1.7. Радянська концепція джерел міжнародного права

Певною оригінальністю відзначалась концепція джерел міжнародного права, вироблена радянським вченим Є. О. Коровіним, на думку якого термін «джерело» використовується в міжнародному праві у двох значеннях: 1) в більш широкому сенсі як правотворчий факт, і 2) в більш вузькому – як форма пізнання правової норми . Коровін рішуче відкидає концепції джерел міжнародного права, які пропонуються школою природного права, історичною та ідеалістичною школами. Природно-правова теорія міжнародного права та його джерел повинна бути відкинутою, оскільки, як вважає Коровін, з марксистської точки зору не можна говорити про існування якогось загальнолюдського ідеального права – надкласового порядку. «З аналогічних міркувань, – писав Коровін, – ми повинні відкинути і доводи ідеалістичної школи. Ані моральна природа людини, як індивідууму (варіант етичний), ані інтуїтивно-правові його переживання (варіант психологічний) не можуть вважатися джерелом будь-якого права, а міжнародного – тим паче; останнє – продукт найбільш пізніх ступенів соціального розвитку і вираз складного історичного процесу в колективно-організованому людському суспільстві».

З погляду «міжнародного права перехідного періоду», найбільш інструментальною з точки зору проблеми джерел права Коровін вважав історичну школу, яку він обґрунтовував не за допомогою метафізичної концепції «національного духу», а за допомогою матеріалів колективної (масової) психології. Протиставляючи загальному міжнародному право (буржуазних демократій) міжнародному праву перехідного періоду, Коровін наголошував на тому, що якщо в загальним міжнародним праві домінує звичай, а договір часто обмежується фіксацією звичаєвої практики, то в міжнародному праві перехідного періоду примат належить договору, а звичай є лише допоміжним (субсидіарним) джерелом.

У радянській теорії держави і права під джерелом права розуміли матеріальні умови життя суспільства, які визначають усю сукупність соціальних відносин включно зі змістом волі пануючого класу, яка, у свою чергу, визначає зміст і появу норм права. Ця теза стала вихідним методологічним пунктом для формування в радянській доктрині вчення про джерела міжнародного права. Водночас, конкретні дефініції джерел міжнародного права в працях радянських авторів у цілому нагадували традиційні позитивістські визначення цих джерел. Так, наприклад, для С. Б. Крилова джерело міжнародного права – це форма, в який знаходиться норма міжнародного права, а для Ф. І. Кожевнікова – це «спосіб» або «форма» прояву міжнародно-правової норми, спосіб «закріплення правил поведінки держав між собою».

Радянський дослідник джерел міжнародного права П. І. Лукін у своїй відомій праці «Джерела міжнародного права» 1960 р. пропонував таке визначення: «джерела міжнародного права – це форми сполучення державних воль, що склалися історично, за допомогою яких встановлюються, скасовуються або змінюються норми міжнародного права. Сполучення державних воль виражає узгоджену волю пануючих класів цих держав, обумовлену в кінцевому рахунку матеріальними умовами життя цих класів».

У першому томі «Курсу міжнародного права» 1989 р. джерела міжнародного права визначаються як «форми, в яких існують норми міжнародного права, тобто як результат процесу створення цих норм».

Для радянських юристів найбільш авторитетним переліком джерел міжнародного права була ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН.

Цікаво зазначити, що в сучасній українській теорії держави і права намічається поступовий відхід від традиційної радянської концепції джерела права. Однією з нових концепцій джерела права можна вважати точку зору Олега Первомайського, який пропонує розуміти під джерелом права (як зовнішньої форми права) «результат правопізнання, що знаходить своє об’єктивне втілення в юридичному акті або в іншій зовнішній формі, які є обов’язковими для певних суб’єктів встановленої правореалізаційної діяльності».

Такий підхід до поняття джерела права є більш гнучким і менш догматичним у порівнянні з традиційною радянською концепцію, яка тяжіє до позитивізму, і може бути використаний в теорії міжнародного права.