![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Поняття і основні риси державного управління.
- •2. Сутність виконавчої влади, її співвідношення з державним управлінням та адміністративним правом .
- •Адміністративне право України як галузь права, його предмет.
- •Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права.
- •Поняття, особливості та види адміністративно-правових норм.
- •Джерела адміністративного права України.
- •Особливості систематизації адміністративного законодавства.
- •Поняття, основні риси та види адміністративно-правових відносин.
- •Адміністративно – правовий статус громадян України (права й обов’язки у сфері державного управління).
- •Звернення громадян, їх види.
- •Порядок розгляду звернень громадян згідно Закону України “Про звернення громадян”, їх види.
- •Особливості адміністративно-правового статусу іноземців і осіб без громадянства в Україні.
- •Поняття, ознаки та правове положення органів виконавчої влади.
- •Види органів виконавчої влади.
- •Система органів виконавчої влади згідно Конституції України та принципи її побудови.
- •Повноваження Президента України у сфері виконавчої влади.
- •Компетенція та форми діяльності Кабінету Міністрів України.
- •Центральні органи виконавчої влади, їх види.
- •Міністерства в системі центральних органів виконавчої влади.
- •Повноваження і форми діяльності місцевих державних адміністрацій.
- •Поняття, види та принципи державної служби в Україні.
- •Законодавчі засади державної служби в Україні.
- •Поняття та види державних службовців.
- •Правове регулювання проходження державної служби.
- •Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців.
- •Поняття та види функцій державного управління.
- •Поняття форм державного управління, їх види.
- •Поняття правових актів державного управління, їх юридичне значення.
- •Класифікація актів державного управління та їх дія.
- •Адміністративний договір як форма управлінської діяльності.
- •Вимоги законності до актів державного управління, наслідки їх недотримання.
- •Поняття адміністративно-правових методів, їх види.
- •Адміністративний примус, його види.
- •1) Адміністративно-запобіжні заходи;
- •2) Заходи адміністративного припинення;
- •3) Заходи адміністративної відповідальності.
- •Адміністративно попереджувальні заходи, їх види та суть.
- •Засоби адміністративного припинення, їх види та суть.
- •Поняття й основні риси адміністративної відповідальності.
- •Завдання, система і дія законодавства України про адміністративні правопорушення.
- •Адміністративне правопорушення, його поняття та склад.
- •Суб’єкти адміністративних правопорушень.
- •Особливості відповідальності неповнолітніх в віці від 16 до 18 років.
- •Особливості адміністративної відповідальності посадових осіб.
- •Відповідальність військовослужбовців за вчинення адміністративних правопорушень.
- •Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб.
- •Обставини, що виключають адміністративну відповідальність.
- •Цілі адміністративних стягнень, їх види.
- •Попередження та штраф, як адміністративні стягнення.
- •Оплатне вилучення і конфіскація предметів, як адміністративні стягнення.
- •Позбавлення спеціального права, наданого громадянину, як вид адміністративного стягнення.
- •Виправні роботи і адміністративний арешт, як адміністративні стягнення.
- •Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх.
- •Загальні правила накладення стягнень за адміністративні правопорушення.
- •Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність за адміністративний проступок.
- •Строки накладення адміністративних стягнень.
- •Адміністративний процес: зміст, загальні риси, особливості.
- •Структура адміністративного процесу й характеристика провадження щодо окремих адміністративних справ.
- •Реєстраційне провадження, його види та особливості
- •Дисциплінарне провадження: завдання, стадії, особливості.
- •Адміністративна юрисдикція: загальні риси, принципи.
- •Адміністративна юстиція: поняття, види та особливості її становлення в Україні.
- •Адміністративне судочинство в Україні.
- •Завдання й порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення.
- •Засоби забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
- •Адміністративне затримання, адміністративне доставлення, як засоби забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
- •Протокол про адміністративне правопорушення.
- •Постанова по справі про адміністративне правопорушення. Статья 283. Содержание постановления по делу об административном правонарушении
- •Види рішень, що приймаються по скарзі чи протесту.
- •Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.
- •Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.
- •Правове положення та повноваження адміністративних комісій.
- •Справи про адміністративні правопорушення підвідомчі органам внутрішніх справ.
- •Справи про адміністративні правопорушення підвідомчі судам (суддям).
- •Порядок оскарження і опротестування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Статья 288. Порядок обжалования постановления по делу об административном правонарушении
- •Статья 289. Срок обжалования постановления по делу об административном правонарушении
- •Статья 290. Опротестование постановления по делу об административном правонарушении
- •Розгляд скарги і протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення. Статья 293. Рассмотрение жалобы и протеста на постановление по делу об административном правонарушении
- •Адміністративна відповідальність за правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку.
- •Адміністративна відповідальність в галузі охорони природи, використання природних ресурсів.
- •Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління.
- •Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, фінансів і підприємницькій діяльності.
- •Поняття режиму законності й дисципліни в державному управлінні.
- •Способи забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні: загальна характеристика.
- •Контроль в державному управлінні: поняття, зміст та види.
- •Контроль з боку органів законодавчої влади.
- •Контроль органів виконавчої влади загальної компетенції.
- •Відомчий та міжвідомчий контроль.
- •Судовий контроль в державному управлінні.
- •Контрольні повноваження державних інспекцій та служб.
- •Прокурорський нагляд за законністю й дисципліною в державному управлінні, його методи та форми.
Поняття та види функцій державного управління.
Система государственного управления состоит из повседневного осуществления определенных функций. Термин «функция» применяют для обозначения деятельности любых государственных органов независимо от их цели. Функционировать — значит действовать, быть в действии, исполнять обязанности. Функция есть и обязанность, и круг деятельности, и назначение. Функция управления как понятие — это определенное направление специализированной деятельности исполнительной власти, содержание которой характеризуется однородностью и целевой направленностью.
Функции управления — это относительно самостоятельные и однородные части содержания управленческой деятельности, в которых выражается властно организующее влияние субъекта управления на объект.
Следовательно, функцию государственного управления можно определить как часть управленческой деятельности государства, которая осуществляется на основании закона или иного правового акта органами исполнительной власти присущими им методами для выполнения задач государственного управления.
Функции исполнительной власти, как уже подчеркивалось, являются относительно самостоятельными и универсальными. Существуют различные подходы относительно их классификации. Их делят на политические и технические функции, или функции общего управления и специализированные функции, функции осуществления суверенитета (внешнего и внутреннего), экономические, социальные, социально-воспитательные функции и т. п.
классификация функций государственного управления на общие, специальные и вспомогательные.
Общие функции оказывают объективно необходимое влияние на определенные процессы, которые происходят в хозяйственной, политической, социально-культурной и иных сферах. Эти функции являются основными, присущими любому управлению, независимо от того, на каком уровне и в каких отраслях они осуществляются. Общие функции государственного управления — прогнозирование, планирование, организация, регулирование, координация, учет, контроль. Эта классификация построена на основании внутренней технологии управленческой деятельности.
Функция прогнозирования. Необходимость в прогнозировании вытекает из самой природы государственного управления, ибо оно должно решать как повседневные задачи, так и перспективные проблемы. Прогнозирование обусловлено характером объекта управления, который отличается значительной динамичностью. Государственное управление призвано решать долгосрочные, перспективные задачи. В управленческом процессе прогнозирование используется и как функция, и как принцип, и как метод управления.
Функция планирования присутствует на всех уровнях иерархии управления. Она состоит в определении цели, направлений, задач, способов реализации тех или иных процессов (социальных, экономических, политических, культурных и др.), разработке программ, с помощью которых должна быть достигнута цель. Путь реализации функции планирования имеет такой схематический вид: необходимость — задачи — функция — решение (цель). Методика планирования основывается на принципах научности, комплексности, многовариантности решений, выборе оптимального варианта, нормативности и др.
Функция организации связана с созданием организационного механизма. Цель этой функции — сформировать управляющие и управляемые системы, а также связи и отношения между ними. Особенность функции организации относительно иных самостоятельных функций состоит в том, что это единая функция, которая обеспечивает взаимосвязь и эффективность всех иных функций управления. Организация означает также реорганизацию и ликвидацию органов управления, предприятий, учреждений.
Благодаря функции регулирования достигается необходимое состояние упорядочения и устойчивости системы управления. Регулирование охватывает главным образом текущие мероприятия по любым отклонениям от задач и заданных программ. С помощью регулирования осуществляются непосредственное руководство, поведение управляемых объектов. Способность управленческой системы самостоятельно сохранять равновесие относительно возбуждающих влияний (отклонений) является результатом осуществления функции регулирования.
Координация как функция обеспечивает согласование деятельности систем управления. Благодаря координированию согласовываются действия не только руководителей внутри управленческого звена, но и действия руководителей иных управленческих структур.
Функция учета связана со сбором, передачей, хранением и обработкой данных, регистрацией и группированием сведений о деятельности системы управления, наличии и затратах ресурсов и т. п. Учет является предпосылкой контроля.
Функция контроля имеет свои особенности относительно всех иных функций. Так, если планирование ставит задачу, организация приводит систему управления в состояние возможности выполнения этой задачи, то контроль характеризуется универсальностью относительно управленческой системы.
Специальные функции характеризуют особенности конкретного субъекта или объекта управления.
К основным специальным функциям государственного управления, которые осуществляются на высшем уровне высшим органом (Кабинетом Министров Украины) в системе органов исполнительной власти, относятся: обеспечение государственного суверенитета и экономической самостоятельности Украины, осуществление внутренней и внешней политики государства; разработка проекта Закона о Государственном бюджете и обеспечение его выполнения; разработка и осуществление общегосударственных программ экономического, научно-технического, социального и культурного развития государства и др., перечисленных в ст. 116 Конституции Украины.
Специальные управленческие функции осуществляет Президент Украины как глава государства. Среди них: руководство внешнеполитической деятельностью государства, назначение и увольнение глав дипломатических представительств Украины в других государствах и при международных организациях; назначение по представлению Премьер-министра членов Кабинета Министров, руководителей иных центральных органов исполнительной власти, а также глав местных государственных администраций и прекращение их полномочий на этих должностях (расстановка кадров);
Разграничение функций существует и на низших уровнях государственной исполнительной власти. Так, местные государственные администрации на соответствующей территории обеспечивают осуществление таких основных функций:.
Специальные функции (как наиболее многочисленные) разделяются на виды в зависимости от сфер управления. Такая специфичность функций присутствует в сферах экономики, социально-культурной, административно-политической. Дальнейшая дифференциация функций, обусловленная особенностями объектов управления, происходит внутри этих сфер управления благодаря вспомогательным функциям. Основное их назначение — обеспечение обслуживания процессов общих и специальных функций. С их помощью создаются необходимые условия для нормальной деятельности управленческих структур.
По критерию обеспечения потребностей вспомогательные функции классифицируют по следующим группам: а) в целевозлагающей организации — прогнозирование, стратегическое и текущее планирование; б) в необходимых ресурсах — финансирование, материально-техническое снабжение, транспортное обслуживание, стимулирование, трудовые ресурсы, кадровое обеспечение; в) в упорядоченности, согласованности в действиях — управление, координация, организация, контроль и др.; г) в постоянном совершенствовании самой системы управления — организация, диагностирование, проектирование, организационное развитие и т. п.