2.5. Товар і його властивості.

Продуктом товарного виробництва є товар. Товар це не просто річ, це ще і особлива суспільна форма продукту праці.

Товар – це продукт праці, який вироблено не для власного споживан-ня, а для продажу (обміну) на ринку. Товар має дві основні економічні властивості – споживчу вартість і мінову вартість.

Споживча вартість – здатність товару задовольняти потреби (мате-ріальні або духовні) людини.

Наприклад, хліб задовольняє потребу людини в харчуванні (споживанні білків, мікроелементів, вітамінів, необхідних для існування організму). Одяг – захищає від холоду Продукт праці, який не задовольняє потреб людини, який не має споживчої вартості (корисності) не є товаром.

Мінова вартість – здатність товару обмінюватись на ринку в певній пропорції на інші товари. Наприклад, на ринку зустрілись власник яблук і власник картоплі і обмінялись своїми продуктами в такій пропорції:

10 кг. яблук = 20 кг. картоплі

Після цієї господарської (ринкової, або економічної) операції один з її учасників отримав потрібні йому яблука, інший – картоплю.

Слід відмітити, що за цією простою на вигляд формулою криються складні процеси. Про свідчить таке:

І. Незважаючи на те, що спроби пояснити чому товари обмінюються в певній пропорції ведуться вже кілька тисяч років ( перше письмове свідчення цього викладене в працях Аристотеля), до наших днів не створено єдиної, визнаної всіма економістами теорії цього процесу.

ІІ. В основі сучасної економіки з її колосальним виробництвом ( в світі, щодня, виробляється товарів і послуг більш, ніж на 800 млрд. дол. США, в перелік яких входить близько 1 млн. найменувань) лежить все той же принцип: один товар міняється на інший – танки обмінюються на нафту, зерно пшениці – на автомобілі, яблука – на комп’ютери. Проте, в порівнянні з тим, як це робилося 5 чи 10 тисяч років назад внесено «невелике» доповнення. В сучасному світі това-ри (в основній своїй масі) обмінюються один на інший не прямо, а опосередковано – через гроші.

Існує кілька теорій, які пояснюють чому саме в певній пропорції об-мінюються товари.

Згідно трудової теорії вартості (закладеної представниками класичної політичної економії ), в основі мінової вартості лежать затрати праці, необхідні для виробництва товарів. Якщо різні за споживчою вартістю товари прирівнюються один до одного, то це означає, що в них є якась спільна властивість. Такою властивістю є те, що всі товари – продукти людської праці і містять в собі певну кількість цієї праці (життєвої енергії людини). Цю властивість називають вартістю товару.

Вартість товару (в найпростішому визначені) – це втілені в товарі затрати робочої сили (життєвої енергії людини), необхідні для його виробництва, які є одночасно і виразом певних економічних відносин (еквівалентності обміну) між учасниками обміну.

Вартість має кількісну (певний робочий час) і якісну (економічне від-ношення) сторони. На кількісну сторону впливають такі фактори:

І. Продуктивність праці – кількість робочого часу, потраченого на одиницю виробу (або кількість виробів в одиницю часу). Чим вища продуктивність праці – тим менша вартість одиниці товару.

ІІ. Інтенсивність праці – затрати життєвої енергії виробника в оди-ницю часу.

Зміна інтенсивності праці не впливає на вартість одиниці товару, але прямо пропорційно змінює величину вартості (і кількість товарів), створених в одиницю часу.

ІІІ. Співвідношення індивідуальних і суспільно необхідних витрат на виробництво товарів.

Індивідуальні витрати – витрати праці на виробництво товарів пев-ного виду у кожного окремо взятого виробника.

На ринку можуть виставляти одні і ті ж товари сотні і тисячі виробників. Але пропорція обміну на ринку буде одна ( вважаємо, що всі товари приблизно однієї якості, абстрагуємось від неминучих розбіжностей в ній). Це відбувається тому, що відповідно до економічних законів ринку (закону вартості перш за все) в основі мінової вартості (пропорцій обміну) лежать не індивідуальні, а суспільно необхідні витрати робочого часу.

Суспільно необхідний робочий час – це час, необхідний для виготовлення одиниці продукції при середніх (суспільно нормальних) умовах праці: середній інтенсивності та продуктивності праці, серед-ньому технічному та організаційному рівні виробництва тощо.

Для розуміння якісної сторони вартості треба взяти до уваги, що праця людини в умовах товарного виробництва має двоякий характер: включає конкретну працю і абстрактну працю.

Конкретна праця – це затрати робочого часу в певній, безпосередній формі. Скільки професій – стільки і видів конкретної праці. Конкретна праця створює особливу споживчу вартість. Кравець шиє костюм, інженер – розробляє проект, селянин – вирощує зерно. Конкретні види праці не співставні, якісно відмінні.

Проте, яким би видом конкретної праці не була зайнята людина, працюючи вона витрачає свою життєву енергію – фізичну, нервову, розумову тощо. Затрати життєвої енергії людини – те спільне, що властиве всім видам праці і становить абстрактну складову процесу праці.

Абстрактна праця – затрати життєвої енергії людини, яка витрача-ється на виробництво товарів. Абстрактна праця створює вартість товарів – те спільне, що властиве всім товарам. Вимірюється в годи-нах робочого часу.

Чим більш кваліфікованою (складною) є праця, тим більш інтенсив-ною є вона і тим більшу вартість створює в одиницю часу.

Крім праці, яка безпосередньо витрачається в ході виробництва (жи-вої праці) витрачається і праця, втілена в засобах виробництва (уречевлена праця). Тому більш повним і точним буде таке визна-чення вартості:

Вартість – це економічне відношення між людьми, матеріальним змістом якого є суспільно необхідні затрати живої та уречевленої абстрактної праці.