. А насподі його, під тією молитвою, щось ворушилося в йому, щось закрадалося незнайоме, одрадне та люте; і тягло, і манило її до себе, то жаль у душі будячи, то якусь надію на щастя вивертаючи...» [МПП].

На відміну від творів письменників ХІХ ст., наші сучасники, перебуваючи під впливом досягнень біології, пішли далі в конкретизації будови душі. В проаналізованих творах трапляються роздуми жінок над тим, що всередині тіла є місце, де душа ще не відокремлена від плоті й куди думки не сягають, де містяться тільки відчуття (схоже на нервове сплетіння): “In der tiefsten Tiefe; im innersten Innern, da, wo Leib und Seele noch nicht geschieden sind und wohin kein Wort, auch kein Gedanke reicht, erfuhr ich alles über Hectors Kampf, Verwundung, seinen Zähen Widerstand und seinen Tod“ [CWK, S. 151] реалізується посесивний фрейм, схема інклюзивності; душа складається з волокон: “War mit jeder Faser meines Leibs und meiner Seele bei ihm. Bin bei ihm. Aineias.“ [CWK, S. 103], рухи її схожі на рухи дитини в материнському лоні: “Die Bewegungen der Seele in mir glichen den Bewegungen der Kinder in meinem Leib, ein leises Sichregen, ein Sichrührеn wie im Traum“ [CWK, S. 107], душа може бути пораненою не менш серйозно, ніж тіло: «…і здавалося їй, що й сама вона живе на руїнах, бо має зруйновану душу» [ЗПР]. Душа має певний об’єм: «І сльози впали їй у душу, вона підійшла до Миколки, охопила його, поцілувала» [СМЧ], і навіть голос: «понуро й страшно хай лунає мій голос, гучить і гримить моя душа…» [ЗПР], вона характеризується наявністю простору (ландшафту): “Die erstorbеne Landschaft meiner Seele“ [CWK, S. 84]. Як відомо, ландшафт – це зовнішні особливості поверхні землі зі своїми характерними рисами, що легко впізнаються. Очевидно, такі приклади свідчать про матеріальність душі.

На окрему увагу заслуговує ставлення до роботи: під час роботи душа не з жінкою, руки механічно працюють самостійно: “Aber ihre Seele war nicht bei der Arbeit, die Hände flogen in fieberhafter Hast; und da sie nicht aufzusehen wagte, bemerkte sie auch nicht, wie bekümmert der Lizentiat zu ihr hinsah“ [GFA, S. 2169], навіть якщо жінка чимось дуже цікавиться, це остаточно її душу не полонить: “Aber seltsam, all die Interessen die sie mit so großem Eifer betrieb, füllten ihre Seele nicht aus. Ein rätselhaftes Etwas, ein Gedanke, nie ausgesprochen, immer zurückgewiesen, immer wiederkehrend, ein quälender Mahner und Bedränger, hielt sie in seinem Banne“ [MEB, S. 153]; тобто в коханні жінка неспроможна керувати власними почуттями, і це, безперечно, позначається на роботі.

Розумові операції виконує не мозок, а душа: тягнуться думки (ситуація градативна): “Und dazwischen zogen andere Gedanken durch ihre Seele, wie töricht sie gehandelt hatte, sich vom Hause fortzustehlen zu einem Zuge, der ein solches Abenteuer möglich machte; wie man sie im Schloss suchen würde, und vor allem, was er von ihr denken müsse“ [GFS, S. 1114], немов блискавка (ситуація моментативна), народжуються висновки, що глибоко вражають: “Diese Erkenntnis, die fast wie ein Blitz durch ihre Seele fuhr, erschütterte Änneli tief“ [JGG, S. 127], в українській літературі: «Я кину тобі до ніг весь світ. Вона промовчала. Що їй світ, що їй рай і пекло? Була для себе цілим світом, рай і пекло носила в своїй душі» [ЗПР]. Реалізується акціональний фрейм, схема каузації, душа сірконстант.

У портретних описах зауважується, що краса жінки повинна бути гармонійною, у співзвуччі серця й душі: тільки таку жінку можна вважати найпрекраснішою й кохати її всім серцем і всією душею: “Ihr Herz ist edel, Ihre Seele klingt harmonisch mit allem Schönen zusammen; so müssen Sie auch die schönste und beste Frau von ganzem Herzen, von ganzer Seele lieben“ [FSPe, S. 589], у П. Загребельного: «Моєму пробитому серцю немає на світі ліків. Душа моя жалібно стогне, мов дудка в устах у дервіша. І без лиця твого милого я мов Венера без сонця Або ж малий соловейко без троянди нічної» [ЗПР] – серце у наведених прикладах виконує роль асистива. Якщо жінка добродушна, то в її душі немає заздрості:: “Sie war zu gutmütig, als dass Neid darüber in ihre Seele gekommen wäre, aber sie setzte sich doch im Geiste an Maries Platz, und fand, dass man vielleicht das Paar nicht minder schön gefunden hätte“ [WHL, S. 81].

Сміливі пестощі чоловіка збуджують бажання й охоплюють усю її душу: “…kühne Liebkosungen, die ihre Begierden vermehren, umfangen ganz ihre Seele; sie schwebt in einem dumpfen Bewusstsein, in einem Vorgefühl aller Freuden, sie ist bis auf den höchsten Grad gespannt, sie streckt endlich ihre Arme aus…“ [JGL, S. 72], але жінка ховає душу від чоловіка: “Ich habe sie durch den Vater bitten lassen, mir ihr Vertrauen zu schenken, sie ist nicht darauf eingegangen; sie verhüllt ihre Seele auch vor mir, und darüber traure ich“ [GFA, S. 2561], бо тони хтивості таємно звучать у ній: “Heimlich klangen die Töne der Lüsternheit in ihre Seele, und wie oft mag sie versucht haben, gleich einer unvorsichtigen Wärterin, ihre Sinnlichkeit zur Ruhe zu singen mit Liedchen, die sie nur mehr wach halten mussten“ [JGWi, S. 421], а виразниками внутрішнього почуття стають очі: “Aber bevor sie noch ihre Gedanken zur Antwort gesammelt hatte, veränderte sich plötzlich ihr Angesicht, als erblicke sie etwas Unmögliches. Ihre ganze Seele trat in die erschrockenen Augen, die, wie gebannt, auf der mittleren Säulenpforte haften blieben“ [CMJ, S. 158].

На відміну від чоловіків, жінки відчувають душею своє дитя на відстані: “Die schöne Gemahlin des Freiherrn schaukelte während des Lesens die gestickte Fußbank, ihre Seele war nur halb in den Blättern, sie sah oft über den Rasenplatz nach ihrer Tochter, welche, wieder mit dem Pony beschäftigt…“ [GFS, S. 49]. Реалізується акціональний фрейм, схема каузації, душа в ролі сірконстанта.

Коли жінка починає агресивно поводитися, блиск і краса її душі тьмяніють: “Wenn sie so ihre Seele aussprach, verschwand vor seinem bezauberten Geiste die schöne Gestalt, wie die goldne Saite verschwindet, wenn sie zu tönen anfängt“ [JPT, S. 989]. Вона готова до серйозних дій, якщо чиниться несправедливість: може завдати болючих ударів (таких, що поранять душу й не раз!): “Mein ganzes Herz würde sich empören, wenn ich einen Kranken schlagen oder misshandeln sähe: und ich gab einer Person, die ich liebte, die ich für verblendet hielt, Streiche, die ihre Seele verwunden mussten!“ – “Моє серце обурюється, коли я бачу, що б’ють хворого чи жорстоко поводяться: і я б завдала особі, яку я любила, яку я вважала засліпленою, ударів, які повинні були б її душу поранити!» [SR, S. 280].

Вона навіть може позбавити чоловіка життя: “Wut und Rache erfüllten ihre Seele. Sie hätte Tim, der mit lächelnder Miene vor ihr saß, vergiften, erdolchen, erwürgen mögen“ – «Лють і помста наповнювали її душу. Вона могла б Тіма, котрий сидів з усміхненим виразом обличчя перед нею, отруїти, заколоти, задушити» [FSPz, S. 221]. Реалізується акціональний фрейм, схема каузації, жінка в ролі ліквідатива.

Іноді жінка чинить зло не своїми руками: “Du vollziehst meinen Auftrag, morgen darf der, dessen Anblick mich peinigt, nicht mehr leben!“ – «Ти здійсниш моє завдання, завтра більше не повинен жити той, вигляд якого катує мене!» [EHE, S. 121], жінка в ролі ліквідатива, вона асистив для об’єктного імперсоналу “Lіebe/ кохання“.

Отже, душу жінки слід розглядати під кількома кутами зору: з одного боку, вона вразлива, м’яка та хворобливо чутлива, як у М. Стельмаха: «Катря соромливо посміхнулась, потім стулила уста і, несучи в своїй чистій душі перші дівочі страждання, пішла в сріблясто-зеленаву синь вечора.» [СМЧ], а з іншого, – агресивна й войовнича: якщо її скривдили, вона боротиметься до кінця.

На підтвердження цієї думки слід зазначити, що автори різних літературних епох твердять: душею жінки іноді володіє якась жахлива сила, подібна до страху, яка керує і яку не можна вгамувати: “…da stand in einem Augenblicke die ganze Wahrheit vor ihr, sie durchdrang das Unselige der Begebenheit und der wilde Geist, der ihre Seele lange von fern umlagert, und immer enger bedrängt hatte, zog als Herrscher ein und stellte sich triumphierend auf die höchste Zinne“ [AAA, S. 892]; у П. Мирного читаємо: «… серце її наче хто у жмені здавив, душа несказанно боліла, гіркі сльози заливали очі...» [МПП] ця сила зростає з сутінками: “Eine nie gefühlte Unruhe und Ängstlichkeit überfiel dabei ihre Seele, die immer mehr zunahm, je dunkler draußen die Gegend wurde. Sie nahm die Zither, um sich zu zerstreuen“ [JEA, S. 63].

Можливо, виправдання цього міститься у творах сучасників: Кассандра в однойменному творі К. Вольф «із задоволенням відчуває холод у собі»: “Mit Genugtuung fühlte ich die Kälte, die sich in mir ausbreitete. Ich wusste noch nicht, dass Fühllosigkeit niemals ein Fortschritt ist, kaum eine Hilfe. Wie lange es dauerte, bis meine Gefühle in die verödeten Seelenräume wieder einströmten. Meine Wiedergeburt gab mir nicht nur die Gegenwart zurück, das, was man Leben nennt, sie erschloss mir auch die Vergangenheit neu, unverzerrt durch Kränkung…“ [CWK, S 72]; тобто героїня давно вже знайома з цим відчуттям і знає, що воно веде до зникнення почуттів і допомогає в розв’язанні непростих «душевних проблем».