3.Перелік та класифікація джерел міжнародного права

Іще одне питання, яке виникає перед нами, стосується чіткого переліку джерел міжнародного права. Для більшості юристів-міжнародників найбільш авторитетний перелік цих джерел права міститься в ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН. Однак такий підхід не є цілком прийнятним, оскільки ця стаття, як йшлося вище, є фактично запозиченням формулювань відповідної статті Статуту Міжнародної Палати правосуддя.

Як пише у цьому зв’язку американський вчений Девід Бедерман: «Іншими словами, те, що вважається сьогодні найбільш надійним переліком джерел міжнародного права було створено юристами та дипломатами, чий світогляд та підходи віддзеркалювали крайній позитивізм столітньої давнини» . Звідси Бедерман робить висновок, що сьогодні цей перелік не може вважатися цілком авторитетним чи прийнятним.

Деякі сучасні автори, говорячи про плюралізм у сфері суб’єктів міжнародного права (тобто визнання міжнародної правосуб’єктності за новими акторами), відзначають, що цей плюралізм віддзеркалився на джерелах міжнародного права. Ось як описує цей процес «плюралізації» джерел міжнародного права канадський вчений Клер Катлер (Claire Cutler): «В міжнародному праві «тверде право» (hard law) в формі міжнародних конвенцій і звичаєвого міжнародного права сформувало головні джерела права. Сьогодні вони продовжують забезпечувати аналітичні і теоретичні основи для міжнародного права. Водночас виникають нові джерела права, які не випливають з публічної, державної влади, але швидше з приватизованої, недержавної влади. Приклади включають правові норми, що виникають з домінуючих правових практик і договірної діяльності транснаціональних корпорацій, а також інших професіоналів, які займаються міжнародною комерцією, включно з банкірами, страховиками, податковими спеціалістами тощо» . Під цими новими джерелами міжнародного права Катлер має на увазі джерела транснаціонального торгового права, тобто модельні кодекси, принципи, уніфіковані правила для добровільного використання в комерційних договорах, стандартизовані контракти тощо.

Тут мається на увазі той факт, що на сучасні міжнародні відносини, особливо на торгово-економічні відносини, суттєво впливає діяльність транснаціональних корпорацій, які іноді мають економічний вплив, більший ніж вплив багатьох невеликих і бідних держав, і які створюють своє особливе право транснаціонального характеру. Чи є джерела цього транснаціонального права джерелами міжнародного права? Відповідь на це питання залежить від того, чи визнаємо ми транснаціональні корпорації суб’єктами міжнародного права, а саме міжнародне право таким, що включає в свою структуру транснаціональний компонент.

На сьогодні транснаціональні корпорації не розглядаються більшістю правознавців як суб’єкти міжнародного права, а відтак норми, які створюються ними не належать до джерел міжнародного права.

Стосовно класифікації джерел міжнародного права в науці висувалися різні варіанти такої класифікації залежно від того, що саме вважав джерелом міжнародного права той чи інший автор.