11. Реформи 60-70-х рр. Хіх ст. У галузі державного управління, суд. Системи та армії

Реформи проводилися перш за все, заради зміцнення держави і військової потужності Росії, повернення їй втраченого після Кримської війни положення великої світової держави і міжнародного впливу. Вони були спрямовані на те, аби привести у відповідність до вимог часу систему управління на місцях, суд, армію тощо при збереженні станового ладу і позицій дворянства.

Підготовка реформ у галузі місцевого управління тривала кілька років ,і лише 1 січня 1864 р. Олександр ІІ затвердив «Положення про губернські та повітові земські установи». Земські установи відали місцевими господарськими і соціальними питаннями: будівництво та експлуатація доріг, пристрій лікувальних та благодійних установ, народну освіту, пожежна охорона, статистична служба та ін. Політична діяльність земств не допускалась. Земства сприяли розвитку господарства, активізації громадської життя на місцях.

16 червня 1870 р. Олександр ІІ підписав «Міське положення». У містах росії запроваджувалися всестанові органи – міські думи. Міське самоврядування займалося благоустроєм міста (освітлення, водопостачання, очищення, транспорт тощо), освітою, охороною здоровя. Компетенція міського самоврядування не виходила за межі господарських питань, його права були ще менші, ніж права земств.

Судова реформа почалася введенням у 1864 р. нових судових статутів. запроваджувалися нові судові установи – мировий і коронний суди. Судові статути запроваджували інститут присяжних повірених – адвокатуру, а також інститут судових слідчих. Судова система в Росії наблизилася до стандартів західної юстиції дозволила висунутися великим юристів. Так для розбору конфліктів у селянському середовищі зберігався становий волосний суд.

Поразка Росії в Кримській війні, розвиток військової техніки у Європі вимагали реорганізації всієї військової справи в країні. Загалом основною метою було скорочення армії в мирний час і, одночасно, забезпечення можливості її під час розгортання війни. Зміст реформ: Створення мереж військових і юнкерських училищ, куди приймалися представники всіх станів; Удосконалення системи військового управління, введення військових округів, створення головного штабу. Введення в 1874 р. загальної військової повинності замість рекрутського набору та скорочення термінів служби до 6 років в армії і 7 - на флоті. Було встановлено безліч пільг. Особливістю військових реформ, що проводилися під керівництвом військового міністра Д, А. Мілютіна, став їх послідовний прогресивний характер. Тут половинчастості і непослідовності було значно менше, ніж в інших перетвореннях тієї епохи.

12. Реформи 60-70-х рр. Хіх ст. У галузі освіти та інших сферах культури

Проекти реформи початкової і середньої освіти обговорювалися декілька років. 14 липня 1864 р. затверджено «Положення про початкові народні училища», що давали дозвіл на безстановість школи, надавалось право відкривати початкові школи громадським організаціям. ,жінки одержували можливість викладати в школах. Усі навчальні заклади підпорядковувалися міністерству народної осіти. Утворювались семирічні класичні та реальні (природничий напрям) гімназії. Випускники класичних гімназій могли вступати в університети, а реальних гімназій лише у вищі технічні навчальні заклади. Новим університетським статутом,(16 червня 1863 р.) Університети одержали широку автономію. Право вступати до університету отримали практично всі соціальні групи, проте не дозволялося навчання жінкам. На зламі 60-70-х рр.. ХІХ ст. було започатковано вищу жіночу освіту. З 1878 р. в Петербурзі почали діяти Вищі жіночі курси.

Зміни торкнулися також і свободи слова. На початку 1863 р. було створено комісію з підготовки нового цензурного статуту. 6 квітня 1865 р. - «Тимчасові правила про пресу». Вони скасували попередню цензуру для петербурзької та московської періодичної преси. Головний комітет з цензури мав право вилучати видання, в якому була «небезпечна орієнтація». Нові правила не поширювалися на провінційну пресу і масову л-ру для народу.

Реформи також охопили і духовну сферу. Адже РПЦ була однією з найважливіших державних структур. Загалом реформи не торкалися організаційної структури РПЦ, а церковного духовенства. Синод 1864 р. ухвалив низку постанов про церковний приход і приходське духовенство. При приході створювалися виборні органи з прихожан, якими керував священик. Їхні завдання полягали зборі коштів на церкву, і врегулювання можливих конфліктів між прихожанами і церковним урядом. Було скасовано правило спадкової передачі церковних посад. Зміни відбулися і в церковному управлінні. У 1867 р. було скасовано поділ єпархії на три класи. Було проведено реформу духовної освіти. У 1863 р. випускники духовної семінарії одержали право вступати до університетів. , а від 1867 р. – у військові училища. За Олександра ІІ припинилися переслідування старообрядців. У 1864 р. було створено комітет з «розкольницьких справ». Було легалізовано низку старообрядських сект. Загалом держава і церква продовжували курс на приєднання греко-католиків до РПЦ. Російська православна церква вела активну місіонерську діяльність. У Москві 1868 р. було засновано Всеросійське православне місіонерське товариство, яке мало сприяти наверненню до православ’я нехристиян, а також боротися проти поширення різних сектинських конфесій.