5.1.1.2. Сили і засоби , які залучаються для проведення рнр.

Штаби ЦО міста, району завчасно , ще до початку надзвичайних ситуацій, оцінюють стан, який може складатися на території в результаті стихійних лих, виробничих аварій і катастроф, великих пожеж, а також при застосуванні сучасної зброї у воєнний час.

На основі цієї оцінки, визначають сили і засоби які необхідні для успішного проведення РНР як в мирний , так і воєнний час.

До сил ЦО можемо віднести:

• війська ЦО;

• невоєнізовані формування ОГД як загального призначення, так і служб;

• невоєнізовані формування, що підпорядковуються штабам ЦО (для виконання специфічних завдань пов’язаних з радіаційною та хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями на нафтових промислах;

• спеціалізовані формування на об’єктах атомної енергетики, ХНО та інших небезпечних об’єктах.

До засобів ЦО віднесемо:

-засоби, які використовуються для аварійно-невідкладних робіт, повинні бути універсальні, малогабаритні і високопродуктивні. Це потужні трактори і бульдозери, крани вантажопіднімальні (25-30 т.) на гусеничному ходу і пневмоколісному ходу;

- екскаватори із змінним обладнанням (зворотною і прямою лопатою, стальною кулькою);

- автонавантажувачі на базі гусеничних тракторів;

-компресори, автобашти, електрокари, пресувальні силові і освітлювальні електростанції.

В окремих випадках використовують прогресивні засоби виробництва, це:

- механізовані інструменти;

- прості засоби механізації .

Для освітленя ділянок у нічний час використовують прожектори,переносні ліхтарики.

Вибір засобів механізації залежатимуть від виду аварійних робіт, характеру виробництва на підприємстві, особливості забудови.

5.1.2. Організація і проведення рнр в різних осередках ураження.

РНР в осередках ядерного, хімічного, бактеріального (біологічного), а також при стихійних лихах будуть проводитись в складній обстановці, в умовах повних і сильних руйнувань, суцільних завалів, пожеж, зараження атмосфери і місцевості і можливого затоплення.

Розглянемо особливості проведення РНР в різних осередках ураження.

РНР в осередках радіаційного ураження.

Аварії на ядерних реакторах не являються винятком. Так з 1971 по 1989 р. в 14 країнах світу мала місце 151 аварія на АЕС.

Однак, за час існування ядерних енергетичних реакторів, виникли тільки три великі аварії, які супроводжувались великим викидом радіоактивних речовин (в Великобританії в 1957 р., в США в 1979 р. і в колишньому СРСР в 1986 р.) Перші дві аварії не викликали серйозного впливу на економічне життя населення відповідних районів.

Аварія в колишньому СРСР на ІV блоці Чорнобильської АЕС з реактором РБМК -1000 була найбільшою в історії атомної енергетики і супроводжувалась значними викидами радіоактивних речовин і евакуацією населення із зони 30 км. навколо реактора.

В залежності від обставин, що можуть складатися після аварії на АЕС і пов’язані з викидом радіоактивних речовин в навколишнє середовище, РНР мають свої особливості і направлені на захист населення від радіоактивної дії.

Для проведення рятувальних робіт в осередку радіаційного ураження в першу чергу залучаються:

• санітарні дружини;

• зведені команди, групи ПР;

• команди знезараження;

• формування механізації;

• групи охорони громадського порядку та інші.

• Послідовність, прийоми і способи проведення РНР визначається начальником цивільної оборони об’єкту і командирами формувань в залежності від обставин в осередку ядерного ураження.

РНР в осередку хімічного ураження.

При виникненні осередку хімічного ураження негайно :

-оповістити сигналом «Хімічна тривога» робітників, службовців, населення, що знаходиться в зоні зараження і в районах, яким загрожує небезпека зараження;

- висилається радіаційна і хімічна, а також медична розвідка для уточнення місця, способу і типу впливу в навколишнє середовище НХР.

-визначаються межі осередку ураження і напрямок розповсюдження зараженого повітря;

-підготовлюються формування для проведення рятувальних робіт.

На основі даних, отриманих від розвідки і інших джерел, начальник цивільної оборони об’єкту приймає рішення, особисто організовує проведення рятувальних робіт і заходи по ліквідації хімічного зараження.

Для проведення рятувальних робіт в першу чергу залучаються:

• санітарні дружини;

• зведені команди (групи) ПР і ПХЗ;

• команди знезараження;

• формування механізації;

• групи охорони громадського порядку та ін..

Командири формувань після отримання задачі на проведення рятувальних робіт в осередку хімічного ураження ставлять задачі командиром підрозділів і вводять з врахуванням обставин формування в осередок ураження.

Слідом за розвідкою вводяться санітарні дружини, формування протирадіаційного і протихімічного захисту, охорони громадського порядку і інші. Особовий склад формування забезпечується засобами індивідуального захисту, антидотами, індивідуальними протихімічними пакетами.

В осередку хімічного ураження в першу чергу надається допомога ураженим, проводиться їх сортування і організовується евакуація в медичні установи. Осередок ураження позначається, проводиться знезараження місцевості, транспорту, споруд, а також при необхідності санітарна обробка робітників і службовців та населення.

В першу чергу одягаються протигази на уражених, їм надається перша медична допомога, вводяться антидоти.

Формування знезараження дегазують проїзди і проходи, територію, споруди, техніку і цим самим забезпечують дію інших формувань, а також евакуацію виробничого персоналу і населення із осередку хімічного ураження.

Необхідно завжди враховувати, що при проведенні рятувальних робіт в осередку хімічного ураження можливе зараження повітря в підземних спорудах, приміщеннях, замкнених кварталах, парках, а також розповсюдження його по трубопроводах і тунелях.

Після завершення рятувальних робіт або заміни формування скеровуються на пункти спеціальної обробки. Ці пункти як правило розгортаються на незараженій місцевості і поблизу виходу формувань і населення.

РНР в осередку бактеріального (біологічного) ураження.

Роботами по ліквідації цього осередку керує начальник цивільної оборони об’єкту, а організацією і проведення медичних заходів – начальник медичної служби.

В осередку біологічного ураження організовується і проводиться:

- бактеріальна розвідка і індикація бактеріальних засобів;

- карантинний режим або обсервація у відповідності з рішенням старшого начальника;

- санітарна експертиза, контроль зараження продуктів, харчової сировини, води і фуражу, їх знезараження;

- протиепідемічні, санітарно-гігієничні, спеціальні профілактичні, лікувально-евакуаційні, протиепізоотичні, ветиринарно-санітарні заходи, а також санітарно-розяснювальна робота.

При організації робіт по ліквідації осередку бактеріального ураження враховуються:

• здатність бактеріальних засобів викликати масові інфекційні захворювань серед людей і тварин;

• здатність деяких мікробів і токсинів зберігатись довгий час в навколишньому середовищі;

• наявність і довготривалість інкубаційного періоду виявлення захворювань;

• складність лабораторного пошуку збудника і довготривалість виявлення його виду;

• небезпечність зараження особового складу формувань і необхідність використання засобів індивідуального захисту.

Для проведення заходів по ліквідації осередку бактеріального ураження залучаються в першу чергу сили і засоби, які опинилися на території осередку, в тому числі і санітарно-епідемічні станції, ветеринарні станції, пересувні протиепідемічні загони, спеціалізовані протиепідемічні бригади, лікарні, поліклініки і інші медичні установи і формування.

Інфекційних хворих госпіталізують і лікують в інфекційних лікарнях в осередку ураження, або розгортаються тимчасові інфекційні стаціонари.

Осередок бактеріального (біологічного) ураження рахується ліквідованим після того, як з моменту виявлення останнього хворого пройде час, рівний максимальному терміну інкубаційного періоду для даного захворювання.

РНР в осередках стихійних лих. (катастрофічне затоплення).

Для проведення рятувальних робіт залучаються рятувальні загони, команди і групи, санітарні дружини і пости, а також відомчі спеціалізовані команди і підрозділи, гідрометереологічні пости, забезпечені плавзасобами, розвідувальні групи і ланки, зведені загони (команди) механізації робіт, формування будівельників, ремонтно-будівельні організації, охорони громадського порядку.

Рятувальні роботи при повенях направлені:

• на пошук людей на затопленій території;

• посадка їх на плавзасоби, човни, плоти, баржі чи вертольоти;

• і евакуація в безпечні місця.

Ситуація в районі повені може різко ускладнитись в результаті руйнування гідротехнічних споруд.В цьому випадку невідкладні роботи проводяться з метою підвищення стійкості захисних властивостей існуючих дамб, гребель і насипів.

Боротьбу з повінню в період льодоходу ведуть шляхом ліквідування заторів, які утворюються на річках шляхом підриву.

Повені можуть викликати певну небезпеку для життя особового складу формувань. Тому вони повинні бути навчені правилам поведінки на воді і користуванням рятувальним інвентарем.

РНР в осередку комбінованого ураження.

Організувати і провести РНР в осередку комбінованого ураження складніше, ніж в осередках ядерного, хімічного і біологічного ураження. Це пояснюється тим, що може виникнути набагато складніша ситуація, ніж при застосуванні противником ядерної, хімічної і біологічної зброї окремо або при одночасному виникненні аварій на АЕС і хімічно небезпечному підприємстві. З метою досягнення максимальних результатів РНР в осередку комбінованого ураження організовують і безперервно ведуть всі види розвідки. До визначення виду застосованих противником біологічних засобів всі заходи організуються у режимі захисту від особливо небезпечних інфекційних хвороб. Поступаючі дані від розвідки негайно використовують для найбільш ефективного застосування наявних сил і засобів і проведення режимних заходів по ізоляції осередку комбінованого ураження від навколишніх районів. Проводять термінову профілактику особового складу формувань і уражених; евакуюють все населення із зон хімічного ураження на незаражену територію, яка знаходиться в межах зони карантину; проводять дегазацію, дезинфекцію, а при необхідності і дезактивацію шляхів евакуації, важливих ділянок території, споруд і транспорту; організовують і проводять санітарну обробку від всіх видів зараження.

Головні зусилля розвідки спрямовуються на виявлення типу,концентрації та напрямку розповсюдження хімічних отруйних речовин,, радіоактивної хмари, заходів застосування і встановлення виду збудників інфекційних хвороб, кордонів зон радіоактивного, хімічного і біологічного зараження.

На основі аналізу даних розвідки начальник цивільної оборони уточнює своє рішення і ставить завдання по проведенню рятувальних робіт формуванням. В осередку комбінованого ураження в першу чергу визначають найбільш небезпечний уражаючий фактор, який несе найбільшу загрозу ураження, і негайно вживають заходи по запобіганню або зниженню до мінімуму його впливу, а потім приступають до ліквідації наслідків впливу всіх інших уражаючих факторів в ситуації, яка склалася.

При організації проведення РНР і визначенні їх обсягу враховуються особливості, характерні лише для осередку комбінованого ураження. Особовий склад формувань обов'язково повинен використовувати засоби індивідуального захисту органів дихання та шкіри, а також мати запасні протигази для надягання на уражених. Робота в 313 помітно знизить темпи РНР. Допустимий час перебування в засобах захисту шкіри може бути досить коротким. Цей час буде становити: при температурі повітря 30°С і вище - 18 хв., 29-25°С - ЗО хв, 20-24°С - 48 хв., 15-19°С - 2 год, 15°С і нижче - З год. Значне скорочення тривалості роботи зміни в осередку комбінованого ураження і виділення великої частини сил для проведення дезинфекції і дератизації, а при необхідності і дезактивації ділянок території, споруд, устаткування, транспорту і проведення санітарної обробки людей потребує збільшення чисельності формувань.

Наявність травмованих одночасно кількома уражаючими факторами дуже ускладнює надання їм медичної допомоги і транспортування в лікувальні заклади. З врахуванням цих особливостей формування виконують покладені на них завдання в осередку комбінованого ураження. Населення залежно від виду і тяжкості ураження - хімічного, радіоактивного і біологічного -підлягає медичному сортуванню (ділиться на групи і потоки), що виключає розповсюдження зараження при наданні медичної допомоги та евакуації. Евакуюються уражені в лікувальні заклади медичної служби розпорядженням старшого медичного начальника по ізольованих маршрутах, які охороняються. ' Встановлюється суворий контроль за виконанням формуваннями робіт по знезараженню ділянок на шляхах евакуації уражених та виводу населення на незаражену територію; проведенням санітарної обробки уражених та населення; проведенням протиепідеміологічних, спеціальних профілактичних і санітарно-гігієнічних заходів; дотримуванням заходів безпеки, а також за своєчасною зміною формувань. Зміна їх в осередку комбінованого ураження проводиться при суворому дотриманні режимних заходів. Замінені формування виводяться в райони, призначені старшим начальником, в межах зони карантину або обсервації. В цих районах проводиться їх спеціальна обробка.

Організація та проведення РНР при пожежах.

Пожежі щороку забирають ЖИТТЯ людей, знищують матеріальні цінності. І боротьба з цим лихом - обов'язок всіх громадян України. Успішна боротьба з лісовими, торф'яними, степовими і іншими пожежами залежить від своєчасного їх виявлення і швидкого прийняття рішень та вжиття заходів по їх ліквідації. Ліквідація наслідків пожеж досягається виконанням таких заходів:

-розвідка районів пожеж;

-вивід і вивіз населення із районів пожеж;

- надання медичної допомоги людям, які одержали опіки та інші травми, і подальше їх лікування;

-рятування від вогню матеріальних цінностей;

-гасіння (локалізація, ліквідування) пожеж;

-нагляд за районами пожежі для попередження повторних займань.

Розвідка районів пожеж визначає найближчі водойми, шляхи, просіки, канави, заболочені ділянки, які можна використати при організації боротьби з пожежами; розміри утвореного осередку пожежі; шляхи та умови, які сприяють розповсюдженню вогню, швидкість і напрямок його руху; які будівлі, споруди падають, палають; захаращені ділянки місцевості (лісу), що сприяють розвитку і розповсюдженню пожежі.

Вивід людей із району пожежі є основним завданням керівного складу ЦО. Необхідно визначити шляхи (маршрути), які найменш небезпечні для виводу, організувати пошук уражених, надати їм першу медичну допомогу, вжити заходи щодо уникнення отруєння людей токсичними речовинами горіння і загального перегріву організму, виводу або виносу уражених в безпечне місце.

Гасіння пожежі на спорудах, будівлях, техніці проводять з використанням вогнегасників, пожежних автоцистерн, автопомп; шляхом засипання землею, піском, мулом, снігом; вкривання брезентом, мішковиною, щільними тканинами і т.п.; збивання вогню свіжими гілками дерев. Якщо питома вага речовини, яку гасять, легша за воду, то гасити її водою не можна, бо вона буде випливати на поверхню і розтікатися, утворюючи нові осередки пожежі.

Локалізція пожежі - це дії, спрямовані на обмеження розповсюдження горіння. Для гасіння пожеж завчасно створюються запаси води, піску і засобів пожежогасіння. При механізованому способі гасіння низових пожеж зрізають грунт на відстані 3-4 м від краю вогню, пересувають до осередку пожежі і відвалюють на край вогню. При гасінні пожежі вручну людей розташовують на межі палаючої ділянки на відстані 3-5 м один від одного і засипають смугу вогню фунтом. При цьому утворюється смуга шириною до І м. У випадку виникнення низової пожежі в лісі її асять насипанням грунту, заливанням водою, збиванням полум'я гілками листяних порід дерев. Швидкість розповсюдження низової пожежі в лісі по вітрі 0,25-1 км/год при температурі вогню 800-1000°С.

Верхові лісові пожежі гасять водою з використанням пожежних машин, авторозливних станцій, вертольотів. Верхова пожежа в лісі в залежності від швидкості вітру розповсюджується з швидкістю від 1 до 6 км/год. Для локалізації верхових лісових пожеж утворюють загороджувальні смуги і пускають зустрічний вогонь. Це найбільш ефективний захід щодо локалізації лісових пожеж і використовується він на площі більше 100 га. Загороджувальні смуги повинні бути шириною не менше висоти двох дерев.

Слабкі степові пожежі (при швидкості вітру до 3 м/с) гасять збиванням, затиранням краю вогню мітлами з листяних порід дерев і заливанням водою. Більш сильні пожежі локалізують загороджувальними смугами шириною до 2 м, край їх обкопують, а середину випалюють. При швидкості розповсюдження степової пожежі 15-20 км/год пускають зустрічний вогонь. Опорну лінію зустрічного вогню вибирають на відстані 7-10 км від фронту пожежі. Для гасіння пожеж можуть використовуватись вибухові речовини.

Для гасіння підземних торф'яних пожеж необхідно: обкопати площу пожежі канавами шириною 0,7-1 м і глибиною до шару торфу, покритого водою або до мінерального фунту, вирубати дерева, які ростуть біля канави і віднести їх в сторону від пожежі, тліючу по краях канави рослинність залити водою або засипати землею, бути обережним при виконанні робіт, стежити, щоб не було провалів людей у вигорілі місця торф'яного шару.

Командир формування ЦО після отримання завдання від начальника ЦО промислового підприємства на гасіння пожежі для уточнення обстановки на маршруті руху і в районі пожежі він висилає розвідку. При підході до району пожежі на основі даних розвідки, особистого спостереження визначає порядок вводу в район пожежі, дії при гасінні пожежі, ставить завдання командирам підрозділів. При видачі завдань обов'язково вказується напрямок розповсюдження пожежі, заходи і порядок дій при гасінні пожежі, район відпочинку, пункти приймання їжі, заходи безпеки, визначається порядок використання техніки.

Особовий склад, який гасить пожежі, забезпечується протидимними масками або протигазами з додатковими патронами. Для вмілих дій в умовах пожеж велике значення має протипожежна підготовка виробничого персоналу підприємства (об'єкту), а також обладнання цехів (ділянок) протипожежними засобами.