3.2.3. Особливості використання асоціату “Duft /аромат“

У німецькому тлумачному словнику Duden слово “Duft“ тлумачиться як приємний для сприйняття ніжний інтенсивний запах. Як приклад наводяться запах добрих цигарок, запах троянд, парфумів [340]; в українському тлумачному словнику В. Т. Бусла цьому значенню відповідають «аромат» та «пахощі» – «приємний запах; те саме, що парфуми, взагалі пахучі ароматні речовини, пахучі трави» [310, с. 68, 711] – ці лексеми використовувалися для аналізу при подальшому дослідженні.

Ситуації із запахами описуються в одних творах часто, в інших – занадто рідко, тому для аналізу використовувалися твори ХІХ і ХХ століть. З 450 нім. /400 укр. прикладів суцільної вибірки, запропонованих комп’ютерною пошуковою програмою, було залишено по 250 найцікавіших і найтиповіших уривків з контекстом кохання. Їх можна класифікувати за такими групами: функції та якість.

При подальшому досліджені було застосовано компонентний аналіз, що передбачає вивчення ієрархічно впорядкованої структури значення і є спробою розкласти основну одиницю лексико-семантичного рівня мови – семему – на дрібніші елементи: сему, семантичний маркер, диференціальну ознаку, компонент значення. Вказані елементи, що розуміються в лексикології як синонімічні, більшою або меншою мірою несуть певне значеннєве навантаження і допомагають глибше зрозуміти досліджуване явище.

Функції. Під час аналізу виявилося, що часто категорія запаху служить для маркування спогадів. Часто – це обставини життя, пов’язані саме з любовними історіями: “… da lebten alle Empfindungen der Vergangenheit wieder auf, und er atmete mit Entzücken den feinen Duft des eleganten Zimmers, in dem sie lebte“ – «… тут знову оживали всі відчуття минулого, і він із замилуванням вдихав тонкий аромат елегантної кімнати, у якій вона жила» [GFS, S. 741], у М. Олійника читаємо: «Троянди, троянди. Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами... Легкий, тонкий аромат, мав спогад про якусь любу мрію...» [ОМ].

Очевидно, що наведений приклад не дає відповіді на питання про те, який саме запах мається на увазі, так само, як і в наступному, можна тільки висувати припущення: “Die meisten hatten einen starken, überzeugenden Duft, der auf mich eindrang, als wollte er auch in mir Erinnerungen aufregen ... diese Photographien verbrannten unglaublich langsam“ – «Більшість мала сильний переконливий аромат, який впливав на мене так, ніби хотів пробудити в мене спогади … ці фотографії горіли незбагненно довго» [RMR, S. 171].

Дуже виразно виявляється найважливіша функція запаху ночі – захоплене, п’янке сприйняття закоханими ситуації побачення, про що красномовно свідчить мовлення головного героя: “O Gott, Fürstin!“ rief er aus, “die Nacht ist eine wilde, phantastische Blume, berauschenden Duft verstreuend …“ – «О Боже, княгине! – вигукнув він, – ніч – це дика, фантастична квітка, що поширює хмільний аромат …» [JAD, S. 160] і варіативне повторення через декілька речень: “… аber sie bezwang sich und unterbrach ihn lachend: “Der Duft der Nachtblume ist Ihnen zu Kopfe gestiegen, gehen Sie nach Hause und nehmen Sie ein Fußbad…“ – «… однак вона заспокоїлась і перервала його, сміючись: «Аромат нічної квітки впливає на Вашу голову, йдіть додому й прийміть ванну для ніг…» [JAD, S. 160–161]; у П. Загребельного читаємо: «… Гульфем, кожен порух якої супроводжувано гарячими, заздрісними пошептами, висока, яскрава, вся вогонь і врода, вся краса – лицем, бровами, очима, жадібним ротом, перлистими зубами, хтивим носом, волоссям, мов запахуща ніч, тілом, ще жадібнішим за її червоні уста» [ЗПР].

Велика рідкість – використання квітів у функції алегоричного зображення героїв (тут і вище реалізується предметний фрейм, кваліфікативна схема): “… Wer hat je mein Herz gefragt? – Wer hat sich geneigt zur Blume, um ihre Farbe zu erkennen und ihren Duft zu atmen?“ – «Хто коли-небудь спитав моє серце? – Хто схилився до квітки, щоб визначити її колір і вдихнути її аромат? ...» [BAG, S. 869], у П. Мирного: «Та – уже розквітла квітка, пишна, та не запашна; а ся – непочата криниця...» – думалось йому. Хто то з неї перший води набере?» [МПП].

Застосовують письменники запахи й для створення відповідного (здебільшого вступного сприятливого) колориту: “… vor derselben standen auf einem Balkon eine Menge hoher, ausländischer Blumen; mitten in diesem Wunderreiche von Duft und Glanz saß ein bunter Papagei hinter goldenen Stäben“ – «… перед ним стояла на балконі велика кількість високих, іноземних квітів; посеред цієї чудової імперії аромату й блиску сидів строкатий папуга за золотими прутами» [JEA, S. 119].

Незначна частина прикладів демонструє вживання запаху при зображенні навколишнього світу (реалізується предметний фрейм, схема кваліфікативна): “…Die Luft war mit einem kräftigen Duft erfüllt, der aus uraltem Lavendel, Eau de Cologne und frischer Wäsche aufstieg“ – «… Повітря було насичене сильним ароматом, котрий йшов зі стародавньої лаванди, одеколону й свіжої білизни» [GFS, S. 146], у П. Загребельного: «Коло узголів'я поблимував сірійський мідний світильник, з мідної курильниці посеред великого червоного килима вився тонкий димок ледь вловимих пахощів, Ібрагім лежав на зелених, як у султана, покривалах» [ЗПР].

Все ж запах найчастіше використовується при відтворенні ситуації побачення закоханих. Саме тому, що письменники рідко вживають опис ситуації з запахом, його слід вважати дієвим стилістичним прийомом, як, наприклад, у О. Гончара: «Бути ось зовсім близько, торкатися щокою її запашного волосся і потім втратити все, втратити найдорожче?» [ГОБ]. Запах може линути з відчиненого вікна (літо) чи з саду на терасі – усе це повторюється в спогадах (реалізується акціональний фрейм, схема каузації, разом з предметним фреймом, схемою кваліфікативною, “Duft /аромат“ у ролі сірконстанта: “…die großen, weiten Fenster standen dabei offen, durch welche die lauen Abendlüfte den Duft vielfacher Blumen, mit denen das Fenster besetzt war, hineinwehten. Draußen lag die Stadt im farbigen Duft zwischen den Gärten und Weinbergen, … Florio war innerlichst vergnügt, denn er gedachte im stillen immerfort der schönen Frau …“ – «… великі, широкі вікна були при цьому відчинені, через них теплувате вечірнє повітря доносило в кімнату аромат безлічі квітів, якими було заставлене вікно. Зовні лежало місто у барвистому ароматі між садами й виноградниками, … Флоріо був внутрішньо вдоволений, оскільки він увесь час таємно думав про прекрасну даму…» [JAM, S. 48], у І. Дрозда читаємо: «Він сидів просто неї з блокнотом на колінах, їх розділяв лише стіл, сонце золотило лисини канцелярських столів, запах жасмину й любистку з райвиконкомівського саду, і він міг промовляти скільки захоче, – він грівся в її очах, в її не награній, щирій цікавості. Вертався до редакції, коли в грудях танула крига» [ДВ].

Іноді автор використовує запах у функції порівняння, що надає можливість читачеві яскравіше уявити механізм виникнення почуття (реалізується компаративний фрейм, схема подібності, приєднується “Seele“ у ролі рефлексиву): “… wenn Du Dich der Geliebten erinnerst, so schmilzt Deine Seele in diese Erinnerung ein … wie die leisen Frühlingslüfte, die den Duft und den Blütenstaub zu dem Fluss tragen …“ – «… коли ти згадуєш кохану, то твоя душа розплавляється в цій згадці … як легкий весняний вітерець, що несе аромат і квітковий пилок до річки …» [BAG, S. 779].

У дискурсі героїв фіксується авторське бачення функції запаху: “… Der Duft ist meine Sprache, wenn ihn die Liebe entzündet …“ – «… аромат – це моя мова, якщо його кохання запалило …» [EHG, S. 10], у О. Кобилянської читаємо: «… що таке любов? Ну, на мою думку, це прегарне ніжне миготіння, котре існує в цілій своїй повноті доти, доки його не заявиться словом. Опісля воно блідніє і никне. Властивий характер того чувства – це якась «метеликуватість» або той блиск сонця, що не є всюди, та й годі його здержати, що миготить крізь усі нерви в деяких хвилях, у пишних, прегарних хвилях, Орядин, а опісля зникне, і чоловік пригадує її собі, мов запах якого цвіту» [КОЦ].

Якість. Частіше на особливостях запаху автори окремо не акцентують увагу, обмежуючись вказівками типу «запах квітів» або «лісу», «молодих трав», «квітучих дерев з дощем», «весняні запахи»; лексема супроводжується епітетамии «солодкий», «духмяний» тощо.

Рідко вживається запах конвалії, гвоздики, троянди, гіацинту, тюльпана; якщо пригадується ніч, то згадується запах фіалки, на озері – латаття, місячної ночі – лілеї.

Найчастіше автори використовують аромати, що характеризуються як пряні: дозрілих яблук, груш, винограду; квітучих яблуні, липи, рапсу, резеди, конюшини. Слід підкреслити, що до значення запаху в тлумачних словниках [310, 324, 340] першою входить сема «солодкий», як і до значення перерахованих останніми рослин. (Поверхневий порівняльний аналіз додаткової літератури свідчить, що ці рослини – відомі в сільському господарстві медоноси, тобто при цвітінні мають солодкий запах.

При аналізі невеликих за обсягом сучасних оповідань про кохання трапилося лише 25 нім / 20 укр.прикладів на позначення ароматів.

На свіжому повітрі, на природі, у лісі спогади навіюють, як не дивно, запахи тліючих торфовищ. А приємними вважаються пряні запахи моху, осіннього листя й трави [HHM]. Нерідко згадуються запахи їжі, з квітів – запах троянд.

У міжособистісних стосунках неабияку роль відіграють так звані «власні» запахи (реалізується посесивний фрейм, схема партитивності, “Duft /аромат“ – частина): “… in deiner Nähe zu sein, deinen Duft zu atmen, deinen Glanz zu bewundern...“ – «знаходитись поблизу тебе, вдихати твій аромат, милуватися твоїм блиском ...» [SBR]; “… und atmete ihren eigenen Duft…“ – «… і вдихав її власний аромат …», [HHM].

Очевидно, мається на увазі запах гарних парфумів, бо непоодинокими є випадки, коли в дискурсі героїв маємо підтвердження цієї думки: “... besser gesagt wie sie duftete: vielleicht nach einer Mischung aus Rosenbluten und Sandelholz oder aber nach Moschus? Moschus für Frauen ...“ – «... краще сказати, як вона пахла: можливо, сумішшю з квітучої троянди й сандалового дерева чи все ж мускусом? Мускус для жінки ...» [TSE], у О. Гончара читаємо: «Та Лукії сьогодні чогось не співається, їй просто хочеться отак сидіти поряд з капітаном, слухати його тиху мову, відчувати тонкий запах парфумів, що йде від нього,– чи, може, це запах океану?» [ГОТ].

В оповіданнях нейтрального змісту про пахощі йдеться лише в 7 прикладах. Аналіз застосування категорії запаху в таких текстах свідчить, що «романтичні» запахи в них велика рідкість. Однак слід відзначити чималу розмаїтість їх модифікацій:

1) запахи духмяної травневої ночі: “… Der Mensch bemerkte die offene Tür, durch die ein Hauch von duftender Mainacht herein wehte…“ – «… людина помітила відчинені двері, через які усередину линули пахощі духмяної травневої ночі …» [KS];

2) пахощі бузку край лугу: “Der Fliederbaum am Rande der Wiese, der im Frühling stets wunderschön dunkelviolett blühte und einen betörenden Duft verstromte, war zu dieser Jahreszeit noch völlig kahl“ [SJ];

3) парфумів: “Lara senkte langsam ihren Körper, hob ihn wieder und bewegte sich anmutig auf ihn zu. Als ihr Körper ihn streifte, sog er ihren Duft tief ein“ [GLG];

4) миючих засобів: “Ihr Bettzeug duftete immer frisch und ihre Teppiche wurden jeden Morgen mit einer seltsamen Maschine gereinigt...“ – «Її постільна білизна пахла завжди свіжо, її килими чистились кожного ранку дивною машиною...» [EM];

5) алкоголю: “Ein stechender Duft zieht in meine Nase – Alkohol“ – «колючий аромат тягнеться до мого носа – спирт» [GMB].

Проаналізувавши наведені приклади, ми дійшли висновку, що семантикою запаху в романах слід вважати супровід зустрічі закоханих духмяним ароматом медоносних трав у фіксований часовий відтинок – вологої весни або раннього літа; функцією є створення контекстуального оточення для реалізації значення асоціатів номінативного поля “Liebe“, що підвищує експресивність опису любовного побачення.

У невеликих за обсягом оповіданнях, де автор змушений економити місце і якомога щільніше стискувати інформацію, асоціат “Duft /аромат“ отримує здатність поєднувати в собі розгалужену семантику смаку, запаху та відчуттів. Простежується стійка тенденція до використання аромату парфумів для створення колориту романтичної ситуації за допомогою реалізації фреймів: акціонального, схема каузації; предметного з кваліфікативною схемою, компаративного, схема подібності; посесивного, схема партитивності. Роль асоціату “Duft /аромат“ – сірконстант у створенні ситуації кохання.