5.2.1.1. Профілактика радіаційних уражень

Для своєчасного проведення профілактичних заходів мешканці не тільки близько розташованих до ядерних об'єктів районів, але і все населення повинно чітко уявляти собі необхід­ність профілактичних заходів і тактику поведінки при виникненні радіаційної небезпеки.

Паніка та різноманітні неймовірні чутки набагато менше виникають тоді, коли населення отримує об'єктивну інформацію.

В більшості випадків мешканці районів, які ближче розташовані до ядерних об'єктів, довіряють керівництву та технічному персоналу.

Більші побоювання викликають у людей, які мешкають на більшій відстані від атомних об'єктів.

Населення повинно знати про несподіване радіаційне зараження і суворо виконувати всі вказівки відповідних органів.

При загрозі зовнішнього опромінення та інгаляційного надходження радіонуклідів, в першу чергу, потрібно обмежити перебування населення на зараженій території.

Зона можливого зовнішнього опромінення, як правило, невелика і коливається від десятків і сотень метрів до кількох кілометрів. Для більш віддалених районів і відповідно для більшості населення, особливо в початковий період, найбільш небезпечне опромінення внаслідок попадання радіоактивних речовин в організм при диханні. Радіоактивні аерозолі знаходяться в повітрі і повільно, інколи десятками діб випадають на поверхню землі, траву, дерева, дахи будинків та інше.

Залежно від кліматичних умов повітряні течії можуть перенести їх на великі відстані, інколи на сотні кілометрів.

Якщо існує загроза підвищення зовнішнього опромінення, необхідно до мінімуму скоротити знаходження на відкритій місцевості, а знаходитися в приміщенні. Необхідно, по можливості, проводити ретельне вологе прибирання приміщень, транспорту та інше, ретельно виконувати правила особистої гігієни: миття рук перед вживанням їжі, приймати душ, менше користуватися косметичними засобами (помада, крем, пудра).

Бажано обмежити, а ще краще кинути паління через небезпечне попадання разом з тютюновим димом в органи дихання не тільки пилу, але і радіонуклідів.

Поряд із щоденним ретельним прибиранням необхідно слідкувати, щоб в квартирі не було протягів. Сипучі продукти необхідно зберігати в герметичній упаковці.

Основна, небезпека, безпосереднього зовнішнього опромінення, а також опромінення внаслідок інгаляційного надходження в першу чергу визначається складом та концентрацією в оточуючому середовищі радіоактивного йоду-131. Як правило, цей радіонуклід хімічно дуже активний складає більше половини всіх радіоактивних викидів в атмосферу під час аварії і особливо небезпечний при попаданні в організм. Тому необхідно своєчасно проводити профілактичні заходи, які заважають надходженню та накопиченню в організмі. З цією, метою починаючи з першого дня підвищеного радіаційного впливу, рекомендується кожний день вжива­ти препарати йоду (по одній таблетці - 0.25 г йодистого калію один раз на добу або по 3 - 6 капель розчину йодиду калію в молоці один раз на добу) упродовж 7-10 діб. Такі невеликі дози блокують щитовидну залозу і значною мірою (приблизно в 10 разів) зменшують накопичення радіоактивного йоду-131. Необхідно пам'ятати, що йодна профілактика ефек­тивна тільки в початковий період. Через 24 години після радіоактивного впливу починати прийом препарату йоду практично не потрібно, оскільки його дія слабо ефективна.

За продуктами харчування необхідно встановити постійний радіометричний контроль.

Харчування в період радіаційного впливу повинно бути повноцінним, різноманітним, висококалорійним. Мікроелементи (натрій, калій, кальцій, фосфор та інші) є конкурентними до деяких радіонуклідів. Тому при зменшенні в організмі якогось із них різко підвищується небезпека накопичення радіоізотопів. Наприклад, радіоактивний стронцій засвоюється у кишківнику, але значно повільніше ніж кальцій, який є іонним конкурентом. Тому достатня кількість кальцію в організмі перешкоджає накопиченню стронцію, сприяє його виведенню. Навпаки дефіцит кальцію сприяє накопиченню в організмі стронцію.

Для нормальної кальцієвої рівноваги необхідно кожний день вживати з їжею:

- дорослим - 0,4 - 0.5 г кальцію;

- підліткам - 0.4 - 0.7 г кальцію;

- вагітним жінкам - 1 -1,2 г кальцію.

З погляду більшості вчених, в період підвищеної фонової радіації та загрози надходження радіонуклідів в організм, денну дозу необхідно збільшити в 2 - 3 рази (до І - 2 г).

Наприклад, в І л молока міститься І-1,2 г кальцію. Рекомендується збільшити в харчо­вому раціоні згущене молоко, тверді та плавлені сири, кальційований хліб, яловичину та яйця, а також рослинні продукти, які багаті мінеральними солями та вітамінами (абрикоси, айва, вишні, черешні, цитрусові, смородина, кабачки, петрушка, кріп та інші ).

Іонним конкурентом іншого розповсюдженого радіонукліду ЦЕЗІЮ-137, який є небезпечним для внутрішнього опромінення, є калій. Вживання калію з такими продуктами як баклажани, зелений горошок, картопля, помідори, кавуни також деякою мірою зможе понизити накопичення радіоактивного цезію.

В харчовому раціоні повинні бути у великій кількості вітаміни. Основним джерелом вітаміну Е є неочищена рослинна олія (соя, кукурудза, соняшник, обліпиха, шипшина). Вітаміну В найбільше є в печінці риби, яєчному жовтку, молоці, вершках, сметані, сирі, в хлібному квасі.

Безумовно, овочі та фрукти, що ростуть в районах, які потрапили під значне забруднення радіоактивними речовинами, вживати в страву не можна. Слід пам”ятати про те, що внаслідок технологічної переробки продуктової сировини і кулінарної обробки продуктів наявність в них радіонуклідів зменшується. Під час варіння картоплі, буряків, а також капусти, гороху, квасолі, щавелю, активність радіонуклідів зменшується на 10 - 20 %. Отже всі сільськогосподарські продукти повинні ретельно чиститися, митися та проходити відповідну кулінарну обробку.

Небажано відварювати та запікати картоплю в шкірці. При варінні овочів доцільно спочатку відварити їх до напівготовності, потім воду злити, залити овочі новою водою. Перед приготуванням м'ясо слід спочатку замочити в холодній воді невеликими кусочками продовж 1 - 2 год. потім залити новою холодною водою і варити при слабкому кипінні до напівготовності без солі.

Необхідно пам'ятати про те, що під час смаження м’яса та риби вони обезводнюються і на поверхні утворюється шкірка, яка перешкоджає виведенню шкідливих речовин. Тому потрібно віддати перевагу відварним м’ясним та рибним стравам, а також стравам, які приготовлені на парі. Такі субпродукти, як легені та вим'я краще в страву не вживати. Молоко та молочні продукти, які надходять в торгівлю, практично безпечні

Для виведення радіонуклідів, які потрапили в організм, застосовуються такі способи:

- головна частина радіонуклідів виводиться через стравохід. Тому потрібно слідкувати за своєчасним звільненням кишківника. Кращий спосіб боротьби із затримкою звільнення кишківника є раціональне харчування, до складу якого входять в достатній кількості продукти, які викликають механічне, хімічне та теплове подразнення кишківника. Корисні такі продукти: хліб грубого помолу, перлова та гречана каші, холодні овочеві і фруктові борщі, варені та сирі овочі, кефір, кисле молоко, кумис;

- для профілактичних заходів корисно випивати зранку натщесерце склянку холодної води з медом або кефіру. Корисні також напій чорносливу з цукром, відвар пшеничних відходів (висівки), морська капуста (в перших стравах);

- бажано більше вживати в страву різноманітних рослинних олій (оливкової кукурудзяної, соняшникової (по 2-3 столових ложки в день) з різними салатами, а також буряковий сік (по 0,25 склянки три рази в день). Під час ранкової гімнастики рекомендується виконувати вправи, які підвищують внутрішній стан (напруження м'язів живота, нахили, масаж живота);

- якщо впродовж 10 - 14 днів функція кишківника не нормалізується, доцільно користуватися легкими послаблюючими засобами рослинного походження (спориш, корінь кульбаби, насіння льону, насіння подорожника) можна користуватися більш сильнодіючими рослинами (кора крушини, листя сенни, корінь ревеню, алоє та ін.) Лікувальні трави, як правило, заварюють кип'ятком (1 столова ложка на одну склянку кип’ячої води) наливають, фільтрують. Вживається від І - 2 столових ложок до 1/3 склянки 2-3 рази на день за 15 хв до їжі;

- під час підвищеного радіаційного впливу не можна обмежувати вживання води. Але необхідно пам'ятати про те, шо вода не повинна затримуватися в організмі, а по можливості, виводитись яж можно швидше. Хоча питна вода суворо контролюється на наявність радіонуклідів, але її краще кип”ятити, відстоювати та проціджувати для видалення осаду.

При плануванні профілактичних заходів у період підвищення радіаційного фону особливу увагу слід надавати здоров'ю дітей та підлітків. При цьому першочергове значення має правильна організація харчування - 4-5 разів на день (білки, жири, вуглеводи, вітаміни та мінеральні речовини).

Необхідно ще раз підкреслити, шо своєчасне та чітке виконання профілактичних заходів в період підвищення радіаційного фону може повністю запобігти можливим негативним наслідкам і сприяти збереженню здоров'я людей.

В післяаварійний період медичні органи та установи зобов’язані постійно інформувати населення про стан радіаційної обстановки і давати рекомендації щодо характеру життя, режиму поведінки та харчування. Для цього використовується радіо, телебачення, засоби масової інформації, санітарне навчання.

5.2.2. Дегазація та дезінфекція, речовини та розчини

Дегазація це розклад (нейтралізація) отруйних речовин, небезпечних хімічних речовин (НХР) до нетоксичних продуктів або їх механічні видалення із зараженої поверхні.

Вона виконується хімічним, фізико-хімічним, фізичним або механічним способами.

Хімічний спосіб базується на взаємодії хімічних речовин з отруйними речовинами внаслідок чого протікають хімічні реакції з утворенням нетоксичних або малотоксичних продуктів.

Цей метод здійснюється протиранням зараженої поверхні дегазуючими розчинами або обробкою їх водними кашками ДТС ГК або хлорним вапном. При відсутності штатних дегазуючих речовин можливе використовування промислових відходів, які містять у собі речовини лужної та окислювально-хлоруючої діі. Відходи ,які містять речовини лужного характеру утворюються при:

- обробці нафтопродуктів

- обробці вовни, льону, бавовни, віскози

- митті склянок з-під пива, вина і безалкогольних напоїв

- переробці целюлози та інших на підприємствах хімічної промисловості.

Лужність відходів можливо встановити за допомогою лакмусового паперу (папір синіє) або лабораторним аналізом.

Відходи, які мають у своєму складі речовини окислювально-хлоруючої дії:

- при відбілюванні бавовняних і штапельних тканин;

- відбілюванні целюлози;

- виробництві хлору, азотно-тукового добрива.

Лакмусовий папір у таких розчинах червоніє.

Фізико-хімічний спосіб базується на змиванні отруйних речовин (ОР) із забрудненої поверхні за допомогою мийних речовин або розчинників. Для цього використовуються мийні засоби у вигляді водного розчину (влітку), або розчину в аміачній воді (взимку).

При дегазації розчинниками отруйні речовини (ОР) не знешкоджуються, а розчиняються і видаляються із зараженої поверхні разом з розчинником. Розчинниками можуть бути бензин, гас, дизельне пальне, дихлоретан, спирт.

Фізичний спосіб - випаровування ОР із зараженої поверхні і часткове їх розкладанням під дією високотемпературного газового потоку. Проводиться за допомогою теплових машин.

Дегазація транспортних засобів і техніки здійснюються шляхом обробки дегазаційним розчином № 1 або № 2 (ащ ) (в залежності від виду ОР) з допомогою технічних засобів дегазації або протиранням ганчіркою, яка змочена в цих розчинах.

Дегазація техніки може проводитись газовим потоком, з допомогою теплових машин.

Якщо транспортні засоби і техніка мають комбіноване зараження (радіоактивними і отруйними речовинами), то спочатку проводиться дегазація. Після дегазації ступінь забруднення техніки радіоактивними речовинами визначається дозиметричними приладами. Якщо ступінь забруднення перевищує нормативи, то проводиться дезактивація.

Дегазація території може проводитися хімічним або механічним способом.

Хімічний спосіб здійснюється дегазаційними розчинами чи розсипанням сухих дегазуючих речовин за допомогою шляхових машин.

Механічний спосіб – зрізання та видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7-8 см, а снігу - 20 см, або нейтралізація забрудненої поверхні з використанням покриття із соломи, очерету, дощок і т.п.

Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірно-наривними і нервово-паралітичними ОР, проводиться обробкою розчином хлорного вапна.

Приміщення дегазують 10-20%-м хлорно-вапняним (або 5%-м сірчанонатрієвим) розчинами. Металеві предмети (відра, лопати та ін.) дегазують обпалюванням, кип'ятінням впродовж 2 год у воді (з додаванням 1-2 % лугу) або протиранням ганчіркою, яка зволожена у гасі (бензині).

Дерев'яні предмети (годівниці для худоби) дегазують хлорновапняною кашкою або розчинами інших дегазуючих засобів з наступним (через 1,5—2 год) промивання водою.

Дегазація кип'ятінням верхнього одягу і головних уборів зі штучного хутра проводиться в бучильних установках БУ-4М або інших (дегазацію хутряних і шкіряних виробів цим способом проводити неможливо).

Дегазація способом прання полягає в розкладі та змиванні отруйних речовин водними розчинами миючих засобів при високих температурах. Дегазації пранням підлягають вироби з бавовняних тканин, а також ватний одяг. Як миючий розчин використовується 0,3 %-й розчин порошку СФ-2У (СФ-2).

Дегазація провітрюванням (природна дегазація) може бути використана для всіх видів одягу, взуття та індивідуальних засобів захисту. Вона проводиться, якщо є час і немає інших засобів дегазації. Дегазація провітрюванням найбільш швидко проходить у літніх умовах при температурі 18—25°С.

Речі та предмети, які не можна кип'ятити, необхідно провітрювати 6 діб влітку і 45 діб взимку або дегазувати в спеціальних камерах (приміщеннях) при температурі 70—80°С.

Зерно, уражене парами і туманами НХР, дегазують провітрюванням на відкритому повітрі. Самодегазація в теплий період може наступити: при ураженні зарином і табуном — через 2-4 доби, іпритом через 5-10 діб, зоманом через 20-45 діб.

Воду дегазують фільтруванням і хлоруванням. Із колодязя воду відливають або відкачують, а дно і стінки шахти обробляють хлорно-вапняною кашкою, із дна знімають шар 10 см. Після наповнення водою, її знову відливають і після нового наповнення перевіряють на наявність ОР.

Засоби захисту дегазують пароаміачним способом або гарячим повітрям.

Шкіряні вироби дегазують гарячим повітрям при температурі 70°С впродовж 6 год.

Велике значення мають температурні інтервали використання дегазаційних розчинів. Так, зокрема, дегазаційний розчин №1 використовується до -35⁰ С, №2 (бщ) до – 30⁰С, №2 (ащ) до -40⁰С, а 1% водна суспензія ДТС ГК використовується при температурі +5⁰С і вище.

Дегазаційні речовини і розчини наведені в таблиці 5.1, та таблиці 5.2.

Дезінфекція – комплекс заходів по знешкодженню хвороботворних мікроорганізмів та руйнуванню їх токсинів. Знищення комах і кліщів, які переносять збудників інфекційних захворювань називається дезінсекцією, а знищення гризунів- дератизацією. Дезінфекція може проводитися хімічним, механічним та комбінованими способами.

Хімічний спосіб – знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речовинами – основний спосіб дезінфекції.

Фізичний спосіб дезінфекції - кип’ятінням білизни, посуду та інших речей. Використовуються в основному при кишкових інфекціях.

Механічний спосіб здійснюється тими ж методами, що передбачає видалення зараженого грунту або використання настилів.

Таблиця 5.1.