Навчальний посібник з курсу : «Міжнародні фінанси»

Тема 1. Валютні ринки та валютні операції

1. Валютний ринок:сутність, функції, учасники.

2. Валютний курс та курсоутворення.

3. Валютні операції на спот-ринку.

4. Валютні операції на строковому ринку.

1. Валютний ринок:сутність, функції, учасники

Система міжнародних фінансів являє собою рух фінансових ресурсів у міжнародній економіці. Оскільки характерною рисою фінансів є грошова форма, то міжнародні фінанси, обслуговується міжнародним валютним ринком та передбачають здійснення валютних операцій. У системі міжнародних фінансів іноземна валюта використовується:

• як посередник у міжнародних торговельних операціях з експорту та імпорту товарів, робіт, послуг, капіталів тощо.

• як специфічний самостійний товар, тобто є предметом купівлі-продажу. Ціна валюти (валютний курс) змінюється залежно від попиту і пропозиції.

• Валютний ринок у широкому розумінні — це сфера економічних відносин, які виникають при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів, деномінованих в іноземній валюті, а також операцій з інвестування капіталу в іноземній валюті. Отже, основний товар валютного ринку — іноземна валюта (в електронній та паперовій формах), цінні папери, деноміновані в іноземній валюті, та будь-які інші фінансові зобов’язання, визначені в іноземній валюті. Поряд з поняттям «валюта» у вітчизняному законодавстві існує поняття «валютні цінності», до яких належать валюта України, платіжні документи та інші цінні папери, боргові розписки, акредитиви, чеки), виражені у валюті України; іноземна валюта  та платіжні документи, цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Основні особливості сучасних валютних ринків:

• уніфікована техніка валютних операцій;

• безперервність здійснення операцій;

• інтернаціоналізація валютних ринків;

• широке використання електронних засобів зв’язку;

• нестабільність валют; страхування валютних та кредитних ризиків;

• переважання спекулятивних та арбітражних операцій над реальними.

Нині сучасні міжнародні валютні ринки набули таких розмірів і такого технічного оснащення, що контроль за ними значно ускладнився. Для того щоб уявити масштаби валютного ринку, досить сказати, що річний обсяг світової торгівлі фізичними товарами дорів­нює обороту валютного ринку протягом кількох днів. Отже, міжнародні валютні ринки виникли як середовище торгівлі валютами (гроші за гроші) для забезпечення потреб передусім зовнішньої торгівлі, однак, сьогодні валютні ринки вже розвиваються незалежно від міжнародної торгівлі, значно перевершуючи останні за обсягами операцій.

Рух фінансових потоків на валютних ринках відбувається у вигляді:

• валютних операцій з приводу купівлі-продажу валют;

• валютно-кредитного і розрахункового обслуговування придбання та продажу товарів і послуг;

• іноземного інвестування;

• операцій з цінними паперами, деномінованими в іноземній валюті;

• перерозподілу національних доходів у вигляді допомоги іншим країнам;

• внесків у міжнародні організації.

Валютні ринки використовуються для таких цілей:

• Забезпечення торгівлі й інвестицій. Компанії, що здійснюють імпорт і експорт товарів, здійснюють витрати в одній валюті (на придбання імпортного товару, придбання або виробництво товару на експорт), а доходи одержують в іншій валюті. Отже, доводиться конвертувати частину доходів в ту валюту, якою вони здійснюють платежі.

• Спекуляції. Обмінний курс двох валют міняється залежно від попиту та пропозиції на кожну з них, що дає можливість заробляти на різниці валютних курсів. Тому учасники валютного ринку можуть, купуючи валюту за одним курсом і продаючи за іншим, вигіднішим, отримати прибуток.

• Хеджування. Учасники ринку, що мають активи або зобов’язання в іноземній валюті несуть валютний ризик, який може приносити як прибуток, так і збитки в національній валюті у разі зміни обмінного курсу. Хеджування як страхування ризику припускає здійснення такої валютної операції, яка цілком компенсує прибуток або збиток за іноземними активами, обумовлений зміною обмінного курсу.

Головними функціями міжнародного валютного ринку є:

• здійснення міжнародних розрахунків;

• страхування валютних ризиків;

• забезпечення кредитування в іноземній валюті;

• диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав;

• отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку;

• проведення валютної політики в межах світового господарства.

До основних учасників валютного ринку можна віднести:

• Центральні банки. Центральні банки, з одного боку, є учасниками ринку, які мають, подібно до комерційних банків, власні економічні інтереси. З іншого боку, найважливішим завданням центральних банків є забезпечення стабільності власної валюти не тільки всередині країни, а на міжнародному рівні; управління своїми золотовалютними резервами й регулювання процентних ставок по активах у національній валюті. Зазначене,зокрема, реалізується шляхом валютних інтервенцій, коли Центральні банки втручаються в ринкову ситуацію, купуючи і продаючи валюту, з метою вплинути на її валютний курс. Центральні банки для залучення в країну капіталу нерідко підвищують процентні ставки, що обумовлює залучення в країну капіталу (через вищу доходність) та посилює національну валюту.

• Валютні біржі. Основна маса валютних угод здійснюється поза біржами безпосередньо між банками з використанням електронних мереж, однак, роль бірж важлива у формування курсів валют та здійсненні операцій з деривативами.

• Банки, здійснюють основний обсяг валютних операцій, ведуть валютні рахунки інших учасників ринку. Тому валютний ринок - ринок міжбанківських операцій.

• Підприємства нефінансового сектора. Через валютний ринок – в іноземній валюті – здійснюються у угоди підприємств щодо купівлі-продажу товарів і послуг за межами національних кордонів, зарубіжні реальні та фінансові інвестиції. Учасники міжнародної торгівлі пред'являють стабільний попит на іноземну валюту (імпортери) і її пропозиція (експортери), тому зазнають курсових ризиків у зв'язку з обміном валюти.

• Небанківські фінансові установи (національні інвестиційні фонди й компанії, страхові компанії та ін.), на міжнародному фінансовому ринку є переважно інвесторами, що прагнуть диверсифікувати свої портфелі активів.

• Міжнародні організації (транснаціональні корпорації, що здійснюють прямі іноземні інвестиції для створення філіальних мереж, дочірніх компаній та активно спрямовують свої валютні ресурси у фінансові інвестиції; міжнародні фінансово-кредитні установи);

• Брокерські (маклерські) фірми. Брокерські контори виконують функцію міжбанківського посередництва у валютних угодах. Брокерські контори безпосередньо здійснюють угоди на біржах за дорученням клієнтів, передають інформацію про стан валютного ринку клієнтам: спеціалізованим інформаційним агентствам, комерційним банкам, компаніям та приватним особам.

• Приватні особи. Здійснюють невеликий обсяг операцій, переважно пов'язаних з туризмом, переказами гонорарів, пенсій і т.д.

• Міжнародна асоціація учасників валютного ринку (Association Cambists Internationale). У цю організацію входять банки і брокерські фірми, що працюють на міжнародному валютному ринку; її головною метою є сприяння підвищенню загального рівня професійних відносин на ринку і професіоналізму його окремих учасників.

Залежно від мети операцій учасників валютного ринку, як і взагалі всіх учасників міжнародного фінансового ринку, можна також поділити на дві групи: хеджери і спекулянти. Хеджери — учасники ринку, що не бажають ризикувати і хотіли б застрахувати свої активи, скориставшись відомими фінансовими інструментами та послугами спекулянтів, готових свідомо перекласти ризик на себе (підвищений ризик може перетворитися у величезні прибутки, хоча так само як і виявитися катастрофічними збитками, що є стимулом спекулятивної торгівлі).

Для кращого розуміння структури валютного ринку доцільно класифікувати його за такими основними ознаками:

1. Залежно від обсягу і характеру валютних операцій, кількості використовуваних валют, рівня нормативно-правового регулювання валютні ринки поділяються на:

• Міжнародні валютні ринки обслуговують рух грошових потоків, опосередковуючи міжнародний обмін товарами, послугами, рух капіталів. У результаті тривалої конкуренції сформувалися світові фінансові центри, де зосередилися найбільші банки і біржі, спеціалізовані кредитно-фінансові інституції. Найбільшими є валютні ринки в Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху, Токіо, Сінгапурі.

• Регіональні валютні ринки обслуговують рух грошових потоків певного регіонального об’єднання країн. За полюсами тяжіння фінансово-економічних інтересів виділяють такі ринки: Європейський (Лондон, Франкфурт-на-Майні, Цюріх, Париж); Північноамериканський (Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, Торонто); Азіатський (Токіо, Сінгапур, Гонконг); євроринки.

Євроринок – це місце торгівлі або обігу так званих європейських валют (євровалют) – це будь-яка валюта світу, у випадку, якщо вона обертається поза межами країни, для якої вона є національною (не плутати з валютою Європейського союзу – євро). Наприклад євровалютою будуть 100 тис.дол. США, які отримані французьким банком у Парижі як депозит (вклад), оскільки дол.США не є національною валютою Франції; 100 тис.євро, які український банк в Києві надав у кредит вітчизняному підприємству. Так, долар США, зазначений у пасиві банку, що розташований у Німеччині, Франції, Великобританії, є євродоларом, так само як і фунт стерлінгів у пасиві банку, розташованого, наприклад, у Бельгії чи Нідерландах, є, відповідно, єврофунтом стерлінгів. Банки, що проводять операції у євровалютах називають євробанками

• Національний (місцевий) валютний ринок — це ринок однієї держави. Під ним розуміється сукупність валютних операцій, здійснюваних банками, що розташовані на території даної країни (операції банків з валютного обслуговування своїх клієнтів, власні валютні операції уповноважених банків). Функціонування національних валютних ринків перебуває під державним контролем, який має на меті захист національних економічних інтересів країни та підтримання курсу національної грошової одиниці. У країнах з жорстким обмежувальним валютним законодавством офіційний валютний ринок звичайно доповнюється "чорним" (неофіційним ринком) і "сірим" ринком (на якому банки проводять операції з неконвертованими валютами).

2. Валютний ринок містить такі рівні:

І рівень: Роздрібна торгівля. Угоди на одному національному ринку, відповідно до яких банк-дилер під час купівлі-продажу безпосередньо взаємодіє з клієнтом.

II рівень: Оптова міжбанківська торгівля. Угоди на одному національному ринку, згідно з якими два банки-дилери взаємодіють один з одним з допомогою валютного брокера. Це, по суті, міжбанківський ринок.

ІІІ рівень: Міжнародна торгівля. Угоди між двома і більше національними ринками, де крупні банки оперують крупними фінансовими ресурсами.

3. Розрізняють організовані та неорганізовані валютні ринки.

• Організованим ринком є біржовий валютний ринок. Валютна біржа — як правило не комерційне підприємство, оскільки її основне завдання полягає не в одержанні прибутку, а в організації торгів валютою й у мобілізації тимчасово вільних валютних коштів. До найбільш потужних і впливових міжнародних бірж відносять такі: Лондонська міжнародна біржа фінансових ф'ючерсів (LIFFE); Чиказька товарна біржа (CME); Філадельфійська товарна біржа (PBOT); Швейцарська біржа фінансових ф'ючерсів та опціонів (SOFFEX); Європейська опціонна біржа в Амстердамі (EOE); Німецька строкова біржа у Франкфурті (DTB); Міжнародна грошова біржа в Сінгапурі (SIM EX); Біржа строкової торгівлі в Сіднеї (SFE).

• Переважна частина валютних операцій (понад 90%) здійснюється на неорганізованому ринку — позабіржовому (міжбанківському) валютному ринку (наприклад, міжбанківський валютний ринок Forex, позабіржовий електронний ринок GLOBEX та інші). Наприклад, ринок «Forex» є цілодобовим міжбанківським валютним ринком, який не припиняє свою роботу навіть у вихідні дні та різдвяні свята, незважаючи на те, що у робочі дні ліквідність та активність ринку набагато вищі. У сучасному вигляді цей ринок існує з липня 1973 року, коли управляючі центральних банків «Групи десяти» домовилися перейти на режим плаваючих обмінних валютних курсів. Майже половина всіх угод ринку Forex є операціями на умовах «спот», тобто належать до касових (поточних) операцій. Менше 5 % операцій цього ринку пов’язані з угодами, які обслуговують реальний рух товарів і капіталів, 95% операцій являють собою суто спекулятивний обіг грошових коштів.

4. За видами валютних операцій:

• спот-ринок (ринок поточних (негайних) операцій);

• ринок строкових операцій (включають форвард-ринки, ф'ючерсні ринки, своп-ринки, ринок опціонів).

Нині на світовому валютному ринку склалася тенденція, коли темпи зростання та обсяги щоденних обсягів строкових операцій в рази перевищує темпи зростання операцій «спот» (наприклад, у 90-х рр. обсяг торгівлі лише біржовими ф’ючерсами в середньому за день складав $12 млрд.). Оскільки строковий валютний ринок є похідним від валютного ринку «спот», зазначені фінансові інструменти називають ще похідними інструментами, або деривативами (derivatives).

5. За об'єктами торгівлі валютні ринки можуть мати такі сегменти:

• форексний ринок, де торгують безготівковою валютою (форексом).

• готівковий (банкнотний) ринок, де валюта фізично рухається у просторі. При цьому підвищуються витрати на транспортування, охорону, страхування, зберігання валюти, підвищується спред із котирування (різниця ціни придбання та продажу) іноземних банків.

У вузькому розумінні — операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності; використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обороті; увезенням, вивезенням, переказом та пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей. ^{Як правило, виділяють:}

• ^{поточні валютні операції (перекази іноземної валюти,отримання і надання фінансових кредитів на строк, не більше 180 днів, переказування процентів, дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями тощо);}

• ^{валютні операції, пов'язані з рухом капіталу (прямі інвестиції, портфельні інвестиції, придбання цінних паперів, надання й отримання фінансових кредитів та строк понад 180 днів тощо).}

^{Переважна більшість валютних операцій здійснюється на міжбанківському валютному ринку. Основні види банківських валютних операцій включають:}

1) Конверсійні (форексні) операції - обмін однієї валюти на іншу). Головна відмінність конверсійних операцій від депозитно-кредитних полягає в тому, що перші являють собою обмін еквівалентними сумами валют за узгодженим ринковим курсом, другі — передбачають одностороннє надання валютних коштів на певний термін на умовах повернення та сплати відсотків за визначеною процентною ставкою.

• угоди з негайною поставкою: угоди типу «today», «tomor­row», «spot»;

• строкові угоди: форвардні, ф’ючерсні, опціонні;

• угоди типу «своп».