- •Питання до іспиту «Кримінальне право»
- •39. Поняття і види стадій злочину.
- •40. Поняття закінченого злочину. Момент закінчення злочину з матеріальним, формальним та усіченим складом.
- •41. Готування до злочину. Поняття та види.
- •42. Замах на злочин. Поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки
- •43. Види замаху на злочин. Непридатний замах та його види.
- •44. Відмежування замаху на злочин від закінченого злочину та від готування до злочину.
- •45. Добровільна відмова від вчинення злочину. Поняття, ознаки, правові наслідки добровільної відмови від злочину.
- •46. Діяльне каяття при вчиненні злочину. Відмінність діяльного каяття від добровільної відмови від доведення злочину до кінця.
- •47. Поняття, ознаки та значення співучасті у злочині.
- •48. Види співучасників та їх визначення у кк України.
- •49. Виконавці та співвиконавці злочину.
- •50. Організатор злочину.
- •51. Підбурювач злочину. Способи підбурювання.
- •52. Пособник злочину. Відмінність пособництва від підбурювання.
- •53. Форми співучасті.
- •54. Кримінальна відповідальність співучасників. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації.
- •55. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.
- •56. Спеціальні питання відповідальності за співучасть.
- •57. Добровільна відмова співучасників. Відповідальність при добровільній відмові співучасників.
- •58. Ексцес виконавця. Види ексцесу.
- •59. Причетність до злочину.
- •60. Поняття множинності злочинів та її кримінально-правова характеристика.
- •61. Одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів. Види одиничних злочинів.
- •62. Повторність злочинів. Види повторності.
- •63. Поняття сукупності злочинів та її ознаки. Види сукупності злочинів.
- •64. Рецидив злочинів. Його значення і види.
- •65. Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння.
- •66. Поняття необхідної оборони. Підстави необхідної оборони та її ознаки.
- •67. Перевищення меж необхідної оборони.
- •68. Уявна оборона. Відповідальність при уявній обороні.
- •69. Затримання особи, що вчинила злочин. Ознаки правомірного затримання злочинця.
- •70. Поняття, підстави та ознаки крайньої необхідності.
- •71. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •72. Фізичний або психічний примус.
- •73. Виконання наказу або розпорядження.
- •74. Діяння, пов’язане з ризиком (виправданий ризик).
- •75. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.
- •76. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •77. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
- •78. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
- •79. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.
- •80. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
- •81. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки.
- •82. Звільнення від кримінальної відповідальності за актом амністії.
- •83. Поняття кримінального покарання та його ознаки. Цілі покарання.
- •84. Поняття та значення системи покарань за кримінальним правом.
- •85. Види покарань за кримінальним правом.
- •86. Основні та додаткові покарання.
- •87. Штраф як вид покарання.
- •88. Громадські роботи як вид кримінального покарання. Стаття 56. Громадські роботи
- •89. Виправні роботи як вид кримінального покарання. Стаття 57. Виправні роботи
- •90. Конфіскація майна: поняття, зміст та її види.
- •91. Арешт як вид покарання.
- •92. Обмеження волі як вид кримінального покарання.
- •93. Позбавлення волі на певний строк. Поняття та строки.
- •94. Довічне позбавлення волі.
- •95. Загальні засади призначення покарання.
- •96. Обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання.
- •97. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •98. Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •100. Звільнення від покарання без його призначення.
- •101. Звільнення від подальшого відбування покарання.
- •102. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким.
- •103. Амністія і помилування.
- •104. Поняття та правові наслідки судимості.
- •105. Погашення та зняття судимості.
- •106. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування. Види примусових заходів медичного характеру.
- •107. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.
48. Види співучасників та їх визначення у кк України.
Співучасники в злочині можуть виконувати різні ролі однорідні або різнорідні функції. У ч.1 ст.27 вказуються види співучасників, якими, крім виконавця, визнаються організатор, підбурювач і пособник. Виконавцем (співвиконавцем) за ч.2 ст.27 вважається особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочинубезпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що не є суб'єктами злочину, вчинила конкретний злочин. Звідси випливає, що виконавцем (співвиконавцем) є співучасник, що своїми діями безпосередньо виконав повністю або хоча б частково об'єктивну сторону злочину. Тому, наприклад, при розбої виконавцем злочину є не лише той, хто вилучає майно в потерпілого, але і той, хто в момент вилучення застосовує насильство до жертви. Виконавець - визначальна, центральна фігура в співучасті. Далі, із закону видно, що виконавцем визнається й особа, що використовує для вчиненнязлочину осіб, які не є суб'єктом злочину.
У цих випадках має місце посередня винність. Вона має місце там, де як фактичний виконавець злочинувиступає особа, що не є суб'єктом кримін. відповідальності внаслідок неосудності або недосягнення віку кримін. відповідальності. Посередня винність розцінюється як обставина, що обтяжує покарання. Організатор (ч.3 ст.27) - це особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його вчиненням. Особа, яка організувала вчинення злочину, - це співучасник, що об'єднує інших співучасників,розподіляє ролі між ними, намічає план злочину, визначає об'єкти злочину. Організатором є також: особа, яка керувала підготовкою або вчиненням злочину; особа, що створила організовану групу чизлочинну організацію або керувала ними; особа, що забезпечує фінансування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації; особа, що організувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Підбурювач (ч.4 ст.27) - особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину (це особа, яка викликала у виконавця або в іншихспівучасників рішучість, бажання вчинити злочин, тобто умисел). Пособником (ч.5 ст.27) визнається особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненнюзлочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину. Цілком можливе об'єднання, збіг у діяльності співучасника відразу декількох ролей.
49. Виконавці та співвиконавці злочину.
Згідно із ст. 27 ч. 2 КК «виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом».
Фактично все, що розглядалось в попередніх розділах, торкалось саме характеристик виконавця злочину.
Основною ознакою виконавця є вчинення ним діяння, яке визначено як об'єктивна сторона складу злочину нормою Особливої частини КК. Разом з цим законодавець не виключає здійснення злочину й іншими співучасниками. Якщо виходити із загального поняття злочину, передбаченого ст. 11 КК, то скоєне кожним співучасником підпадає під ознаки злочину. Таке розуміння співучасті протистоїть відомій акцесорній теорії співучасті, яка вважає виконавця центральною фігурою, а діяльність інших співучасників розглядає як допоміжну. Воно притаманне англійському кримінальному праву, яке виділяє дві основні категорії співучасників злочину: виконавців і додаткових учасників злочину. Відповідно до цієї теорії співучасники можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності у випадку, якщо виконавець здійснив злочин або замах на нього. З цього ж видно, що питання про те, чи завершений злочин організатором, підбурювачем або пособником, вирішується залежно від визнання вчиненим злочином діяння, виконаного виконавцем злочину.
Виконавцем злочину може бути особа, здатна нести кримінальну відповідальність, тобто така, якій притаманні загальні ознаки суб'єкта (досягнення віку кримінальної відповідальності і осудність), а також додаткові ознаки, обов'язкові для того або іншого злочину. Це означає, що якщо відповідно до описаного в диспозиції норми Особливої частини КК злочину винний повинен володіти ознаками спеціального суб'єкта (напр., бути громадянином України для визнання суб'єктом злочину, передбаченого ст. ПІ КК «Державна зрада»), однак ними не володіє, то, незважаючи на виконання ним об'єктивної сторони цього злочину, він не може бути визнаний його виконавцем.
Виконавцями злочину визнаються особи, які використовують для досягнення злочинної мети тих, хто не володіє ознаками суб'єкта злочину (не досяг віку кримінальної відповідальності або є неосудним). Таким же чином вирішується питання про виконавця злочину, коли ним використовувались особи, що помилялись у правовій оцінці своїх дій або вчиняли їх необережно.
Об'єктивна сторона злочину може виконуватися кількома особами. У цих випадках має місце співвиконання (співвинність). С пі в виконавцем визнається і той, хто хоч сам і не здійснював діянь, що описані в диспозиції норми Особливої частини КК, але надавав допомогу іншим співвиконавцям злочину, дії яких безпосередньо її утворювали (напр., тримав потерпілого при вбивстві, не даючи йому можливості чинити опір, хоча своїми діями і не спричинив смерті).
Скоєний виконавцем (співвиконавцем) злочин кваліфікується лише за ст. 210 Особливої частини КК без посилання на статті 26 і 27 КК.
Межі відповідальності співучасників, кваліфікація вчинених нами дій обумовлюються діями виконавця.
Скажімо, залежно від завершеності злочину виконавцем вирішується питання про кваліфікацію скоєного іншими співучасниками. Якщо дії виконавця зупинені на попередніх стадіях злочинної діяльності (готуванні або замаху на злочин), то й інші співучасники відповідають за співучасть в замаху на злочин з посиланням на відповідні статті Загальної частини КК (статті 14 та 15 КК).
Суб'єктивна сторона злочину, вчиненого виконавцем, характеризується умислом (як прямим, так і непрямим). Виконавець усвідомлює суспільно небезпечний характер власної поведінки, вчинення її у співучасті, передбачає можливість настання загального, єдиного для всіх наслідку і бажає або свідомо допускає його настання.
При вчиненні злочину кількома виконавцями (співвиконання) необхідно, щоб Із суб'єктивної сторони злочин повністю охоплювався свідомістю кожного із виконавців. Саме на це вказала судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України у своїй ухвалі по справі Т., засудженого за співучасть у вчиненому вбивстві.