Ф’ючерсні операції

Ф”ючерсні валютні операції - це строкові біржові угоди купівлі – продажу валюти, золота, фінансових та кредитних інструментів за фіксованою в момент укладення контракту ціною, з виконанням операції через певний проміжок часу (від 4 днів і до двох – трьох років). Ф’ючерсні операції здійснюються на біржах. Основною метою ф’ючер­сної угоди є отримання різниці в цінах (курсах) активів на момент закінчення угоди. Більшість ф’ючерсних операцій не закінчуються поставкою фінансового активу, який був об’єктом угоди. Головною метою таких операцій є хеджування (страхування) поточних активів або зобов’язань від зміни їх цін.

Характерні риси ринку ф’ючерсів такі:

• торгівля ф’ючерсними угодами здійснюється на біржах через брокерські фірми, які є членами біржі;

• відсутній ризик втрати активу клієнта у разі банкрутства брокерської компанії, оскільки облік і зберігання цих активів здійснюється незалежно від брокера кліринговою корпорацією, що обслуговує біржу;

• використовується єдина спеціалізована система клірингу, яка підвищує безпеку та швидкість розрахунків;

• операції на ринку ф’ючерсів можливі із значно меншими, ніж на міжбанківському ринку, сумами (від $5 тис.);

• продаж чи купівля валюти здійснюється, як правило, за долари США;

• торгівля здійснюється стандартними лотами (угодами);

• ф’ючерсна угода підлягає ліквідації у наперед обумовлений термін;

• при купівлі / продажу угоди (відкриття валютної позиції) на рахунку клієнта у кліринговій компанії блокується певна сума страхового депозиту (як правило, $1,5 тис. — 2,0 тис. за кожну відкриту угоду);

• при закритті позиції сума повертається клієнту;

• існує можливість підтримування відкритих позицій тривалий час (9—12 місяців);

• ринок ф’ючерсів дає змогу здійснювати торгівлю не тільки валютними угодами, але й угодами на інші види товарів;

• продавець і покупець ф’ючерсу фактично укладають контракт не між собою, а кожний окремо укладає контракт з біржею. З цього моменту біржа несе відповідальність за виконання угод, за їх кліринг. Тому ф'ючерсна угода є закон­ною угодою між покупцем (продавцем) і біржою або її кліринговою палатою, в якій покупець (продавець) погоджується прийняти (здій­снити) поставку певного активу за обумовленою ціною в кінці ви­значеного періоду часу. Дату виконання умов угоди називають да­тою поставки. (Більшість фінансових ф'ючерсів мають стандартизо­вані дати поставки в березні, червні, вересні, грудні.) Ціну базового активу, зафіксовану в контракті, називають ціною поставки.

^{Суттєві відмінності ф'ючерсних валютних операцій від форвардних:}

• якщо форвардні операції здійснюються на міжбанківському валютному ринку, то ф'ючерсні — переважно на біржовому, що приводить до визначення строків і обсягів операцій за форвардними контрактами на основі взаємної домовленості сторін, тоді як умови виконання ф'ючерсних контрактів прив'язані до певних дат роботи бірж, тобто стандартизовані за термінами, обсягами та умовами поставок;

• індивідуальні контракти, що укладаються між клієнтом і банком при форвардних валютних операціях, як правило, дорожчі порівняно зі стандартизованими ф'ючерсними контрак­тами;

• доступ на форвардні валютні ринки для невеликих фірм обмежений, оскільки мінімальна сума для укладання контрак­ту становить у більшості випадків 500 тис. дол. США. Ф'ючерсний ринок доступний як для індивідуальних, так і малих інституціональних інвесторів;

• якщо форвардні валютні операції на 95 % закінчуються поставкою валюти за контрактом, то ф'ючерсні операції навпа­ки — на 95 % закінчуються укладанням зворотної (офсетної) угоди, за якої не здійснюється реальної поставки валюти, а учасники цієї операції одержують лише різницю між початко­вою ціною укладання контракту і ціною, що існує на день здійснення зворотної (офсетної) угоди;

• при формуванні форвардного валютного контракту набір валют практично не обмежений. Ф'ючерсні валютні операції здійснюються з обмеженим набором, як правило, резервних валют — долара США, японської єни, євро, англійського фунта стерлінгів та деяких інших.

Згідно з біржовими умовами валютні ф’ючерси укладаються в основних валютах проти долара США. Валютні ф’ючерси мають пряме котирування (варіююча кількість доларів за одиницю іншої валюти). Основою визначення ф’ючерсної ціни є спотовий та форвардний курси. Різниця між ф’ючерсним та спотовим курсами має назву «база». У практиці міжнародних фінансових ринків форвардні та ф’ючерсні ціни практично збігаються.

Якщо учасник ринку уклав угоду на поставку певного активу (продаж), то кажуть, що він відкрив коротку позицію, або продав контракт. Якщо учасник ринку уклав угоду, у якій зобов'язався прийняти поставку (купити) певного активу, то вважають, що він відкрив довгу позицію, або купив контракт. Закриття (ліквідація) позиції полягає у виконанні умов угоди чи передачі зобов'язань по ній іншій особі через укладення зворотної (офсетної) угоди. Під зворотною розуміють угоду, протилежну за зміс­том даній угоді. Наприклад, якщо є угода на продаж 100 доларів з датою поставки через 3 міс, то зворотною буде угода на купівлю 100 доларів з датою поставки через 3 місяці.

Отже, ліквідувати позицію можна в будь-який момент до дати поставки, придбавши угоду протилежного змісту (уклавши офсетну угоду). При цьому прибутком чи збитком учасника ф'ючерсного ринку буде різниця в цінах на ф'ючерсний контракт у момент від­криття та закриття позиції. Варто підкреслити, що близько 98% контрактів ліквідуються саме через укладення офсетних угод, а не реальної поставки активів.

У разі якщо позиція не була ліквідована до дати поставки, ф'ючерсна угода буде виконана одним з двох способів: з поставкою або без поставки базового активу. В контракті з поставкою базового активу продавець в день ви­конання контракту здійснить поставку стандартної кількості базо­вого активу за розрахунковою ціною (ціною закриття останньої тор­гової сесії), а покупець оплатить та прийме відповідний базовий ак­тив. У контракті без поставки базового активу (розрахунковий ф'ючерс) одна сторона у день виконання контракту виплатить другій стороні грошову суму, що дорівнює різниці в цінах контракту на дату укладення угоди та дату виконання її умов (на дату відкриття та закриття позиції).

Учасниками ф'ючерсного ринку можуть бути будь-які юридичні чи фізичні особи. Безпосередньо брати участь у торгах і укладати угоди на біржі можуть тільки фінансові посередники, які мають право проводити операції від свого імені (ділери) чи від імені клієнтів (бро­кери). Учасники ринку, які не мають права самостійно укладати угоди на ф'ючерсному ринку, звертаються до брокерів, стають клієнтами брокерських контор.

Клієнт брокерської контори з допомогою брокера укладає відпо­відну ф'ючерсну угоду, відкриваючи тим самим довгу чи коротку позицію. При цьому він вносить на свій рахунок, відкритий в клірин­говій палаті, деяку суму, що називається початковою маржею. Початкова маржа є внеском клієнта в забезпечення виконання умов контракту, тобто є певною гарантією того, що клієнт має намір виконувати свої обов'язки. Початкова маржа, як правило, становить 1—6% від загального обсягу контракту.

Після перевірки ф'ючерсних контрактів кліринговою палатою вони перестають бути зобов'язаннями між покупцем та продавцем, а стають зобов'язаннями між покупцем (продавцем) і кліринговою палатою. Остання з моменту реєстрації укладеної угоди на біржі бере на себе зобов'язання перед покупцем поставити актив, а перед про­давцем — оплатити його в обумовлені контрактом строки.

Наприкінці кожного біржового дня біржею визначаються ціни ф'ю­черсних контрактів, які потім використовуються для внесення змін у рахунки клієнтів. Цю процедуру називають marked to market — переоцінка позицій відповідно до поточних ринкових цін. Клірин­гова палата знімає кошти з рахунків тих, хто зазнав збитків, і нара­ховує відповідні суми тим, хто отримав прибутки. Кошти із збитко­вих рахунків переказуються на прибуткові протягом ночі.

Якщо протягом дня ціна деякого ф'ючерсного контракту змен­шиться на 30 гр. од., то продавцю цього контракту нарахують кошти у розмірі 30 гр. од., а з рахунку покупця цього контракту знімуть 30 гр. од. При падінні цін на певні ф'ючерсні контракти продавці цих контрактів отримують прибутки, а покупці контрактів зазнають та­ких самих збитків. При зростанні цін на ці контракти виграють покупці контрактів і програють продавці контрактів. Варіаційна маржа (30 грн) — це грошові кошти, що підлягають нарахуван­ню або списанню по кліринговому рахунку клієнта в разі відхилення ціни укладення угоди від котирувальної.

Якщо в результаті операцій залишок коштів на клієнтському рахунку стане меншим від деякої встановленої біржею величини, яку називають підтримуючою маржею, клієнт внесе на свій рахунок так звану додаткову маржу. Якщо додаткова маржа не буде вне­сена клієнтом протягом 24 год., його позиція на біржі закриється. На відміну від початкової маржі додаткова маржа вноситься тільки грошовими коштами. Підтримуюча маржа — це мінімальний рі­вень, до якого може знизитись залишок коштів на рахунку інвесто­ра в результаті небажаного руху цін.

Опціони

Валютний опціон є угодою, за якою інвестор має право (а не обов’язок) здійснити обмін валют. Вадою опціону є те, що інвестор повинен платити високу надбавку (премію), щоб заохотити іншу сторону підписати таку угоду.

Існують опціонні контракти на готівкову валюту і на валютні ф’ючерси. Вони торгуються на позабіржовому ринку і біржах, через автоматизовані системи або безпосередньо в залі біржі. Денний оборот позабіржового ринку валютних опціонів у квітні 2000 р. становив майже 97 млрд дол. США. На цьому ринку домінує незначна кількість великих банків та інвестиційних компаній, що ведуть глобальні операції.

Існує декілька понять, пов’язаних з опціонами:

• Власник опціону — особа, яка придбала опціон і якій надано право купити / продати у зазначений термін певну кількість валюти за обумовленим курсом. Продавець опціону — це особа, яка продає право на купівлю («опціон кол») або продаж («опціон пут») валюти.

• Ціна виконання опціону (ціна страйк) — це ціна, яку власник опціону повинен сплатити, якщо вирішить реалізувати своє право купити / продати певну кількість валюти. Наприклад, придбано опціон на купівлю через два тижні 3,4 тис. фунтів стерлінгів по ціні $1,92 за кожний фунт стерлінгів.

• Внутрішня вартість опціону— це різниця ціни валюти на спот-ринку та за опціонною угодою. Наприклад, 1 фунт стерлінгів продається нині на спот-ринку за $2. Внутрішня вартість опціону з попереднього прикладу складе $0,08 за фунт, тобто ($2 – $1,92). Оскільки опціон не є обов’язковим для виконання, його внутрішня вартість не може бути величиною від’єм­ною.

• Опціонна премія (ціна опціону) – грошова сума, яку покупець опціону платить за його придбання. В обмін на одержання права за опціоном продати (чи або купити) валюту, покупець опціону спла­чує продавцю певну суму, яка носить назву премії. Розмір премій валютних опціонів залежить від цін валютних форвардів і волатильності обмінних курсів. Премії сплачуються незалежно від того, скористався покупець опціону своїм правом чи ні. Ризик по­купця опціону обмежений розміром цієї премії, а ризик про­давця опціону знижується на величину одержаної премії. Надбавка (премія) до опціону являє собою різницю між ринковою ціною опціону та його внутрішньою вартістю. Наприклад, якщо опціон продається за $0,14 за фунт, то премія складає $0,06 за фунт, тобто $0,14 – $0,08.

^{Покупця валютного опціону приваблює те, що:}

• ^{основною характеристикою валютних опціонів є те, що його власнику надається вибір: або реалізувати опціон або взагалі відмовитися від його виконання.}

• ^{валютний опціон забезпечує повний захист від несприят­ливого руху валютного курсу;}

• ^{покупець виграє від сприятливої зміни валютного курсу;}

• ^{володіння опціонним валютним контрактом дає мож­ливість гнучкого реагування у випадку невизначеності май­бутніх зобов'язань.}

Опціонні операції вигідні за курсових коливань, що перевищують розмір премії. При сприятливому русі цін власник опціону може скористатися правом купити / продати валюту за умовою опціону, а при несприятливому — ні. У останньому випадку ним буде втрачено суму (премію), сплачену за придбання опціону. Основною метою операцій з опціонами є хеджування та спекуляція.

Опціонами торгують як на біржовому ринку, так і на міжбанківському:

• ПОЗАБІРЖОВІ ОПЦІОНИ - виписуються клієнту банком або брокерською фірмою, пристосовані до вимог клієнта як по сумі, ціні (тобто обмінному курсу), розміру премії, так і по строку дії опціонного контракту, який може бути подовжений при згоді сторін,(контракти не мають стандартних умов, а все залежить від взаємної згоди сторін).

• БІРЖОВІ ОПЦІОНИ - це стандартні контракти з зазначенням виду опціону (кол або пут), ціни страйк, зазначеної дати виконання, обсягів контракту, величини премії, якими торгують на біржах.

^{При цьому виділяється:}

• опціон "пут" (опціон на продаж) — право продати валюту для захисту від її потенційного знецінення, або в розрахунку на її потенційне знецінення;

• опціон "кол" (опціон на придбання) — право купити валюту для захисту від потенційного її подорожчання або в розрахунку на потенційне підвищення її курсу.

Опціон на покупку дає право власнику придбати валюту, високо оцінену ринком, по більш низькому курсу і отримати прибуток. Цей прибуток визначається по формулі

П = (Р₁-Р₀) *n - Ц*n або П = ( Р₁ - Р₀ – Ц ) *n,

де П – прибуток від опціону на покупку;

Р₁ – курс валюти на ринку на момент виконання опціона ( курс спот);

Ц – премія опціона, у розрахунку на 1одиницю валюти (ціна опціона);

n – кількість валюти, яка купується по опціону.

Р_о - страйк ціна (опціонний курс на продаж валюти, ціна виконання опціону).

Опціон на продаж дає право власнику продати валюту низько оцінену ринком, по більш високому курсу та отримати прибуток, який визначається по формулі:

П = (Р₀ – Р₁ - Ц )* n ,

^{Крім того, розрізняють також:}

• європейські валютні опціони — опціони, які можуть бути реалізовані тільки в день закінчення терміну дії контракту;

• американські валютні опціони, які дають право купити чи продати базовий актив у будь-який час від дня закінчення терміну дії контракту.

^{Оскільки у випадку реалізації американських валютних опціонів продавець зазнає більш високого ризику, за них, як правило, сплачується і більш висока премія, ніж за європейські валютні опціони.}

Розрізняють три типи опціонів залежно від співвідношення поточної ціни та ціни виконання опціону:

1. опціон «at the money» (при грошах) — якщо ціна виконання опціону дорівнює поточному обмінному курсу;

2. опціон «out of the money» (без грошей) — ціна виконання опціону на купівлю валюти вища від поточного курсу, а для опціонів на продаж — нижча;

3. опціон «in the money» (у грошах) — якщо ціна виконання опціону при купівлі валюти нижча від поточного курсу, а при продажу валюти — вища від поточного курсу.