18.Законодавство України про Вищу освіту. Основні положення закону України „Про вищу освіту”.

Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається з законів України "Про освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність", ”Про вищу освіту” та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього. Діючийпроекк закону був прийнятий у 2002 році, зміни вносяться регулярно. Якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про вищу освіту, то застосовуються правила міжнародних договорів.

Закон ”Про вищу освіту” визначає пpавовi, оpганiзацiйнi, фiнансовi та iншi засади забезпечення конституцiйного права громадянина на вищу й пiслядипломну освiту, вiльний i всебiчний розвиток своєї особистостi, ствоpює умови для забезпечення потpеб суспiльства i деpжави у квалiфiкованих фахiвцях, функцiонування й розвитку системи вищої освiти. Метою цього закону є забезпечення кожному громадянину України можливостей розвитку його духовного i фiзичного потенцiалу, формування самостiйної i розвинутої особистостi як члена демократичного суспiльства, урегулювання вiдносин, пов'язаних з педагогiчною та науковою дiяльнiстю в системi вищої освiти, створення умов ефективної пiдготовки, перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї кадрiв для забезпечення розвитку всiх сфер суспiльного життя.

Основними завданнями цього закону є визначення:

1)правового статусу суб'єктiв системи вищої освiти у сферах освiтньої та наукової дiяльностi, матерiальних та моральних стимулiв для учасникiв навчально-виховного процесу;

2)основних цілей, напрямiв та принципiв державної полiтики у сферi вищої освiти, що забезпечує її прiоритетнiсть;

3)економiчних, соцiальних та правових гарантiй освiтньої та наукової дiяльностi в системi вищої освiти, свободи педагогiчної та наукової творчостi;

4)повноважень органiв державної влади щодо здiйснення державного регулювання та управлiння у сферi вищої освiти.

19. Входження вищої освіти України до Болонського процесу: основні проблеми та шляхи їх вирішення.

Основними проблемами входження вищої освіти України до Болонського процесу є :

1. Надлишкова кількість навчальних напрямів і спеціальностей, відповідно 76 та 584. Кращі ж світові системи вищої освіти мають у 5 разів менше.

2. Недостатнє визнання у суспільстві рівня “бакалавр” як кваліфікаційного рівня, його незатребуваність вітчизняною економікою.

3. Загрозлива у масовому вимірі тенденція до погіршення якості вищої освіти, що наростає з часом.

4. Збільшення розриву звязків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці.

5. Невиправдана плутанина у розумінні рівнів спеціаліста і магістра.

6. Ми змирилися з нехтуванням передовими науковими дослідженнями у закладах освіти, які є основою університетської підготовки. Наша система наукових ступенів складна у порівнянні з загальноєвропейською, що ускладнює мобільність викладачів і науковців в Європі.

7. Неадекватно до потреб суспільства і ринку праці вирішується доля такої розповсюдженої ланки освіти, як технікуми і коледжі, це при тому, що їхня чисельність в державі у чотири рази більша, ніж ВНЗ III та IV рівнів акредитації разом узятих.

8. Відійшла в минуле колись добре організована для централізованої економіки система підвищення кваліфікації та перепідготовки.

9. Університети України не беруть на себе роль методологічних центрів, новаторів, піонерів суспільних перетворень, за якими має йти країна. Рівень автономії ВНЗ у цих питаннях значно нижчий від середньоєвропейського. Не виконують роль методологічних керманичів заклади освіти, що мають статус національних.

Щоб вирішити дані проблеми потрібно :

- удосконалити двоступеневу структуру вищої освіти;

- прийняти прозорі та зрозумілі градації дипломів, ступенів і кваліфікацій;

- врахувати європейську практику організації акредитації та контролю якості освіти;

- підтримувати і розвивати європейські стандарти якості;

- ліквідувати перепони для мобільності студентів, викладачів та дослідників;

- запровадити сучасні підходи інтеграції вищої освіти і науки у справі підготовки магістрів та аспірантів;

- забезпечити подальший розвиток автономності й самоврядування в системі вищої освіти та науки.