17.4. Навчання як складова економіки, базованій на знаннях

На стадії переходу суспільства до економіки, базованій на знаннях

основним фактором економічного розвитку стають нематеріальні активи суспільства, його здатність до інновацій та постійного наро-щування науково-освітнього потенціалу.

Створення такої економіки ставить перед урядами країн мету – побудувати оптимальну модель кооперування університетів, наукових закладів та підприємств, створити алгоритм їх об’єднання та функціонування.

Поєднання науки і освіти стає рушійною силою технологічного і соціально-економічного прогресу. Якісна підготовка кадрів вищої кваліфікації на засадах поєднання наукових досліджень і навчання стає пріоритетним напрям-ком освітницької політики розвинутих країн.

Внаслідок цього в останні десятиріччя масштаби вузівських дослід-жень значно зросли. Крупні університети США, Канади, Англії, Німеччини, Японії, Франції мають в своєму складі науково-дослідні підрозділи. Науковими дослідженнями займаються університетські асоціації і спілки. Вони фінансуються як державними органами та приватним капіталом, так і благодійними організаціями.

Базою розвитку інноваційної діяльності вузів є фундаментальні дослідження: їх частка в загальному обсязі вузівських досліджень в середині 2000-х років становила в Японії 55%, в США, Німеччині -60, у Франції – 90, в Англії – 95%. Вузам виділяються 12-16% всіх асигнувань на науку.

По ступеню інтеграції освіти і науки лідерами є США. Наукові дослідження в вузах цієї країни характеризуються масштабністю, цілеспрямованістю, широким спектром напрямків досліджень та орга-нізаційних форм, джерел фінансування, вдалим використанням результатів дослідження в практичній діяльності.

В США практикується створення дослідницьких університетів – нового типу учбового закладу. Особливістю такого університету є:

Перша. Використання традиційних структур університету – біблі-отек, лабораторій, устаткування тощо для проведення наукових досліджень;

Друга. Орієнтування студентів на найбільш прогресивні напрямки наукових досліджень, на високі технології та інновації.

За даними Національного наукового фонду, на науково-дослідни-цьку роботу в вузах США в 2005 році було витрачено 26,3 млрд. доларів (69% - на фунда-ментальні дослідження, 24 – на прикладні, 7% - на розробки). Завдяки цьому університети перетворилися в потужні освітні, дослідні та науково-виробничі комплекси, які тісно співпрацюють з галузями нових технологій для яких вони готують кадри, проводять дослідження і в яких впроваджують результати досліджень. Таким чином, вони стали свого роду «підприємниць-кими університетами». Результат такого симбіозу:

І. Створено умови формування особистості, здатної до саморозвитку.

ІІ. Здійснюється підготовка спеціаліста, спрямованого підходити до професійної діяльності творчо, з позицій дослідника та ініціатора впровадження отриманих результатів в виробничу діяльність.

ІІІ.Відбувається капіталізація інтелектуального потенціалу універси-тету шляхом творчої інноваційної діяльності.

Таким чином створено механізм креативізації освіти. «Креативна освіта» - новий тип учбової діяльності, який має метою:

А. Розвиток творчих здібностей людини.

Б. Розширення можливостей індивідуальної інноваційної діяльності.

В. Мобілізація потенціалу студента на розробку та реалізацію власних ідей та винаходів.

Особливість креативної освіти полягає в спрямуванні особи на розвиток постійної потреби в творчості, пошуку нового, нагромадження інтелектуального потенціалу та використанні його в практичній діяльності. Завдяки такій спрямованості навчання з’явля-ється нова якість праці – творча діяльність як функція самореалізації цілісної людини, людини творця (Homo-creator).

Для креативної освіти характерна глибока фундаментальна підготов-ка, яка:

І. Дає системоутворюючий ефект всім знанням особи.

ІІ. Сприяє безперервній освіті.

ІІІ. Дозволяє прогнозувати та оцінювати тенденції розвитку еконо-міки.

IV. Pозширює сприйняття проблем та варіантів їх творчого вирішен-ня.

V. Pеалізує ідею необхідності та можливості навчання творчій діяль-ності.

На попередніх стадіях розвитку економіки фактор творчості в онов-лені виробництва не відігравав такої великої ролі. В сучасних умовах вдалі та оригінальні інноваційні рішення розглядаються керівництвом будь-якої фірми як засіб випередження конкурентів, адаптування до ринкових змін та виживання в нових умовах.

Висновки.

Отже, в економіці знань людина з її творчими спроможностями відіграє незмірно більшу роль, ніж в економіці традиційній. В ній потрібні робітники з пошуковим менталітетом, творчою інтуїцією, з чітким розумінням того, що може дати та чи інша технологія. Творча та ініціатива діяльність робітників, яка дозволяє їм будувати власну кар’єру і сприяє зростанню підприємства є фундаментом сучасного підприємництва та ключовим моментом освітньої парадигми суспільства, базованого на знаннях.

Завдання для самостійної роботи

І.Вивчити наступні поняття: економіка знань, людський капітал, креативність, творче мислення, інформація.

ІІ. Питання на семінарське заняття:

1. В чому полягає сутність «суспільства знань»? 2. Які зміни в ролі знання відбулися на межі ХХ та ХХІ столітть? 3. Чи можуть знання замінити людину в економічній діяльності? 4. Які чинники сприяли еволюції від звичайної економіки до «економіки знань»? 5. Що таке «креативна освіта»?

Л І Т Е Р А Т У Р А

Питання для контролю і перевірки рівня знань по темах модуля 3.

1.Розкрийте сутність світового господарства.

2. Проаналізуйте методи регулювання міжнародних економічних відносин .

3. Які неекономічні методи регулювання МЕВ застосовують в світі?

4. Які види митних стягнень Ви знаєте?

5. Охарактеризуйте причини та етапи міжнародної економічної інтеграції.

6. Що являє собою валютний курс та які його види Ви знаєте?

7. Охарактеризуйте процес еволюції світової валютної системи.

8. В чому полягає специфіка Ямайської валютної системи?

9. Що Ви знаєте про структуру ООН?

10. Які функції організацій ЕКОСОР і ЮНКТАД Ви знаєте?.

11. Назвіть організації, які входять до Групи Світового банку.

12. Охарактеризуйте можливі недоліки та позивні наслідки вступу України до СОТ.

13. Яка відмінність між регіоналізацією та глобалізацією світової економіки?

14. Які фактори, на Вашу думку, спричиняють глобалізацію економіки?

15. Дайте характеристику основних проблем, які стримують розвиток економіки України.

16. Чому виникає тенденція до формування «економіки знань»?

17. Яким чином трансформується процесс навчання в «суспільстві знань»?

18. Що є більш важливим, на Вашу думку, для розвитку економіки – приро-дні ресурси чи наявність високоосвіченої робочої сили?

19. Що, на Вашу думку, стримує розвиток творчих здібностей у студентів України?

20. Чому розвинуті країни, маючи мільйони власних безробітних, сприяють імміграції фахівців з інших країн?

Л І Т Е Р А Т У Р А

Адам Смит. Исследование о природе и причинах богатства народов. – М.: Эксмо,2007. – 905 с.

Гальчинський А.С. Теорія грошей. – К.: Основи, 2001. - 411с.

Кейнс М. Дж. Трактат про грошову реформу. Загальна теорія зайнятості, процента та грошей. – К., 1999.

Маркс К. Капітал. Т.1. – К.Маркс і Ф. Енгельс. Твори. Т.23 -К.: Політвидав, 1963. – 847 с.

Мизес Л. Человеческая деятельность.Трактат по экономической теории. – М.: Экономика, 2000. -878 с.

Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 948с.

Основи економічної теорії / За редакцією Мочерного С.В./. - К.: „Акаде-мія”, 1998.

Філіпенко А.С. Економічний розвиток сучасної цивілізації: Навч.посібник. – К.: «Знання», - 174с.

Д О П О М І Ж Н А Л І Т Е Р А Т У Р А

Аникин А.В. Юность науки. –М.: Политиздат,1971. –с.382.

Баликоев В.З. Общая экономическая теория.- Новосибирск, ЮКЭА, 1998.

Гальчинський А.С. Глобальні трансформації: концептуальні альтернативи. – К.: Либідь, 2006.

Данилишын Б.М., Шостак Л.Б. Благосостояние наций: эволюция парадигмы развития. – К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2002. – 356 с.

Козак Ю.Г. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 672с.

Економічна енциклопедія. Т.1, 2, 3. – К.: „Академія”, 2000-2002

Економічний енциклопедичний словник. Т.1,2. – Львів, „Світ”, 2006. Статистичний щорічник України за 2006 рік. – К.: Консультант, 2007.