Лондонський клуб

Лондонський клуб кредиторів — консультативний комітет найбільших банків-кредиторів, який засідає у зв'язку з переговорами їх з урядами країн-боржників з питань реструктуризації приватної заборгованості. Як правило, переговори ведуться одним із банків від імені та за дорученням інших банків, що беруть участь у консультативній раді. Лондонський клуб не має чітко визначеної структури і збирається у складі тих банків, які мають найбільші вимоги до країни-боржника, справу якої вони розглядають. У рамках Лондонського клубу банки укладають з урядом країни-боржника угоду або про щорічну реструктуризацію боргу, або про багаторічну реструктуризацію, якій підлягають лише виплати основного боргу. Всі інші прострочені суми повинні бути виплачені в момент підписання угоди про реструктуризацію. Лондонським клубом передбачені такі заходи, спрямовані на реструктуризацію боргу: викуп зі знижкою урядом країни — боржником приватного боргу своїх компаній в іноземних банків; обмін зі знижкою боргів на інші активи (наприклад, акції національних компаній), скорочення платежів для обслуговування боргу і надання нових позик для виплати старих боргів. У 90-ті роки XX ст. через механізм Лондонського клубу пройшли такі країни, як Аргентина, Болівія, Бразилія, Болгарія, Мексика, Нігерія, Польща, Філіппіни та ін.

Однією з головних передумов підписання угоди про реструктуризацію є, як правило, прийняття країною програми Міжнародного валютного фонду зі структурної перебудови економіки і здійснення економічних реформ.

Лондонський клуб, міжнародне об’єднання представників найбільших приватних комерційних банків. Утворився в 1980-х рр.. з метою вирішення проблем, що виникають у зв’язку з нездатністю країн, що розвиваються регулярно погашати платежі за зовнішньою заборгованістю. Лондонський клуб не має будь-якої організаційної структури і зазвичай збирається в складі банків, що мають найбільш великі вимоги до країни-боржника, чия справа вони розглядають. До початку 1990-х рр.. в Лондонський клуб входили представники майже 600 банків розвинених країн світу. Банки – члени Лондонського клубу укладають з урядом країни-боржника угоду про щорічну або розрахованої на ряд років реструктуризації боргу. Умовою укладання угоди є прийняття країною-боржником програми МВФ про структурну перебудову економіки і проведення економічних реформ. Реструктуризації підлягають тільки виплати по основному боргу. Як правило, угода про реструктуризацію передбачає викуп урядом приватного боргу своїх компаній зі знижкою, обмін зі знижкою боргів на інші активи (напр., акції національних компаній), скорочення платежів з обслуговування боргу і надання нових позик для оплати старих боргів. У 1990-х рр.. через механізм реструктуризації Лондонського клубу пройшли Аргентина, Болівія, Бразилія, Болгарія, Мексика, Нігерія, Філіппіни, Польща та ін Така проблема постала і перед Російською Федерацією. На початку 1997 р. заборгованість РФ банкам – членам Лондонського клубу становила бл. 32 млрд. дол (включаючи прострочену заборгованість). У 1997 р. була досягнута домовленість про реструктуризацію російського боргу, що передбачає відстрочку виплати основного боргу на 25 років.