- •Сутність підприємництва План
- •1. Історичний розвиток поняття "підприємництво"
- •2. Сутність і функції підприємництва
- •3. Економічна основа підприємництва
- •Економічна свобода і підприємництво План
- •1. Економічна свобода як основна передумова розвитку підприємництва
- •2. Рушійні сили підприємництва
- •3. Принципи та передумови підприємництва
- •Види підприємництва План
- •1. Приватне, колективне та державне підприємництво
- •2. Види (сфери) підприємницької діяльності
- •Функції та правовий статус підприємця План
- •1. Підприємець — ключова фігура ринкової економіки
- •2. Права, обов'язки та відповідальність підприємця
- •3. Ризик у підприємництві
- •Організаційно-правові форми підприємництва
- •Мале підприємництво План
- •1. Економічна сутність малого підприємництва
- •2. Функції малого підприємництва
- •Мале підприємництво План
- •3. Самоорганізація малого підприємництва
- •Основна суперечність малого підприємництва та форми її розв’язання.
- •2. Основні форми інтеграційної підтримки малого підприємництва.
- •3. Самоорганізація малого підприємництва
- •Спеціалізація як форма суспільної організації виробництва
- •1 . Форми й показники спеціалізації
- •2. Стандартизація та уніфікація як напрями розвитку спеціалізації
- •3. Економічна ефективність спеціалізованих підприємств
- •Кооперування підприємств
- •1. Форми й види кооперування
- •2. Показники кооперування
- •Мале підприємництво План
- •1. Проблеми розвитку малого підприємництва
- •2. Проблеми ефективності розвитку малого підприємництва
- •Коефіцієнт діючих малих підприємств
- •Коефіцієнт зайнятості на малих підприємствах:
- •Коефіцієнт рівня рентабельності малих підприємств:
- •Коефіцієнт продуктивності праці працівників малих підприємств:
- •Коефіцієнт заробітної плати працівників малих підприємств:
- •3. Соціально-економічні аспекти “тінізації” малого підприємництва
- •Оцінка якості персоналу фірми. Трудова поведінка.
- •Якість робочої сили і кваліфікація працівника.
- •Система професійного відбору. Наймання та відбір персоналу.
- •Сутність, структура та фактори трудової адаптації працівників.
- •Оцінка якості персоналу фірми. Трудова поведінка. План
- •Комплексна система професійної орієнтації, адаптації та просування працівників.
- •Вивчення трудової поведінки працівників фірми План
- •Оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності. Спрощена система оподаткування.
Сутність, структура та фактори трудової адаптації працівників.
Трудова адаптація – це соціальний процес освоєння особистістю нової трудової ситуації.
Поступаючи на роботу, люди активно включаються в систему професійних та соціально-психічних відносин конкретної трудової організації, засвоюють нові соціальні ролі, цінності, норми, узгоджують свою позицію з цілями і завданнями фірми (колективу), підпорядковуючи свою поведінку службовим правилам даної фірми.
Реалізуючі свої вимоги, працівник і фірма взаємодіють, пристосовуються одне до одного.
Адаптованість людини до конкретного трудового середовища виявляється в його поведінці, в ефективності праці, трудової активності.
Види адаптації:
первинна (при входженні в середовище);
вторинна – при зміні середовища.
Стадії адаптації:
отримання інформації (ознайомлення);
пристосування (переорієнтування);
асиміляції (повного пристосування);
ідентифікації (особисті цілі ототожнюється з цілями фірми).
За характером ідентифікації розрізняють 3 категорії працівників:
не ідентифіковані;
частково ідентифіковані;
повністю ідентифіковані.
Ядро колективу складає 3-я категорія.
Нормальний термін адаптації – 1-3 роки.
Фактори тривалості адаптації:
об’єктивні:
рівень механізації праці;
рівень механізації та автоматизації автоматичних процесів;
санітарно-гігієнічні умови праці;
розмір колективу;
розташування фірми;
галузева спеціалізація.
б) суб’єктивні:
соціально-демографічні характеристики працівника;
соціально-психологічні (рівень потреб, готовність працювати, швидкість орієнтації в виробничій ситуації, здатність до самоконтролю, комунікабельність);
соціологічні (ступінь професійного інтересу, матеріальна та моральна зацікавленість в ефекті і якості праці).
Важливий вплив на тривалість адаптації має особистісний потенціал працівника – сукупність рис і якостей працівника, які формують певний тип поведінки (впевненість у собі, комунікабельність, здатність до самоствердження, врівноваженість, об’єктивність).
Важливе місце займають також: освіта, знання, досвід.
Лекція 14
Оцінка якості персоналу фірми. Трудова поведінка. План
Комплексна система професійної орієнтації, адаптації та просування працівників.
Поняття і види трудової поведінки та механізм її регулювання.
Комплексна система професійної орієнтації, адаптації та просування працівників.
Вибір професії піддається управлінню шляхом цілеспрямованого формування особистих намірів та інтересів у молоді з врахуванням соціально-економічних потреб суспільства і приведенням у відповідність особистих планів, спрямувань з можливостями їх реалізації.
Певною формою такої роботи є професійний відбір – процес виявлення за допомогою науково обґрунтованих методів ступеня і можливостей формування медичної, соціальної і психофізіологічної придатності людини для виконання певної роботи.
Щодо трудового колективу, то проблема професійного відбору полягає у визначенні професійної придатності як сукупності особливостей і схильностей, які обумовлюють ефективність певного виду діяльності і задоволеність обраною професією.
Призначення професійного відбору – зменшити втрати через незадоволеність обраної професією і відсутності у працівника необхідних здатностей та схильностей.
Професійний відбір здійснюється у 2 етапи:
складення професіограми (опис професій, який дає уявлення про те, що і як повинно виконуватися робітником, спеціалістом, за допомогою яких засобів праці, в яких виробничо-технічних умовах, вимоги до виконавця) – необхідні якості;
вивчення природних даних, виявлення схильностей, соціально-психічні і фізіологічні прояви людини, що поступає на роботу. Складається карта особистості.
(Використовуються 2 методи: система тестів, особиста бесіда, анкетування – виявляються наявні якості.)
Кар’єра – це індивідуально усвідомлена позиція і поведінка, пов’язані з трудовим досвідом і діяльністю протягом робочого життя людини (послідовність посад, які займає людина, різних місць, положень в трудовій організації).
Розрізняють 2 види карєри:
професійну (характеризується тим, що конкретний працівник в процесі своєї професійної діяльності проходить різні стадії розвитку – навчання, приймання на роботу, професійне зростання, підтримання індивідуальних професійних здібностей, вихід на пенсію). Ці стадії працівник може пройти послідовно в різних організаціях;
внутрішньофірмову – охоплює послідовну зміну стадій розвитку працівника в рамках однієї організації та реалізується у 3 напрямках:
а) вертикальний – підйом на більш високу сходинку структурної ієрархії;
б) горизонтальний – переміщення в іншу функціональну галузь діяльності, або виконання певної службової ролі на сходинці, яка не має жорсткого формального закріплення, розширення ускладнення завдань з додатковою винагородою;
в) відцентровий – рух до керівництва фірми (участь у зустрічах, радах, нарадах формального і неформального характеру; довірливі відносини, запрошення).
Етапи кар’єри:
попередній (навчання – триває до 25 років – починається самозатвердження як особистості);
становлення (триває близько 5 років – від 25 до 30 років – освоєння обраної професії, набуття навичок, формування кваліфікації – триває самозатвердження, встановлюється незалежність, створення сім’ї);
просування (від 30 до 40 років – зростання кваліфікації, накопичення досвіду, навичок, досягнення більш високого статусу, більшої незалежності, починається самовираження як особистості);
збереження (дії по закріпленню досягнутих результатів – триває від 40 до 55 років – настає пік – період вдосконалення кваліфікації тобто її підвищення, досягається вершина незалежності і самовираження. З’являється заслужена повага до себе і оточуючих;
завершення (триває від 55-65 років – активні пошуки достойної зміни, навчання кандидата – найвища точка самовиразу і поваги до себе та інших, одночасно психологічний і фізіологічний дискомфорт, криза кар’єри);
пенсійний етап – завершення кар’єри – з’являється можливість самовиразу в інших видах діяльності, які були недоступні в період роботи, або були просто хобі. Стабілізується самоповага.
З метою управління кар’єрою і наведення порядку на цій ділянці роботи на фірмі на кожного нового працівника заводиться спеціальна карта адаптації і професійного просування – реєстраційний документ, відображає хід трудової адаптації людини. У ній відображається: демографічні характеристики, дані про сім’ю, мотиви вступу до організації (фірми), трудовий шлях до роботи на підприємстві, побажання працівника щодо просування, збільшення заробітку.
2. Трудова поведінка – це комплекс дій та вчинків працівника (який свідомо регулюється), пов’язаних зі створенням професійних можливостей та інтересів з діяльністю фірми, виконанням виробничого процесу.
Розглядаються такі види трудової поведінки:
Основи класифікації |
Види трудової поведінки |
1. Суб’єкти поведінки |
|
2. Наявність (відсутність) взаємодії з іншими суб’єктами |
|
3. Виробнича функція |
|
4. Ступінь детермінованості |
|
5. Ступінь відповідності прийнятим нормам |
|
6. Ступінь формалізації |
|
7. Характер мотивації |
|
8. Виробничі результати і наслідки |
|
9. Сфера здійснення поведінки |
|
10. Ступінь традиційності поведінки |
|
11. Результати з точки зору людських доль (і наслідки) |
|
12. Ступінь реалізації трудового потенціалу |
|
13. Характер відтворення трудового потенціалу |
|
Трудова поведінка формується під впливом різних факторів: соціальних та професійних характеристик працівника, умов праці та побуту на виробництві, оплати праці, систем норм і цінностей, трудових мотивацій. Поведінка направляється особистими і груповими інтересами людей і стимулює задоволенню їх потреб.
Трудова поведінка регулюється через потреби, інтереси, мотиви.
Потреби – необхідність у чому-небудь для підтримки життєдіяльності, особистості, соціальної групи чи суспільства.
Інтереси – реальні причини дій у зв’язку із різними ролями в суспільному житті, які формуються у соціальних груп та індивідів.
Мотиви – усвідомлене відношення до своїх вчинків (внутрішнє спонукання). На мотиви впливають ціннісні орієнтації, установки, трудова ситуація, стимули.
Ціннісні орієнтації – соціальні цінності, які розділяє особистість, і які є метою життя та основними засобами її досягнення.
Установка – загальна орієнтація людини на певний соціальний об’єкт, що передує дії і виражає схильність діяти певним чином відносно даного об’єкту.
Трудова ситуація – комплекс умов, в яких протікає трудовий процес.
Стимули – зовнішні впливи, які повинні спонукати до певної трудової поведінки.
Поведінку можна розглядати і в залежності від цілей, які ставить перед собою дослідник.
Функціональна поведінка – конкретна форма реалізації професіональної діяльності, яка визначається технологією робочого місця.
Економічна – орієнтована на певний результат – оптимальний баланс між витратами і компенсацією.
Існують різні форми економічної поведінки у галузі розподілення і споживання.
“максимум доходу ціною максимуму праці”;
“гарантований дохід ціною мінімуму праці”;
“мінімум доходу при мінімумі праці”;
“максимум доходу при мінімумі праці”.
Ефективність економічної поведінки визначається як співвідношення між витратами і результатом.
Під ефективністю праці на робочому місці звичайно розуміють продуктивність праці, витрати часу, матеріалів, палива, електроенергії та ін.
Соціальний ефект, який отримується в результаті трудової діяльності. Виражається в характері відтворення працівника , в збереженні і розвитку його фізичних і духовних сил, накопичення знань і навичок, вмінь.
Організаційна і адміністративна поведінка – її суть полягає у формуванні позитивної мотивації членів трудової організації. Для цього використовують моральні, матеріальні і соціальні стимули.
Стратифікаційна – пов’язана з професійною, трудової кар’єрою.
Адаптивно-пристосовницька – проявляється в процесі пристосування працівника до нових професійних статусів, ролей, вимог, технологічного середовища тощо.
Церемоніальні та субординаційні форми поведінки – проявляються на різних рівнях організаційної ієрархії, виконуючи ряд функцій (забезпечує збереження, відтворення і передання значущих цінностей, професійних традицій, звичаїв і зразків поведінки).
Характерологічні форми – це емоції та настрої, які реалізуються у поведінці, особистість може подавлювати інших вольовим або посадовим темпераментом, демонструючи риси, до яких треба пристосовуватися (таких людей називають моральними вампірами).
Несумісність таких форм поведінки у більше осіб є причиною конфлікту та конфліктних ситуацій в трудовому колективі.
Один із різновидів цих форм – спонтанна поведінка, немотивована, яка виникає під впливом сильних емоцій в екстремальних ситуаціях.
Деструктивні форми поведінки – це вихід за межу статутно-рольових розпоряджень, норм та дисциплінарних рамок трудового процесу:
протиправна;
адміністративно-управлінська (перевищення повноважень, невиконання обов’язків);
дисфункційна (професіональна некомпетентність);
індивідуально-цільова (надзвичайно егоїстичний характер);
груповий егоїзм;
імітаційна (псевдо активність);
збереження консервативних звичок і традицій (реалізація асоціативних звичок і схильностей).
В ринкових умовах соціальний механізм трудової активності знаходиться піід впливом різноманітних факторів–стимулів і факторів-гальм, серед яких можна виділити 2 фактора-стимули, що діють на рівні підприємства:
розуміння всім персоналом економічних та юридичних принципів функціонування акціонерної власності, в достатній мірі, щоб усвідомити чітку залежність свого благополуччя як від досягнень підприємства в цілому, так і від свого особистого трудового вкладу;
можливість робітників брати участь в управлінні своїм підприємством – делегування працівникові на всіх рівнях повноважень управління виробництвом, участі у власності, в розподілу прибутку і т.д. (голосування своїми акціями при прийнятті управлінських рішень і самостійне вирішення питання, пов’язаного з організацією і умовами праці).
Лекція 15