81. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки.

5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48 КК)

1.Іноді діяння, будучи суспільне небезпечним в момент його вчинення, втрачає цю властивість у результаті змін, що відбулися у суспільстві, регіоні, окремій місцевості і т. ін. Якщо такі обставини сталися під час розслідування або розгляду справи в суді, то це й обґрунтовує можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності. Так само можливість такого звільнення може виявитися й у разі, якщо до зазначеного часу буде встановлено, що внаслідок зміни обстановки сама особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною. У цьому разі втрачається сенс притягнення особи до кримінальної відповідальності, оскільки її цілі вже досягнуті на стадії розслідування або розгляду справи в суді. Виходячи з цього, ст. 48 КК встановлює: «Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що під час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною».

Таким чином, зазначена стаття передбачає дві підстави факультативного і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності: 1) втрата діянням характеру суспільно небезпечного і 2) втрата особою суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки.

5. Стаття 48 КК може бути застосована і за умови, якщо після вчинення злочину обстановка змінилася таким чином, що внаслідок цього особа, яка його вчинила, перестала бути суспільна небезпечною: Відомо, що така небезпечність знаходить своє вираження насамперед у вчиненні особою злочину, а в подальшому визначається у першу чергу ступенем можливості вчинення нею нового, тотожного або однорідного злочину. Висновок про це будується на основі характеристики даної особи (соціальної, психологічної, демографічної, кримінально-правової та ін.), а також оточуючої її обстановки, тобто зовнішніх стосовно цієї особи умов (оточення в побуті, сім'ї, на роботі тощо). Встановлення цієї обстановки має значення для оцінки її зміни і впливу на суспільну небезпечність даної особи під час розслідування або розгляду справи в суді. У такому разі діяння продовжує залишатися злочинним як на момент його вчинення, так і під час розслідування або розгляду справи в суді. Проте сама особа перестає бути суспільне небезпечною. На практиці до змін обстановки відносять призов до Збройних Сил України або звільнення із армії, влаштування на роботу або звільнення з роботи, тяжке захворювання, переїзд на інше місце проживання, поміщення неповнолітнього до інтернату, усунення тяжких особистих обставин, під впливом яких був вчинений злочин, розрив зв'язків з особами, що примусили вчинити злочин, тощо.

. 

82. Звільнення від кримінальної відповідальності за актом амністії.

Одним із видів звільнення від кримінальної відповідальності є звільнення від такої відповідальності за актом амністії, який не має персоніфікованого характеру. Як уже зазначалося, видання акта (закону) про амністію належить до компетенції Верховної Ради України (ч. З ст. 92 Конституції України). 1 жовтня 1996 p. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про застосування амністії в Україні", в який 19 грудня 1996 p. були внесені деякі доповнення'. Амністія оголошується законом, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та вищезгаданого Закону і становить собою звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних У вчиненні злочинів (ст. 1 Закону). Дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію. Голос України. - 1996. - 19 листопада; 1997. - 10 січня. 359 У виняткових випадках, з метою припинення суспільне небезпечних групових проявів, чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обо

в'язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію (умовна амністія) (ст. 4 Закону). Не допускається застосування амністії: а) до особливо небезпечних рецидивістів, визнаних такими вироком суду, що набрав законної сили; б) до осіб, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі; в) до осіб, що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; г) до осіб, засуджених за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; д) до осіб, яких засуджено за вчинення тяжкого злочину, крім зазначених у пункті "г" цієї статті, і які відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання. Законом про амністію можуть бути визначені також інші категорії осіб, на яких амністія не поширюється (ст. З Закону). 21 листопада 1996 p. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про амністію осіб, які брали участь у масових акціях протесту проти несвоєчасних виплат заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат". Стаття 2 Закону говорить: "Закрити слідчі справи і справи, не розглянуті судами (тобто йдеться про звільнення від кримінальної відповідальності — авт.), про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом особами, зазначеними у статті 1 цього Закону", а саме тими, які вчинили злочини, передбачені статтями 1873, 1875, частинами 1 і 2 ст. 2173 КК за умови, що вчинені ними дії були пов'язані з протестом проти несвоєчасних виплат заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат. Цей Закон містить норму (ст. 4) про

те, що він не застосовується до особливо небезпечних рецидивістів, визнаних такими вироком суду, що набрав законної сили, та до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів. Виконання цього Закону в частині звільнення від кримінальної відповідальності покладено: щодо осіб, кримінальні справи на яких перебувають в провадженні органів попереднього слідства, — на ці органи; щодо осіб, справи на яких перебувають у провадженні судів і до набрання чинності цим Законом не розглянуті, — на суди. Цей Закон 360 підлягає виконанню протягом двох місяців після набрання ним чинності (ст. 6). Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК, кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння. На підставі акта (закону) про амністію певної категорії осіб, який має нормативний характер, приймається відповідне рішення щодо конкретної особи (скажімо, постанова слідчого про закриття кримінальної справи). Однак закриття справи внаслідок акта амністії не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі провадження у справі продовжується в звичайному порядку (ч. 4 ст. 6 КПК). У такому випадку суд при доведеності вини виносить обвинувальний вирок зі звільненням засудженого від покарання. У випадку, коли суспільне небезпечне діяння, що підпадає під дію акта про амністію, вчинено неосудною особою, призначення щодо неї примусових заходів медичного характеру не відбувається; суд виносить ухвалу про закриття кримінальної справи, повідомляючи про це органи охорони здоров'я.