4. Асортимент та вимоги до якості рибальських товарів.

До товарів для рибної ловлі належать гачкові рибальські снасті, сіткове знаряддя лову і допоміжне приладдя.

Гачкові снасті охоплюють вудки, вудлища, котушки, грузила та гачки тощо. Враховуючи те, що спо­соби ловлі риби на гачок різноманітні (має значення тип риби, пора року, спосіб лову тощо), рибалка дуже часто сам збирає з окремих деталей найбільш зручну снасть. Тому гачкові снасті надходять у продаж як у готовому вигляді, так і у вигляді окремих деталей.

Вудлище слугує для закидування приманки з гачком, підсікан­ня риби та її виважування. Воно повинне бути легким, прямим, гнуч­ким, пружним та достатньо міцним.

Вудки, залежно від способу лову, поділяють на поплавкові, проводкові, спінінги, донні, нахлистові, зимові, для відвісного блешніння.

Безвудлищні гачкові снасті. До них відносять доріжки, кружки і жерлиці.

Доріжка застосовується для ловлі риби на блешну з човна, що рухається проти течії. Жерлиця являє собою рогатку довжиною 130-200 мм, яка оснащена волосінню, грузилом, гачком, на який наса­джується жива риба (живець). У воді жерлицю підвищують на вби­тий в однокіл. Кружок являє собою пінопластовий круг діаметром 150 та товщиною 28 мм, який встановлюють із човна. На боковій поверхні кружка є жолоб, на який намотується волосінь, оснащена гак, як і жерлиця.

До сіткового знаряддя лову відносять сіті, бредні, неводи, раколовки, верші, які в'яжуть із капронових чи бавовняних ниток. Сіткове знаряддя лову для спортивно-аматорського рибальства випускають в обмеженому асортименті. До продажу надходять перші і раколовки. Інший інвентар продають за спеціальним дору­ченням державним і кооперативним організаціям.

9.Загальні відомості про транспортні засоби. Класифікація транспортних засобів. Вимоги до якості.

Асортимент транспортних засобів включає наземні (гужові, ве­лосипедно-мотоциклетні, автомобільні, залізничні), водні, повітряні і комбіновані вироби. Найпоширенішими наземними транспортами є велосипедно-мотоциклетні та автомобільні вироби.

До вело-, мототоварів відносять велосипеди та мототранспортні засоби.

Велосипед - це дво- або триколісний засіб, який приводиться в рух силою м'язів людини, що сидить, за допомогою педалей.

Він складається із рами, передньої вилки, руля, коліс, сідла, силової передачі (каре-точного механізму), гальма.

Класифікують велосипеди за віковою ознакою та призначен­ням. Велосипеди за віковою ознакою поділяють на дві групи: для дітей та дорослих.

Велосипеди для дітей поділяють на двоколісні, триколісні з приводом на переднє колесо, триколісні з приводом на заднє колесо та комбіновані. Ці велосипеди призначені для дітей дошкільного віку.

Велосипеди для дорослих за призначенням поділяються на до­рожні (для дорослих, підлітків, молодших школярів) та спортивні. Дорожні, в свою чергу, поділяються на велосипеди із закритою, відкритою, з напіввідкритою, складною рамою. Спортивні велоси­педи призначені для тренувань, змагань, туризму і поділяються на спортивно-туристські, спортивно-шосейні, спортивно-кросові, спортивно-трекові, спортивно-ігрові.

Спортивно-шосейні велосипеди призначені для швидкісного переміщення по якісному шосе. Мають легку, з невеликою базою раму, щільно накачані колеса, кермо з перепадами, багатоступінча­сту передачу. Вага такого велосипеда становить 9-10 кг.

Спортивно-туристські велосипеди призначені для тренувань, туризму будь-якими дорогами.

Спортивно-трекові призначені для тренування та змагань на велодромах (треках).

Спортивно-кросовий - це спортивний велосипед для трену­вань і змагань на пересічній місцевості.

Спортивно-ігровий - це спортивний велосипед для їзди і спортивних змагань підлітків будь-якими дорогами.

До мототранспортних засобів особистого користування відносять мотоцикли, моторолери і мопеди. їх особливостями є простота влаштування і керування, висока маневреність, легкість та невисока ціна.

Основними конструктивними вузлами мототранспортних за­собів є двигун, силова передача, ходова частина, електроустатку­вання та органи керування.

Мотоцикл - двоколісний дорожній транспортний засіб з бо­ковим причепом чи без нього.

За призначенням мотоцикли поділяються на дорожні, спортивні та спеціальні. Залежно від робочого об'єму циліндрів двигуна і від його потужності мотоцикли групують на три класи:

важкого типу,середнього типу, легкого типу.

За типом передач - ланцюгові або карданні. В Україні найпоширенішими є мотоцикли "Дніпро МТ", які виготовляють на Київському мотоциклетному заводі. Вони користуються великим попитом, особливо серед сіль­ського населення, завдяки великій прохідності, навіть на бездоріжжі, та вантажопідйомності (250-500 кг або, крім водія, ще й два пасажи­ри).

Моторолери — різновид мотоцикла, але відрізняється від ньо­го більш комфортними умовами для водія. Двигун, силова переда­ча і бензобак у нього розташовані в задній частині під сидінням і закриті стальним кожухом. Передній щит, який переходить внизу у широкі підніжки, добре захищає водія і пасажира від пилу, бруду і забезпечує посадку. Моторолер має високу маневреність, порівня­но невеликі розміри, низький рівень шуму. Він економічний і ком­фортний. Основними недоліками моторолера є обмежена прохідність по сільським дорогам (малий діаметр коліс). Його ціле­спрямовано використовують у міських умовах. В західних країнах, особливо Італії, Іспанії, Франції, моторолери є одними з найпопулярніших транспортних засобів, до того ж не тільки серед молоді .

Мопеди - це надлегкі мотоцикли, які мають педальний привід як у велосипеда. У них наявна рама велосипедного типу з посиле­ними вузлами, з амортизатором на передньому колесі. У мопедах використовуються двигуни з робочим об'ємом не більше 50 см" Двигун має двох- або трьохступінчату коробку передач, а також педальний привід для запуску двигуна і для допомоги двигуну при підйомі вгору. Мопеди мають достатньо високу швидкість, неве­ликі розміри і масу, економічні і зручні в експлуатації і зберіганні.

У сучасному асортименті мототранспортних засобів закордон­ного виробництва виділені міні-байки (легкі мотоцикли), «класики» (середні мотоцикли), спортбайки, скутери (моторолери) та чопери.

Контроль якості спортивних товарів у торгових підприємствах охоплює перевірку їх зовнішнього вигляду, справність та взаємо­дію окремих частин, упакування, маркірування, комплектність і наявність супровідної документації.