- •Питання до іспиту «Кримінальне право»
- •39. Поняття і види стадій злочину.
- •40. Поняття закінченого злочину. Момент закінчення злочину з матеріальним, формальним та усіченим складом.
- •41. Готування до злочину. Поняття та види.
- •42. Замах на злочин. Поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки
- •43. Види замаху на злочин. Непридатний замах та його види.
- •44. Відмежування замаху на злочин від закінченого злочину та від готування до злочину.
- •45. Добровільна відмова від вчинення злочину. Поняття, ознаки, правові наслідки добровільної відмови від злочину.
- •46. Діяльне каяття при вчиненні злочину. Відмінність діяльного каяття від добровільної відмови від доведення злочину до кінця.
- •47. Поняття, ознаки та значення співучасті у злочині.
- •48. Види співучасників та їх визначення у кк України.
- •49. Виконавці та співвиконавці злочину.
- •50. Організатор злочину.
- •51. Підбурювач злочину. Способи підбурювання.
- •52. Пособник злочину. Відмінність пособництва від підбурювання.
- •53. Форми співучасті.
- •54. Кримінальна відповідальність співучасників. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації.
- •55. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.
- •56. Спеціальні питання відповідальності за співучасть.
- •57. Добровільна відмова співучасників. Відповідальність при добровільній відмові співучасників.
- •58. Ексцес виконавця. Види ексцесу.
- •59. Причетність до злочину.
- •60. Поняття множинності злочинів та її кримінально-правова характеристика.
- •61. Одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів. Види одиничних злочинів.
- •62. Повторність злочинів. Види повторності.
- •63. Поняття сукупності злочинів та її ознаки. Види сукупності злочинів.
- •64. Рецидив злочинів. Його значення і види.
- •65. Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння.
- •66. Поняття необхідної оборони. Підстави необхідної оборони та її ознаки.
- •67. Перевищення меж необхідної оборони.
- •68. Уявна оборона. Відповідальність при уявній обороні.
- •69. Затримання особи, що вчинила злочин. Ознаки правомірного затримання злочинця.
- •70. Поняття, підстави та ознаки крайньої необхідності.
- •71. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •72. Фізичний або психічний примус.
- •73. Виконання наказу або розпорядження.
- •74. Діяння, пов’язане з ризиком (виправданий ризик).
- •75. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.
- •76. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •77. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
- •78. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
- •79. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.
- •80. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
- •81. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки.
- •82. Звільнення від кримінальної відповідальності за актом амністії.
- •83. Поняття кримінального покарання та його ознаки. Цілі покарання.
- •84. Поняття та значення системи покарань за кримінальним правом.
- •85. Види покарань за кримінальним правом.
- •86. Основні та додаткові покарання.
- •87. Штраф як вид покарання.
- •88. Громадські роботи як вид кримінального покарання. Стаття 56. Громадські роботи
- •89. Виправні роботи як вид кримінального покарання. Стаття 57. Виправні роботи
- •90. Конфіскація майна: поняття, зміст та її види.
- •91. Арешт як вид покарання.
- •92. Обмеження волі як вид кримінального покарання.
- •93. Позбавлення волі на певний строк. Поняття та строки.
- •94. Довічне позбавлення волі.
- •95. Загальні засади призначення покарання.
- •96. Обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання.
- •97. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •98. Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •100. Звільнення від покарання без його призначення.
- •101. Звільнення від подальшого відбування покарання.
- •102. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким.
- •103. Амністія і помилування.
- •104. Поняття та правові наслідки судимості.
- •105. Погашення та зняття судимості.
- •106. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування. Види примусових заходів медичного характеру.
- •107. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.
87. Штраф як вид покарання.
Штраф — це найбільш м'який вид кримінального покарання. Це грошове стягнення, яке полягає у стягненні із засудженого в доход держави певної суми грошей. Штраф застосовується і як основне, і як додаткове покарання.
Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного та може складати від тридцяти до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 510 до 850 000 гривень). У виключних випадках можливий вищий розмір штрафу, якщо це спеціально передбачено Особливою частиною КК України. Врахування майнового стану є поняттям оціночним, оскільки спеціально КК України це не передбачено. Для неповнолітніх максимальний розмір штрафу — п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і застосовується він лише в разі, коли неповнолітній має власні кошти чи заробіток. Крім того, за злочини, за які передбачається покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (понад 51 000 гривню) неповнолітньому може бути призначено покарання у виді громадських або виправних робіт.
За вчинення злочину, за який передбачено штраф понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (понад 51 000 гривню), розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за майнову шкоду, завдану злочином.
Як основне покарання штраф може застосовуватися в разі, якщо його передбачено в санкції статті (частини статті) Кримінального кодексу, а також у разі, коли його застосовують при призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (наприклад, за наявності кількох пом'якшуючих обставин).
Як додаткове покарання штраф може бути призначений тоді, коли його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України і в разі звільнення особи від відбування основного покарання з випробуванням.
Спеціальні випадки
З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф з розстрочкою виплати певними частинами протягом терміну до трьох років.
У разі неможливості сплати штрафу (і відсутності підстав для розстрочки) не більше 51 000 гривні суд може замінити несплачену суму покаранням у виді:
громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
виправних робіт із розрахунку: один місяць виправних робіт за чотири неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.
У разі неможливості сплати штрафу (і відсутності підстав для розстрочки) понад 51 000 гривню суд може замінити несплачену суму покаранням у виді позбавлення волі на строк:
від одного до п'яти років — за злочин невеликої або середньої тяжкості;
від п'яти до десяти років — за тяжкий злочин;
від десяти до дванадцяти років — за особливо тяжкий злочин.
максимальний, передбачений для злочину відповідної тяжкості (тобто за злочин невеликої чи середньої тяжкості — п'ять років, тяжкий — десять років, особливо тяжкий — дванадцять років).
Після набрання вироком суду законної сили засуджений зобов'язаний сплатити штраф та повідомити про це відповідний суд, представивши відповідний документ. У разі несплати штрафу протягом цього терміну його стягнення провадиться примусово Державною виконавчою службою на підставі виконавчого листа, виданого судом.
Якщо засуджений ухиляється від сплати штрафу, він притягується до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 КК України.