- •3.Діяльність Ради Європи та Євросоюзу в галузі вищої освіти.
- •4. Основні положення Загальної Хартії Університетів (1988р.)
- •5.Головні ідеї Сорбонської декларації (Париж, 1998).
- •6. Сутність автономії вищого навчального закладу
- •7. Болонська декларація (1999) і основні цілі Болонського процесу.
- •8. Запровадженя дворівневої (двоциклової) системи вищої освіти: основні підходи.
- •9. Академічна мобільність як стратегічна мета Болонського процесу
- •10.Європейський вимір якості навчання: основні підходи.
- •11 .Призначення та головні функції Додатку до Диплому
- •12.Мета і ключові особливості Європейської кредитно-трансферної системи (ест8).
- •13. Основні інструменти естs
- •14. Навчання впродовж життя у контексті Болонського процесу
- •15 Привабливість Європейської вищої освіти як ціль бп
- •17. Зміст і структура інформаційного пакету.
- •17.Формув. Суч. С-ми во України. Заг. Характер. Структури во.
- •18.Законодавство України про Вищу освіту. Основні положення закону України „Про вищу освіту”.
- •Входження вищої освіти України до Болонського процесу: основні проблеми та шляхи їх вирішення.
- •20. Кредитно-модульна система навчання у вищій школі. Основні підходи
- •30. Індивідуальний навчальний план студента
- •32. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента
- •35. Особливості нормування навчального навантаження
- •39.Основні ознаки ects
17. Зміст і структура інформаційного пакету.
ВСТУП – ЩО ТАКЕ ЕСТS?
І - НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
А. Назва й адреса
Б. Академічний календар
В. Координатор від закладу
Г. Загальний опис закладу
Д. Процедура реєстрації
II - ЗАГАЛЬНА ПРАКТИЧНА ІНФОРМАЦІЯ
А. Формальності, прийняті у країні, що приймає студентів
Б. Як туди потрапити
В. Вартість проживання
Г. Забезпечення житлом
Д. Здоров'я і страхування
1. Медичне обслуговування
2. Студенти з особливими потребами
3. Страхування
Е. Умови для навчання у закордонному закладі
1. Бібліотеки
2. Умови для навчання
Є. Інша практична інформація
Ж. Позапрограмна діяльність і дозвілля
III- ФАКУЛЬТЕТ
А - Загальний опис
Інформація про факультет і характерні особливості, що є загальними для всіх курсів.
Б - Ступенева структура
1. Кваліфікація
2. Діаграма структури курсу
В - Індивідуальні розділи курсу
1. Ідентифікація
2. Опис
3. Рівень
4. Обов'язкові чи факультативні розділи курсу
5. Викладацький склад
6. Тривалість періоду (1-й семестр, 2-й семестр і т.д.)
7. Методика викладання та методи навчання
8. Оцінювання
9. Мова
10. Розподіл кредитів ЕСТS
IV-СЛОВНИК
V - ПРИКЛАДИ ХОРОШОЇ ПРАКТИКИ
ПОКАЖЧИК ЗМІСТУ
17.Формув. Суч. С-ми во України. Заг. Характер. Структури во.
Структура ВО України побудована відповідно до стр-ри освіти розв. країн світу, яка визначена ЮНЕСКО, ООН та іншими міжнар. організаціями. Але досвід інших країн ніколи не буває зайвим. Ступеневість ВО полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти.
Виходячи із структури ВО, її перший ступінь передбачає здобуття ВО освітньо-квалі-фікаційного рівня "Молодший спеціаліст"; другий - "Бакалавр" (базова ВО); третій-"Спеціаліст", "магістр" (повна вища освіта).
Прийняття такої розгалуженої схеми має принципове значення, оскільки це гарантує людині вільність вибору і дає можливість отримати освіту у відповідності до розумових і професійних здатностей
Термін навчання:
Молодший спеціаліст – на базі повної заг. серед. освіти – не більше 3 років; на базі базової заг. середн. освіти – не більше 4 років;
бакалавр – на базі повної заг. серед. освіти – не більше 4 років;
при наявності “молодшого спеціаліста” - 2-3 роки;
спеціаліст – на базі відпо-відної освітньо-професійної програми підготовки бака-лавра – не більше 1 року чи 1,5 для певних спеціаль-ностей;
магістр -- на базі відповідної освітньо-професійної програ-ми підготовки бакалавра – не більше 1 року чи 1,5 для певних спеціальностей;
на базі відповідної освітньо-професійної програми підго-товки спеціаліста – не більше 1 року.
Важливе завдання перед освітою України поставлено тезою навчання впродовж усього життя людини. Ринок праці швидко змінюється, що диктує необхідність ство-рення короткотермінових навчальних програм перепід-готовки й підвищення квалі-фікації кадрів. Цю важливу функцію має виконувати с-ма післядипломної освіти.
Сьогодні відбув. позитивні зміни у формуванні компле-ксної с-ми післядипломної освіти, як складової частини нац.освіти. Функціонує понад 500 держ. та недерж. Навча-льних закладів та підрозділів, із яких близько 200 вищих навчальних закладів після-дипломної освіти, підпо-рядковані безпосередньо Міністерству освіти й науки України. Поряд із цим 23 міністерств та відомств мають власну мережу закла-дів, серед яких найбільш вагомі - аграрна, промислова та транспортна галузі. Через с-му післядипломної освіти щорічно проходить 300 тис. фахівців, у тому числі близько 30 тис. отримують вищу освіту різного освітньо-кваліфікаційного рівня з 58 спеціальностей.