9.2. Банки та банківська система.

Банк – фінансово-кредитне підприємство базовою функцією якого є акумуляція вільних грошових коштів та надання їх в кредит (позику) з метою отримання прибутку. В ході функціонування банку формується система економічних відносин між ним та кредиторами і дебіторами, а також між власниками банківського капіталу та його співробітниками.

Як виробнича одиниця банк здійснює пасивні операції, активні операції та операційне обслуговування клієнтів.

Пасивні операції - заходи банку по акумуляції тимчасово вільних коштів. Тимчасово вільні кошти – гроші, які з тих чи інших причин певний час не використовуються власником (частина заробітної плати, амортизаційний фонд підприємств, нерозподілений прибуток підпри-ємств, заощадження домогосподарств, вклади пенсійних та інвес-тиційних фондів, страхових компаній тощо).

Активні операції – розміщення банком акумульованих коштів шля-хом надання їх в кредит.

Вказані види операцій – основна діяльність банків. Крім цього, банки здійснюють так зване операційне обслуговування клієнтів.

Операційне обслуговування – надання банком різного роду послуг клієнтам в сфері грошового обігу та обігу цінних паперів (обслуго-вування розрахунків, продаж-купівля валюти, чековий та вексельний оборот, зберігання цінностей, придбання банківських металів тощо). За кошти, розміщені в банку на депозитах (по пасивних операціях) банк виплачує клієнтам певний відсоток. За кошти надані в кредит банк, навпаки, сам стягує відсоток, який вищий за відсоток, що виплачується вкладникам.

Доход банку формується за рахунок різниці між відсотком під який він надає кредити та відсотком, що він сам сплачує за депозити. Доход по операційному обслуговуванню клієнтів, як правило, незначний в порівняння з доходом від основної діяльності.

За функціями та характером виконуваних операцій виділяють наступні види банків: інвестиційні, ощадні, іпотечні, зовнішньо-торговельні, універсальні та інші.

За формами власності виділяють банки державні, муніципальні, приватні, змішані, міждержавні.

Державний банк. В країнах з розвинутою ринковою економікою переважна більшість банків – комерційні за характером діяльності і приватні за формою власності. Але всі вони контролюються Держав-ним або Центральним банком (ЦБ) країни. Контроль проявляється в тому, що ЦБ дає дозвіл (ліцензію) приватним банкам на право здій-снювати операції з грошима, встановлює норму резервування, зберігає їхні резерви, перевіряє виконання законів, які регулюють операції з іноземними валютами.

Центральний банк країни не обов’язково називається центральним. Він може мати різні назви. В США – це Федеральна резервна система, в Англії – Лондонський банк. Головне – це функції головного банку країни.

В Україні – центральним банком Національний банк України (НБУ).

НБУ- головний суб’єкт грошово-кредитної політики України.

Функції НБУ:

І. Емісія готівки та організація грошового обігу.

ІІ. Надає кредити комерційним банкам.

ІІІ. Зберігає кошти Держбюджету та центральних органів влади.

IV. Pегулює банківську відсоткову ставку.

V. Bстановлює ( по узгодженні з іншими державними банками) курс національної валюти.

V. Зберігає золотовалютні резерви держави.

НБУ є самостійною юридичною особою. Він не відповідає за зобов’я-зання органів державної влади, підзвітний Президенту та Верховній Раді. НБУ не має права видавати прямі кредити уряду та фінансувати дефіцит державного бюджету.

Кредитна політика – комплекс заходів у сфері кредитних відносин, які здійснюють ЦБ і уряд з метою антициклічного регулювання і пристосування ринку позичкового капіталу до економічної ситуації в країні.

Мета кредитної політики – послаблення економічної кризи, обме-ження інфляції, забезпечення стабільного зростання національної економіки, стабілізації платіжного балансу країни.

Заходи кредитної політики до яких вдається ЦБ – зміна облікової ставки та норми обов’язкових резервів, здійснення операцій на відкри-тому ринку (купівля і продаж державних цінних паперів, банківських акцептів та інших банківських зобов’язань), встановлення прямого обмеження обсягів банківських кредитів.

Приклад: рішенням НБУ з 1 січня 2008 р. підвищено облікову ставку (відсоткова ставка під яку НБУ видає кредити комерційним банкам) з 8 до 10%. Раніше ця ставка змінювалась на 0,5 % або максимум на 1%.

В США цю ставку змінюють, як правило, лише на 0,25 %.