Значимість

Туреччина і Україна надають особливе значення ОЧЕС як організації, яка підвищує їх статус в переговорах про майбутній можливий вступ до ЄС. Росія не ставить перед собою такі цілі, проте, як і інші учасники, зацікавлена в забезпеченні своєї участі в проектах, які стосуються розвитку спільного ринку енергоносіїв, транспортної інфраструктури, прикордонної співпраці і т. д.

Населення країн, що входять до ОЧЕС складає більше 330 млн. чол. Регіон багатий на ресурси, має потужну виробничу базу, кваліфіковану робочу силу. Статус спостерігачів мають Франція, Німеччина, Австрія, Єгипет, Ізраїль, Італія, Польща, Словаччина, Туніс, а також такі міжнародні організації, як Конференція енергетичної хартії, Чорноморський клуб. ОЧЕС співробітничає з Євросоюзом, організаціями Балтійського регіону.

Одна з принципових відмінностей від інших регіональних інтеграційних угрупувань (СНД, ГУАМ, ЄврАзЕС) — ОЧЕС об'єднує країни, які залучені в інших інституційний міцно розвинені міжнародні структури. Європейський Союз, НАТО — це організації, членство в яких є прагненням багатьох країн, що є членами Організації Чорноморського Економічного Співробітництва. Греція з 1 травня 2004 стала членом ЄС. Тому ОЧЕС сконцентрована цілком і повністю на економічному аспекті інтеграції, не розпилявши свою увагу і ресурси на сфери політики і оборони. Зокрема, це пов'язано з тим, що низка країн має взаємні територіальні претензії. Проте економічні інтереси, чорноморська ідентичність надають позитивну об'єднуючу дію на стосунки цих держав. Іншою особливістю ЧЕС порівняно з іншими субрегіональними угрупуваннями є те, що в основу майбутньої діяльності було поставлено не торгівельну, а виробничу співпрацю. Це знайшло своє вираження в галузевому підході до вирішення загальних економічних проблем регіону.

Асоціація держав Південно-Східної Азії

Асоціації держав Південно-Східної Азії (англ. Association of Southeast Asian Nations, ASEAN, АСЕАН) — це геополітична та економічна міжнародна організація, до якої входять 10 краïн, розташованих в Південно-Східній Азіï.

Організація була створена 8 серпня 1967 року Філіппінами, Малайзією, Індонезією, Сінгапуром і Таїландом, які прийняли Бангкокську декларацію. Пізніше до них приєднались Бруней, Камбоджа, Лаос, М’янма та В’єтнам.

Проте сам союз було закріплено на папері у вигляді Договору про друбжу та співробітництвов АСЕАН в Південно-Східній Азіï лише в 1976 році на Балі.

Батьками-засновниками АСЕАН вважають цих міністрів іноземних справ:

Адам Малік з Індонезіï, Нарцисо Рамос з Філіпін, , Абдул Разак з Малайзіï, С. Раджаратнам з Сінгапуру та Танат Хоман з Таïланду.

Шлях до АСЕАН

В 1960 рр. розпаду колоніальних імперій привів до отримання незалежності Філіпінами, Малайзією та Індонезією. Процес утворення нових краïн завжди відбувається в тяжких умовах, тому лідери новостворених краïн бажали мати впевненість у тому, що лідери краïн-сусідок не будуть втручаться в внутрішні справи. Найбільше цього побоювались такі невеликі краïни, як Сінгапур та Бруней. В результаті основними засадами новоï регіональноï організаціï стали невтручання в внутрішні справи, консенсус, невикористовування сили та Неконфронтація.

Структура АСЕАН

Найвищим органом АСЕАН є саміт лідерів (глав держав та урядів) краïн-учасниць, який проводиться щорічно починаючи з 2000 року. Саміт триває 3 дні і супроводжується зустрічами з партнерами по регіону. Повсякденне керування роботою організаціï виконує постйний комітет в складі міністра зовнішніх справ поточноï краïни-голови та послів інших краïн-учасниць. Постійний секретаріат розташований в Джакарті. На чолі секретаріату стоïть Генеральний секретар. В листопаді 2008 року цю посаду займа колишній міністр зовнішніх справ Таïланда Сурин Питсуван. Робота Асоціації ведеться в 29 комітетах та 122 робочих групах. Щорічно в АСЕАН проводиться понад 300 заходів та зустрічей.

Головування

Головування в організації здійснюється в порядку встановленої черговості з терміном в один рік відповідно до алфавітного розташування країн англійською мовою. Відповідно, в 2007 р. головує Сінгапур, в 2008 р. — по порядку Таїланд, проте це вимагає підтвердження. На НМЗС головує міністр закордонних справ тієї країни, яка очолювала організацію торік.

Краïни-учасниці

Безпосередньо до організаціïя належать Філіпіни, Малайзія, Індонезія, Сінгапур та Таïланд. 7 січня 1984 року до них приєднався Бруней-Даруссалам, 28 липня 1995 року — В’єтнам, 23 липня 1997 року — Лаос та М’янма. 30 квітня 1999 року — Камбоджа. Наразі Папуа-Нова Гвінея має статус краïни-спостерігача. В 2002 році Східний Тимор подав заяву про бажання набути також статусу. Населення краïн АСЕАН перевищує 500 млн. чоловік, загальна площа краïн ставновить 4,5 млн. кв. км, а валовий внутрішній продукт — більше 737 млрд. доларів США.

Мета АСЕАН

Метою асоціації було об’явлено прискорення економічного розвитку та соцiального прогресу в краïнах-учасницях, захист миру та стабiльності в регiоні, а також надання краïнам-учасницям змоги мирного вирішення спірних питань.

Економічна спільнота

АСЕАН підкреслює необхідність взаємодіï в галузі безпеки , соціо-культурноï та економічноï інтеграціï. Найбільшого успіху вдалося досягнути як раз в економічній галузі. На разі встановлено мету про створення в 2015 році Економічноï спільноти АСЕАН. Вона об’єднає понад 560 млн. людей, обсяг торгівлі перевищить 1,5 трлн. доларів США.

Зона вільноï торговлі

В основу Економічноï спільноти АСЕАН буде покладено Зону вільноï торговлі (ЗВТ) (AFTA), яка надає систему тарифних преференцій для сприяння вільного потоку товарів в межах АСЕАН. ЗВТ (AFTA) — це угода між краïнами-учасницями АСЕАН щодо виробництва товарів в краïнах АСЕАН. Угоду було підписано 28 січня 1992 року в Сінгапурі. Спочатку угоду підписали Бруней, Малайзія, Індонезія, Сінгапурта Таïланд. В 1995 році до угоди приєднався — В’єтнам, в 1997 році — М’янма, в 1999 року — Камбоджа. В’єтнам, М’янма та Камбоджа не повністю виконали своï обіцянки, коли вони вступали до ЗВТ, проте ïм був наданий більший термін для виконання своїх обіцянок по зниженню тарифів.