- •3.Діяльність Ради Європи та Євросоюзу в галузі вищої освіти.
- •4. Основні положення Загальної Хартії Університетів (1988р.)
- •5.Головні ідеї Сорбонської декларації (Париж, 1998).
- •6. Сутність автономії вищого навчального закладу
- •7. Болонська декларація (1999) і основні цілі Болонського процесу.
- •8. Запровадженя дворівневої (двоциклової) системи вищої освіти: основні підходи.
- •9. Академічна мобільність як стратегічна мета Болонського процесу
- •10.Європейський вимір якості навчання: основні підходи.
- •11 .Призначення та головні функції Додатку до Диплому
- •12.Мета і ключові особливості Європейської кредитно-трансферної системи (ест8).
- •13. Основні інструменти естs
- •14. Навчання впродовж життя у контексті Болонського процесу
- •15 Привабливість Європейської вищої освіти як ціль бп
- •17. Зміст і структура інформаційного пакету.
- •17.Формув. Суч. С-ми во України. Заг. Характер. Структури во.
- •18.Законодавство України про Вищу освіту. Основні положення закону України „Про вищу освіту”.
- •Входження вищої освіти України до Болонського процесу: основні проблеми та шляхи їх вирішення.
- •20. Кредитно-модульна система навчання у вищій школі. Основні підходи
- •30. Індивідуальний навчальний план студента
- •32. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента
- •35. Особливості нормування навчального навантаження
- •39.Основні ознаки ects
5.Головні ідеї Сорбонської декларації (Париж, 1998).
25 травня 1998 року чотири європейські міністри підписали в Парижі (Сорбонна) спільну декларацію, спрямовану на гармонізацію національних систем вищої освіти.
Головні положення цієї декларації такі:
формування відкритого європейського простору у сфері вищої школи;
міжнародне визнання та міжнародний потенціал систем вищої освіти, безпосередньо пов'язаний з прозорістю і легкістю для розуміння дипломів, ступенів і кваліфікацій;
орієнтація переважно на двоступеневу структуру вищої освіти (бакалавр, магістр) як умова підвищення конкурентоспроможності європейської освіти і визнання;
використання системи кредитів (ECTS);
міжнародне визнання першого ступеня вищої освіти (бакалавр);
надання випускникам першого ступеня права вибору подальшого навчання, щоб отримати диплом магістра (коротший шлях) або доктора (довший шлях) у послідовному режимі;
підготовленість магістрів і докторів до науково-дослідницької діяльності;
підтвердження Ліссабонської конвенції;
пошук шляхів ратифікації набутих знань і оптимальних можливостей для визнання дипломів і вчених ступенів;
стимулювання процесу вироблення єдиних рекомендацій для досягнення зовнішніх визнань дипломів і кваліфікацій та працевлаштування випускників;
формування Європейського простору вищої освіти;
зближення спільних структур виданих дипломів і циклів (ступенів, етапів, рівнів, ярусів) навчання;
консолідація позиції, яку займає Європа в світі, через постійне вдосконалення і оновлення освіти, доступної всім громадянам ЄС.
6. Сутність автономії вищого навчального закладу
Автономія університетів є однією з найстаріших форм самоврядування, яка ще від часів середньовіччя сприяла перетворенню їх у найбільш вагомі чинники суспільного наукового прогресу. Запровадження університетської автономії передбачає децентралізацію й демократизацію управління ВНЗ, демократизацію навчального процесу, підвищення відповідальності ВНЗ за якість освіти, а також за результати своєї праці перед суспільством, відповідальність за впровадження і дотримання академічних свобод і цінностей у ринковому суспільстві
Реальна автономія університету передбачає його незалежність від політичних партій, громадських та релігійних організацій, розмежування прав, повноважень та відповідальності держави, органів управління освітою і вищого навчального закладу на користь останнього. Це забезпечує йому довгоочікуваний режим інституційної та академічної свободи, правоздатності, тобто адекватну сукупність прав і обов’язків, чого бракує чинному законодавству. Разом з тим, держава залишає за собою право конструктивної співпраці з ВНЗ і контролю відповідності їхньої місії загальнонаціональним пріоритетам через систему зовнішнього моніторингу якості освітніх послуг та засобами фінансового регулювання за підсумками моніторингових дій.
Істотна відмінність автономного університету від звичайного полягає в тому, що він повністю відповідає за якість своєї професійної діяльності перед суспільством - щонайперше, в особі власної академічної та студентської спільноти, далі перед споживачем освітніх послуг, місцевою громадою і т.д. Реалізується це шляхом постійного моніторингу освітньо-наукової практики ВНЗ з широким висвітленням його результатів у ЗМІ через систему наглядових і піклувальних рад, асоціацій випускників, об’єднань батьків студентів, органи студентського самоврядування тощо.
Надається право самостійного прийняття остаточних рішень щодо присудження наукових ступенів і вчених звань, визначення внутрішньої структури, штатного розпису і чисельності працівників, співвідношення студентів і викладачів у межах фонду заробітної плати, збільшення до 50% обсягу вибіркової частини змісту освітньо-професійних програм за рахунок скорочення обсягів та переліку дисциплін нормативного блоку, встановлених галузевими стандартами вищої освіти, запровадження нових міждисциплінарних спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр», встановлення особливого порядку переведення та поновлення студентів з метою стимулювання їхньої мобільності.