- •Питання до іспиту «Кримінальне право»
- •39. Поняття і види стадій злочину.
- •40. Поняття закінченого злочину. Момент закінчення злочину з матеріальним, формальним та усіченим складом.
- •41. Готування до злочину. Поняття та види.
- •42. Замах на злочин. Поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки
- •43. Види замаху на злочин. Непридатний замах та його види.
- •44. Відмежування замаху на злочин від закінченого злочину та від готування до злочину.
- •45. Добровільна відмова від вчинення злочину. Поняття, ознаки, правові наслідки добровільної відмови від злочину.
- •47. Поняття, ознаки та значення співучасті у злочині.
- •46. Діяльне каяття при вчиненні злочину. Відмінність діяльного каяття від добровільної відмови від доведення злочину до кінця.
- •48. Види співучасників та їх визначення у кк України.
- •49. Виконавці та співвиконавці злочину.
- •50. Організатор злочину.
- •51. Підбурювач злочину. Способи підбурювання.
- •52. Пособник злочину. Відмінність пособництва від підбурювання.
- •53. Форми співучасті.
- •54. Кримінальна відповідальність співучасників. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації.
- •55. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.
- •56. Спеціальні питання відповідальності за співучасть.
- •57. Добровільна відмова співучасників. Відповідальність при добровільній відмові співучасників.
- •58. Ексцес виконавця. Види ексцесу.
- •59. Причетність до злочину.
- •60. Поняття множинності злочинів та її кримінально-правова характеристика.
- •61. Одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів. Види одиничних злочинів.
- •62. Повторність злочинів. Види повторності.
- •63. Поняття сукупності злочинів та її ознаки. Види сукупності злочинів.
- •64. Рецидив злочинів. Його значення і види.
- •65. Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння.
- •66. Поняття необхідної оборони. Підстави необхідної оборони та її ознаки.
- •67. Перевищення меж необхідної оборони.
- •68. Уявна оборона. Відповідальність при уявній обороні.
- •69. Затримання особи, що вчинила злочин. Ознаки правомірного затримання злочинця.
- •70. Поняття, підстави та ознаки крайньої необхідності.
- •71. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •72. Фізичний або психічний примус.
- •73. Виконання наказу або розпорядження.
- •74. Діяння, пов’язане з ризиком (виправданий ризик).
- •75. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.
- •76. Поняття і види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •77. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
- •78. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
- •79. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.
- •80. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
- •81. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки.
- •82. Звільнення від кримінальної відповідальності за актом амністії.
- •83. Поняття кримінального покарання та його ознаки. Цілі покарання.
- •84. Поняття та значення системи покарань за кримінальним правом.
- •85. Види покарань за кримінальним правом.
- •86. Основні та додаткові покарання.
- •87. Штраф як вид покарання.
- •88. Громадські роботи як вид кримінального покарання. Стаття 56. Громадські роботи
- •89. Виправні роботи як вид кримінального покарання. Стаття 57. Виправні роботи
- •90. Конфіскація майна: поняття, зміст та її види.
- •91. Арешт як вид покарання.
- •92. Обмеження волі як вид кримінального покарання.
- •93. Позбавлення волі на певний строк. Поняття та строки.
- •94. Довічне позбавлення волі.
- •95. Загальні засади призначення покарання.
- •96. Обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання.
- •97. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •98. Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •100. Звільнення від покарання без його призначення.
- •101. Звільнення від подальшого відбування покарання.
- •102. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким.
- •103. Амністія і помилування.
- •104. Поняття та правові наслідки судимості.
- •105. Погашення та зняття судимості.
- •106. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування. Види примусових заходів медичного характеру.
- •107. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.
105. Погашення та зняття судимості.
Погашення і зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, відбувається на підставі статей 88-91, але з урахуванням особливостей, передбачених у ст.108. Ці особливості стосуються: 1) тривалості строків погашення судимості і 2) умов дострокового зняття судимості.
Частина 2 ст. 108 визначає такими, що не мають судимості, неповнолітніх: 1) засуджених до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, після виконання цього покарання; 2) засуджених до позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо вони протягом одного року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину; 3) засуджених до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину; 4) засуджених до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом п'яти років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.
Дострокове зняття судимості з осіб, що вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, застосовується на підставі, передбаченій у ст. 91 КК, з урахуванням таких особливостей: 1) відбуття покарання у виді позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин; б) закінчення не менше половини строку погашення судимості, визначеного в пунктах 3 і 4 ч. 2 ст. 108, тобто, якщо вони відбули покарання за тяжкий злочин, то дострокове зняття судимості можливе після одного року шести місяців після відбуття покарання, а якщо вони відбули покарання за особливо тяжкий злочин - то після двох років і шести місяців.
Але загальною умовою залишається невчинення в ці строки нового злочину.
106. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування. Види примусових заходів медичного характеру.
Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Види примусових заходів медичного характеру
1. Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;
3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;
4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
2. Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.
3. Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку.
4. Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.
5. Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.
6. Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.