2.4. Платіжні умови та джерела їх правового регулювання

Чинне законодавство України визнає за всіма суб'єктами зовніш- ньоекономічної діяльності право:

них операціях з повідають міжнародним правилам;

власних коштів у діючій на території України валюті та в іноземній

1. Відомості Верховної Ради України.

76

Розділ 2. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

валюті як у межах, так і за межами України, самостійно приймати рі- шення у зазначених питаннях;

валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб'єктами господарської діяльності, користуватись їх послугами, з додержанням при цьому ви- мог чинних законів України.

Згідно з ч. 2 ст. 1087 ЦК України розрахунки між юридичними осо-

бами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов 'язані зі здій- сненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій

формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також го-

тівкою, якщо інше не встановлено законом.

Загальні засади формування платіжнопорядок здійснення безготівкових розрахунків, у тому числі за госпо- дарськими договорами регулюються ЦК України, законами України

«Про банки і банківську діяльність» 1 від 7 грудня 2000 р.; «Про Націо-

нальний банк України» 2 від 20 травня 1999 р.; «Про платіжні системи

та переказ коштів в Україні» 7, від 5 квітня 2001 р.; «Про порядок здій-

снення розрахунків в іноземній валюті»* від 23 вересня 1994 р.; «Про

запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних

злочинним шляхом»^ від 28 листопада 2002 р., іншими законодавчими

актами, та цілою низкою банківських правил, серед яких: Положення

про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та

ліцензій на виконання окремих операцій 6, затверджене постановою

Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275; Інструкція про міжбанків

ський переказ коштів в Україні в національній валюті 1, затверджена

постановою Правління НБУ від 16 серпня 2006 р. № 320; Положення

про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських

рахунків банків затверджене постановою Прав-

ління НБУ від 26 березня 1998 р. № 118; Інструкція про безготівкові

розрахунки в Україні в національній валюті 3, затверджена постановою

Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22; Інструкція про порядок від

1. Відомості Верховної Ради України.

1. Там само.

1. Там само.

1. Там само.

1. Там само.

1. Офіційний вісник України.

1. Там само.

1. Там само.

2. Там само.

77

Господарське право. Частина друга

криття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній

валютах1, затверджена постановою Правління НБУ від 12 листопада

2003 р. № 492; Положення про порядок здійснення безготівкових роз-

рахунків у національній грошовій одиниці України в особливий період 2,

затверджене постановою Правління НБУ від 23 грудня 2003 р. № 577;

Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній ва-

люті па території України*, затверджене постановою Правління НБУ

від 29 грудня 2000 р. № 520; Положення про порядок емісії платіжних

карток і здійснення операцій з їх застосуванням*, затверджене поста-

новою Правління НБУ від 19 квітня 2005 р. № 137; Постанова Прав-

ління НБУ «Про переказування коштів у національній та іноземній

валюті на користь нерезидентів за деякими операціями» 5 від ЗО груд-

ня 2003 р. № 597; Інструкція про переміщення валюти України, іно-

земної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон

України6, затверджена постановою Правління НБУ від 12 липня 2000 р.

1. 283; Правила використання готівкової іноземної валюти на тери-

торії України 1, затверджені постановою Правління НБУ від 30 травня

2007 р. № 200 та ін.

Однією з найяскравіших особливостей регулювання сфери міжна- родних комерційних розрахунків є використання неофіційних кодифі кацій Міжнародної Торговельної палати: Уніфікованих правил та зви- чаїв для документарних акредитивів 1993 р,, Уніфікованих правил по інкасо 1995 р., Уніфікованих правил для гарантій за першою вимогою 1992 р. та ін.

Суб'єктами розрахункових відносин у сфері господарювання є учас- ники господарських договорів та фінансові установи як члени платіж-

ної системи. У банківській сфері України функціонують внутрішньо

банківські, внутрішньодержавні та міжнародні платіжні системи,

без яких уже неможливо уявити сучасний комерційний оборот.

Внутрішньобанківською платіжною, системою є платіжна система

банку, яка забезпечує найбільш сприятливі умови проведення переказу коштів між його філіями.

1. Офіційний вісник України.

1. Там само.

1. Там само.

1. Там само.

1. Там само.

1. Там само.

1. Там само.

78

Розділ 2. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Внутрішньодержавною платіжною системою є платіжна система,

1. якій платіжна організація 1 є резидентом та здійснює свою діяльність

1. забезпечує проведення переказу коштів виключно в межах України.

Міжнародною платіжною системою є платіжна система, в якій

платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу.

Банківське співробітництво в межах внутрішньодержавних та між- народних платіжних систем, засноване на встановленні між банками кореспондентських відносин, які оформлюються міжбанківськими угодами: у межах внутрішньодержавних платіжних систем — догово- рами про відкриття кореспондентських рахунків, міжнародних платіж- них системах — договорами про членство у міжнародних платіжних системах.

Постановою Правління НБУ від 25 вересня 2007 р. № 348 затвер-

джено Положення про порядок реєстрації договорів про членство або

про участь у міжнародних платіжних системах та узгодження правил

систем переказу коштів, створених банками Вимоги

Положення поширюються на установи України, які уклали договори про участь у міжнародних платіжних системах. Положення визначає порядок реєстрації НБУ договорів про членство або про участь у між- народних платіжних системах, укладених банками, небанківськими фінансовими установами, які мають ліцензію спеціального уповнова- женого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг на здійснення переказу коштів, національним оператором по- штового зв'язку, платіжними організаціями внутрішньодержавних платіжних систем та іншими організаціями, засновниками (учасниками) яких є банки, а також небанківські фінансові установи, з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем — нерезидентами або уповноваженими ними установами

НБУ приймає до реєстрації договори про участь у міжнародних платіжних системах, документи яких відповідають вимогам законодав- ства України. Такими системами є: «Юнистрим», СОІЧТАСТ, \У"е8Іегп Ііпіоп, МопеуОгат, МІООМ, «Анелик», «Живьіе деньги», «Бьістрая почта», Ішегехргеаз, УГСО, «Страна Зкспрссс», Ехрге58 Мопеу, Тгауеіех

1. Платіжною організацією є юридична особа, яка с власником або одержала право на використання товарного та інших знаків, що ідентифікують належність платіжних карток та інших платіжних інструментів до платіжної системи, і яка ви- значає правила роботи платіжної системи, що узгоджуються з НБУ.

79

Господарське право. Частина друга

Мопеу ТгапзГег, «Международньїе Денежньїе Переводи ЛИДЕР», ВІЛ2КО, МСЖЕУ ЕХСНАМОЕ, У.8. Мопеу Ехргезз, «АЛЛЮР», «Разіег». Надання установам України послуг інших міжнародних систем переказу коштів, створених нерезидентами України, або надання послуг вищезазначених систем без отримання реєстраційного свідоцтва На- ціонального банку України не відповідає законодавству України. Підставою для переказування уповноваженими банками та іншими фінансовими установами коштів у національній та іноземній валюті на рахунок нерезидентів за дорученням резидентів — суб'єктів підпри- ємницької діяльності, або на рахунок резидентів за дорученням нере- зидентів — іноземних суб'єктів господарювання є зовнішньоекономіч- ний договір, укладений між суб'єктом господарювання України та іноземним суб'єктом господарювання, та документи, які свідчать про фактично надані послуги, виконані роботи чи переданий товар.

До умов, які обов'язково повинні бути передбачені у зовнішньоеко-

номічному договорі (контракті), віднесено умови платежу, які визна-

чають валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахун- ків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Під час здійснення безготівкових розрахунків у сфері зовнішньо- економічної діяльності допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розра- хунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені чинним законо- давством, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Указом Президента України «Про заходи щодо впорядкування роз-

рахунків за договорами, що укладають суб 'єкти підприємницької ді-

яльності України» 1 від 4 жовтня 1994 р. встановлено, що розрахунки

за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності, предметом яких є товари (роботи, послуги), здійснюються відповідно

до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів

МТП та Уніфікованих правил по інкасо МТП.

Інкасо — одержання банком грошей за дорученням клієнта й зара-

хування цих грошей на його банківський рахунок на підставі розрахун- кових документів. При інкасовій формі розрахунків банк за дорученням експортера отримує платіж від імпортера за поставлені товари (вико- нані роботи, надані послуги). Інкасо є однією з форм розрахунків у кре- дит — з відстрочкою платежу, коли оплата відбувається через відповід- ний період після постачання товарів (виконання робіт, надання послуг).

1. Урядовий кур'єр України.

80

Розділ 2. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Усі документи, відіслані на інкасо, мають супроводжуватись інкасовим дорученням, що містить повні й точні інструкції. Банкам дозволяється діяти тільки відповідно до інструкцій, що є в такому інкасовому до- рученні, та відповідно до Уніфікованих правил по інкасо (Публікація МТП № 522, набрали сили 1 січня 1996 р.).

Сторонами інкасової операції є: 1) довіритель — клієнт, який до- ручає операцію з інкасування своєму банку; 2) банкякому доручено довірителем проведення операції з інкасації; 3) інкасу- ючий банк — банк, що бере участь в операції з інкасування; 4) платник (особа, якій має бути зроблене подання згідно з інкасованим доручен- ням).

Загальна схема міжнародних фінансових розрахунків по інкасо:

направлення продавцем товару (після відвантаження товару) об-

слуговуючому його банку (банкуотримання платежу від покупця, а також необхідні фінансові та комер- ційні документи, що свідчать про виконання ним своїх договірних обов'язків. Під «фінансовими документами» слід розуміти пєреказні векселі, прості векселі, чеки, платіжні розписки або інші документи, використовувані для одержання платежу грошима, під «комерційними документами» — рахунки, відвантажувальні документи, документи про право власності, або подібні документи, які не є фінансовими докумен- тами. Банк лучати для його виконання інший банк (виконуючий банк);

кументів та належним чином оформленого інкасового доручення інка- суючому банку, що розташований у країні платника;

та отримання від нього у повному обсязі платежу за поставлений товар (часткові платежі можуть бути прийняті у випадках, якщо це встанов- лено банківськими правилами, або за наявності в інкасовому доручен- ні спеціального дозволу), після чого видача покупцю документів, отри- маних від банку

порядження банку

єнта (продавця товару). Виконуючий банк має право відрахувати з ін- касованих сум належні йому плату та відшкодування витрат та (або) видатків.

81

Господарське право. Частина друга

Якщо виконуючим банком не був отриманий платіж від покупця, він повинен негайно повідомити банкБанк

1. нього вказівки щодо подальших дій.

Уніфіковані правила по інкасо вирізняють «чисте інкасо» (інкасо фінансових документів, не супроводжених комерційними документами) та «документарне інкасо» (інкасо фінансових документів, що супрово- джуються комерційними документами; комерційних документів, які не супроводжуються фінансовими документами).

Акредитив являє собою доручення однієї кредитної установи іншій

провести за рахунок, як правило, спеціально заброньованих для цього коштів оплату товарночи надані послуги. При акредитивній формі міжнародних розрахунків роль безпосереднього платника бере на себе уповноважений банк, що створює для експортера додаткові гарантії отримання платежу за зовніш- ньоекономічним договором. Акредитив за своєю природою є угодою, відокремленою від договору купівліякому він може базуватися, і банки жодною мірою не пов'язані й не зобов'язані займатися такими торговельними контрактами, навіть якщо

1. акредитиві є яке

Сторонами операції зі здійснення акредитива є: 1) імпортер (нака зодавець), який звергається до банку з проханням про відкриття акре- дитива; 2) банкбанк, якому доручається сповістити експортера про відкриття на його користь акредитива, передати йому умови акредитива та виплатити гроші бенефіціару; 4) бенефіціар — експортер, на користь якого від- крито акредитив.

Загальна схема міжнародних фінансових розрахунків за акреди- тивом:

подання імпортером (у терміни, узгоджені з експортером) своєму

банку доручення про відкриття акредитива. Сповіщення банком імпор- тера про відкриття акредитива особливим листом, який отримав на- зву — «нотиса», що означає прийняття банком на себе обов'язку перед імпортером забезпечити виконання акредитива;

(«авізо») банку дальшого встановлення акредитивних відносин з банком бенефіціара), та одночасне направлення йому грошової суми по виконанню акреди- тива й надання доручення щодо передачі відповідного сповіщення бе

82

Розділ 2. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

нефіціару. Направлення авізо виконуючому банку призводить до наді- лення такого банку повноваженнями щодо сплати отриманої суми бе нефіціару та повідомлення умов, за яких виконуючий (авізуючий) банк має право реалізувати дані повноваження;

ній сповіщується про відкриття на його користь акредитива, про спосіб виконання акредитива, про умови, на яких виконуючий (авізуючий) банк уповноважений банком ва. Після отримання авізо про відкритий на його користь акредитив експортер набуває статусу бенефіціара та права вимоги виконання акредитива на узгоджених у ньому умовах;

надання послуг) та оформлення необхідних для отримання платежу документів. Надання експортером (бенефіціаром) до виконуючого бан- ку товаророзпорядчих та інших зазначених в акредитиві документів. Перевірка виконуючим банком отриманих від експортера (бенефіціара) документів на предмет їх відповідності умовам акредитива та здійснен- ня платежу експортеру (бенефіціару);

банку

~~ перевірка банком тів, відшкодування виконуючому банку суми валютного платежу та передача імпортеру отриманих від виконуючого банку документів, які дають право отримати товар.

Стаття 6 Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акре- дитивів виокремлює такі види акредитивів:

1. відкличний (такий акредитив може бути змінений або анульова- ний банком лення бенефіціара);