60. Поняття множинності злочинів та її кримінально-правова характеристика.

Термін «множинність злочинів» у чинному кримінальному законодавстві не використовується (не передбачалося його і в КК 1960 p.). Щоб скласти належне уявлення щодо зазначеного терміна, необхідно чітко розмежовувати два головних різновиди можливої злочинної поведінки: одноразова (її ще інколи називають одинична) та багаторазова злочинна діяльність, коли особою вчинено більш ніж один злочин.

Терміном множинність злочинних діянь, який було введено у науковий обіг наприкінці 60-х років минулого сторіччя, його засновники позначали ситуацію збігу «декількох правопорушень, передбачених кримінальним законом, у поведінці однієї і тієї ж особи».1 Пізніше один з авторів запропонованого терміна розкрив його зміст так: поняття «множинність» слід вживати для відмежування відповідних випадків від ситуацій одиничного скоєння злочинних діянь подібно до того, як термін «група» відрізняє множинність злочинців від особи, яка діяла одноособово.2

Множинна злочинна діяльність буває трьох видів:

вчинення особою, яка раніше не засуджувалася, більше одного злочину;

вчинення одного злочинного діяння особою, яку раніше було засуджено за скоєння хоча б одного злочину;

комбінований варіант,- коли особа, що була засуджена за скоєння хоча б одного злочину, вчинила знову більш ніж один злочин.

Зі сказаного випливає, що головною ознакою множинності злочинів є те, що певна особа вчинила більше одного злочину, чим обумовлюється необхідність окремого розгляду питання про те, що саме слід розуміти під одиночним злочином.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Отже, під одиничним злочином слід розуміти кожне окреме діяння, яке передбачено певною статтею чи частиною (залежно від випадку) статті Особливої частини КК. У диспозиціях зазначених статей переважно викладені саме одиничні злочини, точніше - їх склади.

Другою суттєвою ознакою множинності злочинів є те, що кожний зі скоєних злочинів усе ще зберігає свою юридичну значимість, тобто кожний з цих злочинів повинен бути підставою кримінальної відповідальності. Це вкрай важлива ознака множинності, оскільки згідно з ч. 1 ст. 44 КК особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом (дійове каяття, закінчення строків давності тощо), а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування. Звідси випливає, що множинність злочинів може бути фактичною, а може бути і юридичною. Випадок фактичної множинності злочинів якраз і має місце у застосуванні зазначеної статті КК, коли фактично (об'єктивно) існує множинність злочинної діяльності, проте завдяки тому, що за підставами, передбаченими у кримінальному законі, раніше вчинений злочин вважається нібито не існуючим, фактично існуюча множинність злочинних діянь свого юридичного відтворення не знаходить. Цей різновид множинності більше цікавить таку науку, як кримінологія, а власне кримінально-правове значення має саме юридична множинність злочинів як самостійний кримінально-правовий інститут, коли кожний зі злочинів, що утворюють множинність, одночасно зберігає свою юридичну значимість на момент розгляду справи судом. Специфіка множинної злочинної діяльності примусила розробити ще й спеціальний розподіл злочинності на види, який має принципове значення з точки зору саме даного кримінально-правового інституту.