1.2. Поняття товару та особливості правового режиму його окремих видів

Товаром є продукт, призначений для продажу, що спроможний за- довольняти потреби фізичних та юридичних осіб, та еквівалентна вартість якого має вираження в ціні.

Товар є складним поняттям, яке інтегрує в собі багато відчутних та невідчутних властивостей, до яких належать упаковка, колір, ціна, пре- стиж виробника, котрі покупець згоден прийняти для задоволення

своїх потреб і побажань 1. Однак серцевину змісту цього поняття утво-

рює споживча та мінова вартість.

Споживчою вартістю — є здатність об'єкта завдяки своїм корис-

ним властивостям задовольняти різноманітні потреби учасників сус-

пільних відносин. Міновою вартістю — є здатність товару обмінюва-

тися на інше економічне благо, яке у більшості випадків виконує функ- цію загального еквівалента. Ринкова вартість товару в її загальній формі не є тотожною сумі всіх витрат (у грошовому виразі) на його виробництво, вона завжди перевищує альтернативні витрати на вели- чину економічного прибутку.

За своєю споживчою вартістю товари поділяються на три групи:

1. Товари виробничого призначення — товари, які призначені для

задоволення виробничих потреб (до цієї групи також належать сирови- на, напівфабрикати, комплектувальні вироби і т. п.).

2. Товари народного споживання — товари, які призначені для за- доволення побутових, особистих потреб.

Товари і виробничого, і споживчого призначення можуть володіти або загальною, або спеціальною споживчою вартістю.

Загальна споживча вартість — це здатність товару задовольняти

попит, викликаний найбільш типовими господарськими (або спожив- чими) потребами, що виникають у різних галузях суспільного вироб- ництва (або у більшості громадян).

Спеціальна споживча вартість — це здатність товару задовольня-

ти попит, зумовлений або господарськими потребами, що виникають

1. суб'єктів, які займаються певним різновидом господарської діяльно- сті (наприклад, спеціальне виробниче обладнання), або винятково

1. окремих категорій громадян (приміром, інвалідів, осіб, які страждають на певні захворювання).

1. Див.: Кардаш В. Я., Павленко 1. А., Шафалюк О. К. Товарна інноваційна по-

літика: Підручник.

10

Розділ 1. Правове регулювання торговельної діяльності

За способом виготовлення та наявністю інноваційної компоненти товари виробничого призначення і товари споживчого попиту поділя- ються на стандартні товари та унікальну продукцію.

3. Товари загального призначення (об 'єкти життєзабезпечення) —

товари, що мають загальну споживчу вартість для всіх покупців (по- требу в них відчувають усі суб'єкти, незалежно від сфер їх життєдіяль- ності). Цінність цих товарів не залежить від взаємодії з іншими ресур- сами (приміром, електроенергія має цінність як для промислових, сільськогосподарських та інших підприємств, так і для звичайних гро- мадян, які не займаються підприємницькою діяльністю). Саме із цих міркувань у низці нормативних актів споживачами цих товарів названі як фізичні, так і юридичні особи, у тому числі суб'єкти підприємницької

діяльності (див: Закони України «Про електроенергетику» 1 від 16 жовт-

ня 1997 р.; «Про питну воду та питне водопостачання» 2 від 10 січня

2002 р.; «Про теплопостачання» 3 від 2 червня 2005 р. тощо).

За правовою природою (формою) товари поділяються на декілька

груп:

1. Товари—майно. За останні десятиріччя значно модернізовано кон-

цепцію розуміння майна, до якого сьогодні також зараховують всі види енергії, сировину, «ідеальні» майнові об'єкти (майнові права інтелектуаль- ної власності, права на об'єкти фінансової власності, до якої належать гротові папери (облігації, векселі, чеки тощо) та документи, що виражають право участі в різноманітних товариствах (акції, паї)) тощо.

За строками використання більшість товарів, що належать до групи «майно», поділяються на:

а) товари короткострокового використання (товари, що швидко

псуються та відповідно мають невеликий термін придатності, що об- числюється часами, днями, тижнями або місяцями);

б) товари тривалого використання (товари, що довгий час збері-

гають свою споживчу вартість, і термін придатності яких може бути необмеженим або обчислюватися роками).

Встановлення чітко визначеного строку придатності на товари

тривалого використання є обов'язковим, якщо споживчі властивості ТАКИХ товарів можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього природного сере- довища (зазначений термін має зазначатися на етикетках, упаковці або

1. Відомості Верховної Ради України.

1. Там само.

1. Там само.

П

Господарське право. Частина друга

1. інших документах, що додаються до неї при продажу). Продаж това- рів, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, строк придатності яких минув, забороняється.

На товари тривалого використання зазвичай встановлюються га-

рантійні строки, протягом яких виробник (продавець, виконавець або

будь оплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введен-

ням її в обіг. Гарантійний строк може бути встановлений нормативно

правовими актами, нормативними документами (стандартами, кодек-

сами усталеної практики, технічними умовами тощо) чи договором.

Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або на етикет- ці чи в будь

За загальними правилами гарантійний строк обчислюєгься починаючи

1. дня придбання товару. На сезонні товари (одяг, хутряні та інші вироби) гарантійний строк обчислюється з початку відповідного сезону, що вста- новлюється додатком № 1 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав

споживачів"» 1 від 19 березня 1994 р. № 172: на одяг та інші вироби весняно

літнього асортименту — з 1 квітня; осінньо

1. 1 жовтня; взуття зимового асортименту — з 15 листопада по 15 березня; весняноасортименту — з 15 травня по 15 вересня. У разі продажу товарів за зраз- ками, поштою, а також у випадках, коли час укладення договору купівлі продажу і час передачі товару споживачеві не збігаються, гарантійний строк обчислюється починаючи від дня передачі товару споживачеві, якщо товар потребує спеціальної установки (підключення) чи складення, — від дня їх здійснення, а якщо день передачі, установки (підключення) чи складення товару, а також передачі нерухомого майна встановити неможливо або якщо майно перебувало у споживача до укладення договору купівлі продажу, — від дня укладення договору купівлі

Стосовно продукції, на яку гарантійні строки або строк придатності не встановлено, споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки було виявлено протягом двох років, а стосовно об'єкта будівництва — не пізніше десяти років від дня передачі їх споживачеві.

При виконанні гарантійного ремонту гарантійний строк збільшу- ється на час перебування продукції в ремонті. Зазначений час обчис

1. Збірник постанов Уряду України.

12

Розділ 1. Правове регулювання торговельної діяльності

люється від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків При обміні товару його гарантійний строк обчислюється за- ново від дня обміну

1. групі «товари — майно» особливе місце займає підакцизний товар

як високорентабельний товар, на який державою встановлюється акциз- ний збір (згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня

1992 р «Про акцизний збір» 1 акцизний збір є непрямим податком на

окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який вклю- чається до ціни цих товарів (продукції)) Чинним законодавством Укра- їни визначаються види товарів, на які встановлюються акцизний збір та його ставки (Закони України «Про акцизний збір на алкогольні напої та

тютюнові вироби» 2 від 15 вересня 1995 р , «Про ставки акцизного збору

на тютюнові вироби» 3 від 6 лютого 1996 р (у ред Закону від 19 листо-

пада 1999 р ), «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алко-

гольні напої» 4 від 7 травня 1996 р (у ред Закону від 23 березня 2000 р ),

«Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до

них» 5 від 24 травня 1996 р (назва Закону із змінами, внесеними згідно із

Законом України від 30 листопада 2006 р ), «Про ставки акцизного збору

1. ввізного мита на деякі товари (продукцію)» 6 від 11 липня 1996 р , у чис-

лі яких пиво із солоду, спеціальні бензини, реактивне паливо, високоок танові кисневмісні домішки до бензинів тощо)

1. Інформація, яка не є об'єктом права інтелектуальної власності

(мова йде про інформацію, що набуває матеріального втілення у бізнес планах, маркетингових планах, інвестиційних проектах, висновках експертів, проектних пропозиціях, звітах тощо)