1. видачі ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку ішних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

2. Встановлення заборон та зупинення на певний термін (до одного юку) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутно

243

Господарське право. Частина друга

сті ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;

1. реєстрації випусків (емісій) цінних паперів та інформації про ви- пуск (емісію) цінних паперів;

2. створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотри- манням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

3. нормативного закріплення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;

4. встановлення контролю за:

перів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розмі- щення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;

які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, конт- ролюючим органам;

1. проведення інших заходів щодо державного регулювання і конт- ролю за випуском та обігом цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та інші державні органи

1. межах наданих їм повноважень.

Основною формою роботи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є засідання, які проводяться за рішенням Голови Комі- сії у разі необхідності, але не рідше одного разу на місяць. При Держав- ній комісії з цінних паперів та фондового ринку створюються Координа- ційна рада, Консультаційно

Основними завданнями Державної комісії з цінних паперів та фон- дового ринку є:

1. формування та забезпечення реалізації єдиної державної політи- ки щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх по- хідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних па- перів до міжнародних стандартів;

2. координація діяльності державних органів з питань функціону- вання в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;

3. здійснення державного регулювання та контролю за випуском

1. обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також

1. сфері спільного інвестування;

244

Розділ 3. Правове регулювання ринку фінансових послуг України

4. захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запо- бігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повно- важень;

5. сприяння розвитку ринку цінних паперів;

6. узагальнення практики застосування законодавства України

1. питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення про- позицій щодо його вдосконалення.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань:

1. встановлює:

інформації про випуск та розміщення цінних паперів, у тому числі іно- земних емітентів (з урахуванням вимог валютного законодавства Укра- їни), які здійснюють випуск і розміщення цінних паперів на території України, а також встановлює порядок реєстрації випуску цінних папе- рів та інформації про випуск цінних паперів;

цінних паперів, що пропонуються для відкритого продажу, в тому чис- лі іноземних емітентів, які здійснюють випуск цінних паперів на тери- торії України, та порядок реєстрації випуску цінних паперів та інфор- мації про випуск цінних паперів;

гу їх на території України;

на території України;

обігу цінних паперів, на депозитарну, реєстраційну, розрахунково клірингову діяльність з цінними паперами, діяльність з управління активами та інші передбачені законодавством ліцензії на здійснення окремих видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, а також анулює ці ліцензії в разі порушення вимог законодавства про цінні папери;

них паперів відповідно до чинного законодавства України;

бами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів; учасників фондового ринку як саморегулівної організації;

245

Господарське право. Частина друга

1. порядок здійснення професійної діяльності на ринку цінних па- перів іноземними юридичними особами та підприємствами з інозем- ними інвестиціями;

паперів, інститутів спільного інвестування та саморегулівних органі- зацій;

можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, що здій- снюють діяльність на ринку цінних паперів та їх похідних;

2. видає дозволи на обіг цінних паперів українських емітентів за межами України;

3. здійснює реєстрацію випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, у тому числі цінних паперів іноземних емітен- тів, що є в обігу на території України;

2. реєструє правила функціонування організаційно оформлених ринків цінних паперів та їх похідних;

3. здійснює контроль за дотриманням законодавства і призначає державних представників на фондових біржах, у депозитаріях

1. торговельно

2. бере участь у розробці та вносить на розгляд у встановленому порядку проекти актів законодавства, що регулюють питання розвитку фондового ринку України, а також бере участь у підготовці відповідних проектів міжнародних договорів України, здійснює співробітництво

1. державними органами і неурядовими організаціями іноземних держав, міжнародними організаціями з питань, віднесених до їх компетенції;

2. розробляє і організовує виконання заходів, спрямованих на запо- бігання порушенням законодавства України про цінні папери;

3. видає дозволи, визначає стандарти і правила діяльності, реєструє випуск та інформацію про випуск інвестиційних сертифікатів інвести- ційних фондів та інвестиційних компаній;

2. виконує інші функції відповідно до покладених на неї завдань.

3.6. Страхова діяльність як вид господарської діяльності. Форми страхування

Страхуванням є вид господарської (фінансової) діяльності,

пов'язаної з наданням послуг щодо захисту майнових інтересів фізич- них осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових

246

Розділ 3. Правове регулювання ринку фінансових послуг України

шпадків), визначених договором страхування або чинним законодав- ством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (стра сових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

1. Україні існує страхування у двох формах:

1. добровільне страхування — страхування, яке здійснюється на

тідставі договору між страхувальником і страховиком, та загальні умо

1. і порядок здійснення якого визначаються правилами страхування, цо встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог чин гого законодавства;

2. обоє 'язкове страхування — страхування, яке здійснюється на

тідставі чинного законодавства та являє собою систему прав, обов'язків гарантій, пов'язаних з матеріальним забезпеченням осіб, визнаних за іаконом страхувальниками, при настанні визначених чинним законо іавством страхових випадків.

Основними нормативно логи щодо створення та функціонування ринку страхових послуг та регулюють відносини у сфері страхування, є: ГК України та Закону

України «Про страхування» 1 від 7 березня 1996 р. (у редакції Закону

/країни від 4 жовтня 2001 р.). Основні принципи, засади і механізми функціонування: системи загальнообов'язкового державного пенсійно- го страхування визначають Закони України: «Про загальнообов'язкове

іержавне пенсійне страхування» 2 від 9 липня 2003 р.; «Про

іагальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок

безробіття»3 від 2 березня 2000 р.; «Про обов'язкове страхування

гивільно

іасобів» 4 від 1 липня 2004 р. тощо.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» до переліку шдів добровільного страхування віднесено: 1) страхування життя; і) страхування від нещасних випадків; 3) медичне страхування (без іерервне страхування здоров'я); 4) страхування здоров'я на випадок свороби; 5) страхування залізничного транспорту; 6) страхування на

ІЄМНОГО транспорту (крім залізничного); 7) страхування повітряного

транспорту; 8) страхування водного транспорту (морського внутріш

1. Відомості Верховної Ради України.

1. Там само.

1. Там само.

1. Там само.

247

Господарське право. Частина друга

нього та інших видів водного транспорту); 9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу); 10) страхування від вогневих ризиків та ри- зиків стихійних явищ; 11) страхування майна; 12) страхування цивіль- ної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); 13) страхування відповідальності влас- ників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізни- ка); 14) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); 15) страхування відповідаль- ності перед третіми особами; 16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за нєпогашення кредиту); 17) страхуван- ня інвестицій; 18) страхування фінансових ризиків; 19) страхування судових витрат; 20) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій; 21) страхування медичних витрат; 22) інші види добровіль- ного страхування.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про страхування» перелік ви- дів обов'язкового страхування утворено такими видами: 1) медичне страхування; 2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків; 3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд); 4) страхування спортсменів вищих кате- горій; 5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної меди-

цини; 5і ) страхування життя і здоров'я випускників закладів для дітей

сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; 6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; 7) авіаційне страху- вання цивільної авіації; 8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням мор- ського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам; 9) страхування цивільновласників наземних транспортних засобів; 10) страхування засобів водного транспорту; 11) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільсько- господарськими підприємствами всіх форм власності; 12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну

248

Роздіч 3. Правове регулювання ринку фінансових послуг України

шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту; 13) стра- хування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаці- ях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь

1. наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади; 14) страхування цивіль- ної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно епідеміологічного характеру; 15) страхування цивільної відповідаль- ності інвестора, у тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою; 16) страхування майнових ризиків за угодою про розпо- діл продукції у випадках, передбачених Законом України «Про угоди про розподіл продукції»; 17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи; 18) страхування майнових ризиків при промисловій розроб- ці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України «Про нафту і газ»; 19) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних на- укових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворюван- ня на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфек- ційних хвороб; 20) страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскор- донного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;

21. страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України; 22) страхування цивіль- ної відповідальності суб'єктів космічної діяльності; 23) страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному про- сторі; 24) страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з під- готовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі; 25) страхування відповідаль

249

Господарське право. Частина друга

ності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів; 26) стра- хування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може за- вдати шкоди третім особам, за переліком, установленим Кабінетом Міністрів України; 27) страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам; 28) страхування цивіль- ної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншо- му законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи викорис- тання цієї зброї; 29) страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків

1. випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України; ЗО) страхування відповідальності суб'єктів турис- тичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну; 31) страхування відповідальності морського судновласни- ка; 32) страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнан- ня передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб; 33) страхування відповідальності виробників (постачаль- ників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам; 34) страхування пред- мета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошко- дження або псування; 35) страхування будівельнозабудовником відповідно до Закону України «Про фінансовомеханізми і управління майном при будівництві житла та операціях

1. нерухомістю»; 36) страхування майна, переданого у концесію;

37. страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров'ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів; 38) стра- хування цивільної відповідальності суб'єкта господарювання за шко- ду, яку може бути заподіяно третім особам унаслідок проведення вибухових робіт.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів Укра- їни встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

250

Розділ 3. Правове регулювання ринку фінансових послуг України

3.6.1. Правовий статус страховика.

Поняття перестрахування.

Посередницька діяльність у сфері страхування

Учасниками правовідносин у сфері страхування є страховики, страхо- ві посередники, аварійні комісари, страхувальники, органи, що здійснюють державне регулювання у сфері надання страхових послуг, та ін.

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у фор-

мі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з до- датковою відповідальністю згідно із Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених Законом Укра- їни «Про страхування» (учасників страховика повинно бути не менше трьох; мінімальний розмір статутного фонду страховика установлюєть- ся в сумі, еквівалентній 1 млн євро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн євро за обмінним курсом валюти Укра- їни). Страховик реєструється в місцевому органі виконавчої влади як суб'єкт підприємницької діяльності та одержує у встановленому по- рядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. В окремих випадках, установлених законодавством України, страховиками визнаються дер- жавні організації, які створені і діють відповідно до Закону України «Про страхування».

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізич-

ні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є стра- хувальниками відповідно до законодавства України.

При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутно- го фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в по- рядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, але не більше 25 % від загального розміру статутного фонду.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з фор- муванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Страховики мають право займатися тільки тими видами страхуван- ня, які визначені в ліцензії, що видається Уповноваженим органом (Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг). Стра- ховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення страху

251

Господарське право. Чистина друга

вання життя видаються без зазначення в них строку дії. Ліцензія, ви- дана на здійснення окремого виду страхування, дає одночасно право на проведення перестрахування за цим видом страхування. Страховик (перестраховик) України має право приймати ризики в перестрахуван- ня лише з тих видів добровільного і обов'язкового страхування, на проведення яких він отримав ліцензію.

Для одержання ліцензії страховик подає до Уповноваженого органу заяву, до якої додаються: копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію; довідки банків або висновки аудиторських фірм (ауди- торів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду; довід- ка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудито- ром (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повно- го чи командитного товариства або товариства з додатковою відпові- дальністю; правила (умови) страхування; економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності; інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплому голови виконавчого органу страховика або його першо- го заступника про вищу економічну або юридичну освіту, копія дипло- му головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, ін- формація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, перед- бачених Уповноваженим органом.

Уповноважений орган зобов'язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у строк, що не перевищує ЗО календарних днів

1. часу одержання всіх вищезазначених документів. Після отримання відповідної ліцензії в Держфінпослуг страховик має право здійснювати страхову діяльність на всій території України. Страховик має право здійснювати страхування через свій відокремлений підрозділ за умови внесення інформації про відокремлений підрозділ до Державного реє- стру фінансових установ.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансо-

вих послуг України від 28 серпня 2003 р. № 40 затверджені Ліцензійні

умови провадження страхової діяльності . Державна комісія з регу-

лювання ринків фінансових послуг України своїми нормативно правовими актами може встановлювати додаткові вимоги до умов провадження окремих видів страхування.

Перестрахуванням є страхування одним страховиком (цедентом,

перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику вико- нання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого стра

1. Офіційний вісник України.

252

1.

Розділ 3. Правове регулювання ринку фінансових послуг України

ховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно із законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхо-

вих посередників (страхових або перестрахових брокерів, страхових

агентів). Взаємовідносини між страховиками та страховими посеред- никами формуються на договірних засадах.

Посередницька діяльність у сфері страхування проваджується

1. формі агентської або брокерської діяльності.

Агентською діяльністю у сфері страхування є діяльність суб'єктів

підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на під- ставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необ- хідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхо- вого відшкодування, а також здійснення цих виплат.

Страховими агентами є фізичні особи або юридичні особи, які

діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержу- ють страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є пред- ставниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на під- ставі договору доручення із страховиком.

Брокерською діяльністю у сфері страхування є професійна діяль-

ність суб'єктів підприємницької діяльності на користь страхувальника або перестрахувальника (цедента), спрямована на визначення його по- треби в отриманні страхових послуг, консультуванні, наданні допомоги

1. розробленні умов договору страхування, пошуку страховиків, які від- повідають вимогам страхувальника, веденні переговорів та укладенні договорів страхування за дорученням страхувальника, здійсненні роз- рахунків за договорами страхування, підготовці документів для врегу- лювання питання про збитки у разі настання страхового випадку.

Страховими брокерами є юридичні особи або фізичні особи, які

зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність

1. страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери —

253

Господарське право. Частина друга

фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перерахо- вувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового від- шкодування.

Перестраховшш брокерами є юридичні особи, які здійснюють за

винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого іме- ні на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу

1. перестрахуванні як перестрахувальник.

Страхові або перестрахові брокерипослуги лише через постійні представництва в Україні, які повинні бути зареєстровані як платники податку відповідно до законодавства Укра- їни та включені до державного реєстру страхових або перестрахових брокерів.

Основні вимоги до порядку провадження посередницької діяльно-

сті містяться в Положенні про порядок провадження діяльності стра-

ховими посередниками^, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів

України від 18 грудня 1996 р. № 1523.

Визначенням причин настання страхового випадку та розміру збит-

ків займаються Аварійні комісари, кваліфікаційні вимоги до яких вста-

новлено Типовим положенням про організацію діяльності аварійних

комісарів1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від

1. січня 1998 р. №8.

Страховикам хову діяльність на території України, крім таких видів страхової діяльності:

везеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі якщо об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспорт- ним, засобам., яким шийт^а ність, що виникає у зв'язку з таким транспортуванням товарів;

стосовно: перестрахування, виключно із страхуванням ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запус- ком космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі якщо

1. Урядовий кур'єр України.

1. Збірник урядових нормативних актів України. 1998 р.).

254

Розділ 3. Правове регулювання ринку фінансових послуг України

об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспор- туються, та/або будьтранспортуванням товарів;

оцінка актуарного ризику та задоволення претензій.

Страховик

1. Україні за таких умов:

1. держава, в якій зареєстрований страховикналежати до держав жати до держав, які не беруть участі в міжнародному співробітництві

1. сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одер- жаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, а також співпра- цює із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (РАТР);

2. між уповноваженим органом зі здійснення нагляду за страховими компаніями країни, в якій зареєстрований страховикУповноваженим органом підписано меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією;

3. за страховою діяльністю відповідно до законодавства країни реєстрації страховика

4. між Україною та країною, в якій зареєстрований страховик нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання податковим ухиленням та уникнення подвійного оподаткування;

5. страховик мих територій, які згідно з рішенням Організації економічного співро- бітництва та розвитку ООН не мають офшорного статусу, або на тери- торії інших країн, якщо неофшорний статус такого страховика підтвер- джений висновком відповідної торгово

6. страховикстрахової діяльності відповідно до законодавства держави, в якій він зареєстрований;

7. рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховикавідповідає вимогам, установленим Уповноваженим органом. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 р. № 124

затверджено Порядок та вимоги щодо здійснення перестрахування

1. страховика (перестраховика) нерезидента 1.

1. Офіційний вісник України.

255

Господарське право. Частина друга

Укладення страховиками (цедентами, перестрахувальниками) до- говорів перестрахування за межами України із страховиками (пере страховиками) нерезидентами дозволяється тільки у разі, коли:

страховик) нерезидент, передбачений державний нагляд за страховою

1. перестраховок) діяльністю;

страхову (перестрахову) діяльність не менше ніж три роки до дати укладення договору перестрахування;

дентом законодавства про страхову і перестрахову діяльність і з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та боротьби з тероризмом країни його реєстрації. Дотримання зазначених вимог підтверджує інформація у письмовій формі або у вигляді електронних даних, надана на звернення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг органом, який виконує функції нагляду за страховою і перестраховою діяльністю у країні ре- єстрації страховика (перестраховика) нерезидента, або Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою діяльністю (ІАІ8). Така інфор- мація повинна містити реквізити відправника (найменування, адреса,

1. тому числі електронної пошти, номер телефону, ім'я та прізвище по- садової особи, яка підписала інформацію).

Страховики (цеденти, перестрахувальники) можуть укладати до- говори перестрахування за участю перестрахових брокерівлише через їх постійні представництва в Україні, зареєстровані як платники податку відповідно до законодавства України та включені до державного реєстру страхових або перестрахових брокерів.

Для укладення договору перестрахування із страховиками (пере страховиками) нерезидентами за участю перестрахових брокерів нерезидентів їх постійні представництва подають страховикам (цеден там, перестрахувальникам) засвідчені в установленому порядку копії таких документів: свідоцтва про державну реєстрацію постійного пред- ставництва перестрахового брокераподатку; документа, що підтверджує взяття на облік в органі державної податкової служби; свідоцтва про включення до державного реєстру страхових і перестрахових брокерів.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових

послуг України від 1 лютого 2007 р. № 6763 затверджений Порядок під-

твердження перестраховими брокерами здійснення за їхньою участю

256

Розділ 3. Правове регулювання ринку фінансових послуг України

перестрахування у перестраховика

надійності (стійкості) якого відповідає встановленим вимогам 1.

Наказом Міністерства фінансів України від 25 липня 2002 р. № 582

затверджений Порядок складання та подання декларації страховика про

операції з перестрахування 2. У декларації страховика про операції з пере-

страхування наводяться передбачені в ній показники, відомості та інфор- мація. У разі відсутності окремих операцій у графах та рядках деклара- ції ставиться прочерк. Уповноважений орган може проводити тематичні перевірки страховиків на підставі аналізу поданих декларацій.

3.6.2. Поняття страхового ризику, страхового випадку, страхової суми

Страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться

страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування

або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодуван- ня) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховою сумою є грошова сума, в межах якої страховик відпо-

відно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настан- ні страхового випадку.

Страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страхови-

ком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визнача- ються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору стра- хування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Стра- хова сума може бути встановлена за окремим страховим випадком, групою страхових випадків, договором страхування у цілому. Страхова виплата здійснюється тією валютою, яка передбачена договором стра- хування, якщо інше не передбачено законодавством України.

Страхова сума не встановлюється для страхового випадку, в разі настання якого здійснюються регулярні, послідовні страхові виплати

1. вигляді ануїтету.

1. Офіційний вісник України.

1. Там само.

257

Господарське право. Частина друга

Страхові виплати за договорами особистого страхування здійсню- ються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.

Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. У разі якщо при настанні страхового ви- падку передбачаються послідовні довічні страхові виплати, у договорі страхування визначаються розміри таких послідовних довічних стра- хових виплат, а страхова сума по цих випадках не встановлюється.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється

страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страху- вання і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збит- ку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахо- ваними, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого пред- мета договору страхування, страхове відшкодування виплачується

1. такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування, у чинному законодавстві отримала назву

«франшиза».

Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вар- тості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорцій- но розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Страховим платежем (страховим внеском, страховою премією)

1. плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страхо- вику згідно з договором страхування.

Відповідно до Положення про застосування іноземної валюти

1. страховій діяльності, затвердженого постановою Правління НБУ від 11 квітня 2000 р. № 135, страхувальникдоговорами страхування має право вносити страховику

1. Офіційний вісник України.

258

Роздіч 3. Правове регулювання ринку фінансових послуг України

страхові платежі лише у валюті України, а страхувальник

1. вільно конвертованій валюті або у валюті України у випадках, перед- бачених чинним законодавством України. Якщо виникає потреба ви- значення розміру страхового платежу у вільно конвертованій валюті для надання послуг страхувальникамвідповідне перерахування суми платежу у валюті України у вільно конвертовану валюту за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день проведення платежу.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визна- чених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (ава- рійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою

для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового

відшкодування є:

1. навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. За- значена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або осо- би, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється від- повідно до чинного законодавства України;

2. вчинення страхувальником — фізичною особою або іншою осо- бою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3. подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про пред- мет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4. отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5. несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання стра- хового випадку без поважних на це причин або створення страховико- ві перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6. інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші під- стави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

259

Господарське право. Частина друга

Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком

1. строк, не більший за передбачений правилами страхування, та повідо- мляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено стра- хувальником у судовому порядку.