16.1. Проблема нарощування обсягів та темпів зростання ввп

Обсяги валового внутрішнього продукту будь-якої країни – один з показників рівня життя населення та ефективності національної еко-номіки. В сфері виробництва ВВП українській економіці властиві дві основні проблеми:

І. Обсяги та темпи зростання ВВП України на протязі шіснадцяти років її незалежності залишаються неприпустимо низьким. Як видно з таблиці 16.1 обсяги ВВП на душу населення в 2006 році становили менше 70% від рівня 1990 року, що свідчить не тільки про суттєве падіння життєвого рівня життя, але і про низьку ефективність управ-ління національною економікою.

Таблиця 16.1

Валовий внутрішній продукт України*

	У фактичних цінах		Індекси фіз. обсягу		Індекси -дефлятори
	ВВП (млн.грн.)	ВВП на од. особу (грив.)	ВВП (% до поперед. р.)	ВВП (% до 1990 р.)	Відсотк. до поперед. календар року
1990	1671	32	….	100,0	….
2000	170070	3436	105,9	43,2	123,1
2004	345113	7273	112,1	61,0	115,1
2005	441452	9372	102,7	62,7	124,5
2006	537667	11492	107,1	67,1	113,8
2007

¹ Мільярди карбованців СРСР.

² Тисяч карбованців СРСР.

* Джерело: Статистичний щорічник України за 2006 рік. С. 29.

ІІ. Нераціональна структура ВВП України свідчить про надмірну вагу видобувних та сировинних галузей. Значна частка продукції цих галузей іде на низькоефективний для національного господарства експорт. В ньому переважаюча частка – експорт чорних металів (про-кату), продукції хімічної промисловості та зерна. Разом з тим постійно падає частка продукції машинобудування, наукомісткої продукції.

Внутрішній ринок розвивається низькими темпами. Виробництво і споживання основних видів харчової продукції – м’яса, молочних продуктів, овочів, фрутів – значно нижче рівня 1990 року. Суттєво скоротилися обсяги продукції легкої промисловості. Споживчий ринок легкої та промислової продукції на 80% заповнений імпортом (часто низькоякісним). В той же час українські підприємства закриваються або скорочують зайнятість.

16.2. Підвищення рівня інвестування реального сектору еконо-міки.

Інвестиції в основний капітал – першочергова умова зміцнення матеріальної основи виробництва. Для України ця проблема набуває особливого значення у зв’язку з тим, що перехід до ринкової еконо-міки призвів до негативних структурних зрушень в господарстві, знач-ного і тривалого спаду обсягів виробництва, падіння технічного і технологічного рівня, деіндустріалізації та руйнування науково-технічного та інтелектуального потенціалу.

Проте рівень інвестування української економіки залишається незадовільним. Він не тільки не відповідає вимогам процесу відтворення а і значно нижчий, ніж був у 1990 році.

Приклад: В Україні має місце різке падіння одного з найважливіших показників пристосу-вання підприємств до вимог ринку – інноваційної діяльності промислових підприємств. Так, з 1991 по 2000 рік кількість металорізальних верстатів з числовим програмним управ-лінням, впроваджених у дію знизилась у 27 разів, механізованих потокових і автоматич-них ліній – у 4,5 рази, комплексно механізованих та автоматизованих цехів, дільниць, виробництв – у 4,7 рази, промислових роботів – у 37,2 рази, роботизованих технологічних комплексів, яких на початок вказаного періоду було освоєно 35 одиниць, у 2000 році не введено жодного. (Цікаво, що після 2000 року видання Державного комітету статистики – «Статистичний щорічник України» припинив публікацію цих даних, хоча до цього вони оприлюднювались систематично )

Наукомісткість продукції промислового виробництва України не перевищує 0,3 %, що в 10-20 разів менше загальноприйнятого світового рівня. Понад 90% продукції, що вироб-ляється в Україні не має відповідного науково-технічного забезпечення. Внаслідок цього, в Україні на групу високотехнологічних галузей припадає лише близько 5 % випуску продукції, 6 % зайнятих та 4 % здійснених інвестицій, тоді як на низько технологічні - 75% випуску, 63 % зайнятих та 78 % інвестицій. В обсязі українського експорту до країн ЄС понад 70 % становить продукція з невисоким рівнем доданої вартості та незначним рівнем технологічності. В результаті, рівень конкурентноздатності економіки нашої країни невисокий: за індексом конкурентноспроможності зростання Україна в 2003 році займала 84 місце, а за індексом конкурентноспроможності бізнесу – 71 місце у світі. [89, c. 29]. І на початок 2009 року ці показники продовжують погіршуватись.

Низький рівень інвестування привозводить до того що Україна втрачає конкурентні позиції на світових ринках через сировинну і напівсировинну структуру експорту, високу енергомісткість вироб-ництва, відсутність інноваційного поступу, недостатнє відтворення виробничих фондів, невисоку якість продукції.

16.3. Примноження увага до зміцнення науково-технічного потенціалу. Урядами країн з розвинутою економікою інноваційна діяльність в народному господарстві оголошена однією з основних сфер роботи держави по забезпеченню економічної стабільності та добробуту нації.

«Західний економічний світ, констатує О. Шнипко, дав міжнародній спільності інший важливий урок: головним організатором інноваційних перетворень національного масштабу може бути тільки держава». [216, с. 21 ].

Значною мірою завдяки підтримки урядів у 2000-2007 роках впровадження інновацій здійснювали 60-80 відсотків промислових підприємств провідних країн ЄС.

В структурі інновацій розвинутих країн світу майже 60 відсотків становлять інновації, які мають проривне значення або належать до крупних технологічних досягнень. [56, c.26].

Українська статистика подає дані, які свідчать про зростання обсягів нових видів продукції в промисловості України. Проте вона не відоб-ражає того, що це «нове» – є давно пройденим етапом виробництва в розвинутих країнах. Офіційна статистика не подає свідчень швидкого зростання розриву в технологічному рівні промисловості України та розвинутих країн.

Хоч в цілому у промисловості у 2002 році кількість освоєних виробництв нових видів продукції порівняно з 1991 роком зросла у 1,7 рази впровадження прогресивних технологічних процесів здійснюється в мізерних обсягах і у 2003 році становило всього 20,3% від рівня 1991 року. Кількість освоєних нових видів техніки ( 710 од.) на кінець цього ж інтервал часу становила 6,2% від обсягів (11482 од.) початку вказаного періоду. [202, c.350].

Іншого не могло і бути. За офіційними даними частка промислових підприємств України, які впроваджували інновації зменшилась з 14,8% у 2000 році до 10,0% (від загальної кількості обстежених підприємств) у 2006 р. [222, с. 162 ]. В той же час в промисловості України рівень зношеності основних фондів становить 60 - 70%. [89, c.30].