4.Принципи бухгалтерського обліку

Для забезпечення виконання завдань бух.обліку облікова інформація має відповідати загально прийнятим принципам: 1.Консерватизму (обачності) – доходи обліковують коли можливість їх отримання є цілком визначною подією, а витрати відображають, якщо їх здійснення є можливою подією з метою запобігання оцінки зобов’язань та витрат і завищення оцінки активів і доходів підприємств. 2.Принцип повного висвітлення – фін.звітність має містити всю інформацію про фактичні та можливі наслідки госп.операцій про фактичні наслідки госп.операцій. 3.Автономності підприємства – під-ва розглядають як самост.госп.одиницю, яка має свої відокремлені від власника рахунки і складає бух.звіт. 4.Послідовність – облікова політика на під-ві має бути постійно протягом тривалого періоду часу. 5.Безперервності діяльності – вважається, що під-во продовжує свою діял. необмежений час і не буде ліквідованим. 6.Нарахування – доходи і витрати відображають бух.облік в тому періоді в якому вони були нараховані незалежно від того, коли отримано чи сплачено гроші. 7.Відповідності – передбачає розмежування доходів і витрат між відповідними періодами. 8.Привалювання сутності над формою – операція обліковує відповідно до їх сутності, а не виходячи з юридичної форми. 9.Історичної собівартості – бух.обліку госп.засоби відображають за фактичними витратами за їх придбанням (собівартості), а не за ринковими цінами. 10.Єдиного гр.вимірника – передбачає узагальнення облікової інформації в єдиній гр.одиниці (гривні). 11.Періодичності (облікового періоду) – діяльність під-ва поділяють на звітні періоди (місяць, квартал, рік).

5.Вимоги до обліку.

До бух.обліку висувають такі вимоги: повнота, правдивість і неупередженість.

Для досягнення повноти у процесі бух.обліку повинні бути виявлені всі госп.операції, що відбулися і привели до змін стану під-ва.

Облікова інформація вважається правдивою, якщо вона не містить суттєвих помилок та перекручень, які можуть спричинити прийняття коруставачами хибних рішень.

Інформація вважається неупередженою, якщо вона буде правдивою для всіх груп користувачів: інвесторів, власників та акціонерів, контролюючих органів. Це означає, що використання її вони приймуть адекватні рішення.

6.Предмет та об’єкт бух.Обліку.

Предметом бух.обліку є господарські засоби, джерела їх утворення і господ.процеси, що відбуваються внаслідок здійснення під-вом своєю діяльністю.

Визначення деталізованих об’єктів бух.обліку здійснюється під-вом самостійно. Виходячи з вимог окремих П(с)БО доведення обліку та складання звітності та потреб користувачів деталізації інформації. Для кожного з них має викорис. таке правило: для потреб обліку визначений об’єкт повинен бути відокремлений від ін.обєктів і відрізнятися від них хоча б за однією ознакою.

Об’єктом обліку активів є їх одиниця або вид, зобов’язань – окремий кредитор або постачальник. Об’єктом обліку витрат є продукти, роботи, послуги або вид діяльності, технологічні процеси або їх частини, які потребують визначення пов’язаних з їх вир-вом або виконанням витрат.

Групування деталізованих об’єктів бух.обліку слід здійснювати таким чином, щоб можна було без додаткових вибірок складати фін.звітність. Усі об’єкти бух.обліку можна поділ.на такі групи: 1.Господарські засоби (майно під-ва, активи). 2.Джерела утв.госп.засобів (капітали, зобов’язання, пасиви). 3.Господарські операції (процеси).

Групування об’єктів обліку здійснюється: для визначення фін.стану під-ва; для оцінки його діяльності.