Засади об'єднання

Особливість угоди про НАФТА полягає також у тому, що вперше у світовій практиці в системі світових господарських зв'язків інтеграційне угруповання об'єднало найбільш високо розвинуті країни сучасності з однією з країн, що розвивається, яка ледь піднялась до рівня «нових індустріальних середніх держав».

Головними стимулами інтегрування є спільні економічні інтереси, що разом із принципами взаємовигідних відносин складають фундамент угоди.

Цілі угоди полягають в тому, щоб позбутися перешкод у торгівлі, створити умови для справедливої конкуренції, збільшити доцільність інвестування, спільно захищати права інтелектуальної власності, запровадити ефективний механізм співпраці та розв'язання суперечностей, а також розвивати тристоронню, регіональну та багатосторонню співпрацю.

Меркосур

МЕРКОСУР (Mercosur) — економічний союз держав у Південній Америці, за темпами розвитку переважає всі інші подібні об'єднання. До нього входять Аргентина, Бразилія, Парагвай , Уругвай та Венесуела, як асоційовані члени — Чилі, Болівія, Перу, Колумбія та Еквадор.

Це об'єднання охоплює територію 12 мільйонів квадратних кілометрів з населенням 270 мільйонів осіб і загальним валовим внутрішнім продуктом понад 3 трильйона доларів США. Це майже 60% території Латинської Америки, 46% її мешканців та близько 50% ВВП. Наразі це п'ята за потужністю економіка у світі. Проте економічну стабільність Меркосуру було послаблено 2001 року падінням економіки Аргентини.

Назва організації походить від ісп. Mercado Comun del Cono Sur, що в перекладі означає «Об'єднаний ринок країн південного конусу». Першим кроком до створення Об'єднаного Ринку стала угода про вільну торгівлю, яку уклали Аргентина і Бразилія 1986 р. 1990 р. до цієї угоди приєдналися Парагвай та Уругвай.

Основними адміністративними органами об'єднання є:

• Рада загального ринку

• Група загального ринку

• Комісія торгівлі

• Спільна парламентська комісія,

• Соціально-економічний консультативний форум

• Адміністративний секретаріат.

Перші чотири організації працюють на міжурядовому рівні. Основним принципом діяльності вищих органів Меркосуру є консенсус. Ідея створення якоїсь наднаціональної структури за прикладом Європейського союзу не отримала підтримки.

З 1 січня 1995 року відповідно до Оуро-Претських угод, підписаних 1994 р., Меркосур перейшов на вищий інтеграційний рівень: від зони вільної торгівлі до митного союзу. Для всіх учасників запроваджено єдиний зовнішній митний тариф (ЕЗМТ) на продукцію, яка завозиться з третіх країн (ставка імпортних мит для різних товарів коливається від 0 до 20%).

Комеса (російською, мало)

Common Market for Eastern and Southern Africa – COMESA является самой авторитетной и крупной региональной организацией экономического сотрудничества в Африке, праобразом которой была Льготная торговая зона восточной и южной Африки, созданная в декабре 1981 года. В ноябре 1993 года на совещании глав-членов стран был принят договор об изменении названия Торговая зона в Common Market (Общий рынок). В декабре того же года на конференции глав-членов Льготной торговой зоны был утверждён данный договор и было обнародовано создание Common Market for Eastern and Southern Africa – COMESA.

　Членами этой организации являются 20 стран, общая численность населения составляет 400 миллионов человек, валовая продуция—200 миллиардов долларов. В 2005 году общая сумма товарооборота этой организации—87.7 миллиарда долларов.

　В 2002 году в качестве наблюдателя Китай впервые принимал участие в конференции глав-членов данной организации

ЮДЕАК

ЮДЕАК утворено в 1966 р. До його складу входять Габон, Каме-рун, Конго, Центральноафриканська Республіка, Чад, Екваторіаль-на Гвінея. Ці країни входять до зони євро. Головна мета ЮДЕАК – підвищення умов життя народів. Вона буде досягнута шляхом зміцнення співробітництва країн-членів че-рез поступове утворення спільного ринку, а далі – через інтеграцію в економічному й валютному союзу. З метою просування вперед по шляху інтеграції керівництвом ЮДЕАК було здійснено оперативні заходи. В 1989 р. розроблено Нову стратегію економічної інтеграції, що передбачала утворення «Дійсного економічного союзу», а в 1991 р. – Регіональну програму реформ. Нова стратегія передбачає прискорення лібералізації тор-гівлі, перегляд митних тарифів відносно третіх країн. Регіональна програма реформ стосується податкових і митних питань, а також 1 Шреплер Х.-А. Международные экономические организации. – С. 374. реформування транспортної системи. В тому ж 1991 р. було по-ставлено питання про утворення економічного й валютного співро-бітництва Центральної Африки. Передбачалася ліквідація митних бар’єрів до 2000 р. Співробітництво в торговельній і валютній сферах здійснюється в цілому успішно. Введено єдиний зовнішній тариф. Випускаються єдині платіжні кошти; їхню емісію здійснює Банк держав Централь-ної Африки, ЮДЕАК контролює також Банк розвитку держав Цен-тральної Африки і Фонд солідарності.

ОПЕК

ОПЕК, чи Організація країн-експортерів нафти (OPEC, англ. The Organization of the Petroleum Exporting Countries) — картель, створений нафтовидобувними державами для стабілізації цін на нафту. Членами даної організації є країни, чия економіка багато в чому залежить від доходів від експорту нафти. Основна мета організації — контроль над світовими цінами на нафту.

Здатність ОПЕК контролювати ціни на нафту дещо знизилася у зв'язку з відкриттям та розвитком великих запасів нафти на Алясці, в Північному морі, Канаді, Мексиканській затоці, Росії та модернізації ринків. Станом на листопад 2010 року, на членів ОПЕК припадає 79% світових запасів нафти і 44% видобутку, що дає їм значний контроль над світовим ринком.[1] Наступна за величиною група виробників, що входять до ОЕСР і пострадянські держави видобувають лише 23,8% та 14,8% відповідно від загального обсягу видобутку нафти в світі.[2] Однак, уже в 2003 році, побоювання, що ОПЕК мало можливостей збільшення видобування, викликало припущення, що їх вплив на ціну нафти почне скорочуватися.[3][4]

Штаб-квартира ОПЕК, де проводяться регулярні зустрічі між міністрами нафти її країн-членів, з 1965 року знаходиться у Відні.[5]

ОПЕК як постійно діюча міждержавна організація була створена на конференції в Багдаді 10—14 вересня 1960. Спочатку до складу організації ввійшли Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія й Венесуела. До цих п'ятьох країн, що заснували організацію, пізніше приєдналися ще вісім: Катар (1961), Індонезія (1962), Лівія (1962), Об'єднані Арабські Емірати (1967), Алжир (1969), Нігерія (1971), Еквадор (1973—1992), Габон (1975—1994). В 2007 р. до організації приєдналася Ангола і повернувся Еквадор. В 2008 р. Росія заявила про готовність стати постійним спостерігачем.

Штаб-квартира ОПЕК спочатку перебувала в Женеві (Швейцарія), потім 1 вересня 1965 перемістилася у Відень (Австрія).

Метою ОПЕК є координація діяльності й вироблення загальної політики відносно видобутку нафти серед країн учасників організації, з метою підтримки стабільних цін на нафту, забезпечення стабільних поставок нафти споживачам, одержання віддачі від інвестицій у нафтову галузь.

Міністри енергетики й нафти держав членів ОПЕК двічі в рік проводять зустрічі для оцінки міжнародного ринку нафти й прогнозу його розвитку на майбутнє. На цих зустрічах приймаються рішення про дії, які необхідно почати для стабілізації ринку. Рішення про зміни обсягу видобутку нафти відповідно до зміни попиту на ринку приймаються на конференціях ОПЕК.

Країни члени ОПЕК контролюють близько 2/3 світових запасів нафти. На їхню частку припадає 40% від всесвітнього видобутку або половина світового експорту нафти.