- •Поняття і основні риси державного управління.
- •2. Сутність виконавчої влади, її співвідношення з державним управлінням та адміністративним правом .
- •Адміністративне право України як галузь права, його предмет.
- •Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права.
- •Поняття, особливості та види адміністративно-правових норм.
- •Джерела адміністративного права України.
- •Особливості систематизації адміністративного законодавства.
- •Поняття, основні риси та види адміністративно-правових відносин.
- •Адміністративно – правовий статус громадян України (права й обов’язки у сфері державного управління).
- •Звернення громадян, їх види.
- •Порядок розгляду звернень громадян згідно Закону України “Про звернення громадян”, їх види.
- •Особливості адміністративно-правового статусу іноземців і осіб без громадянства в Україні.
- •Поняття, ознаки та правове положення органів виконавчої влади.
- •Види органів виконавчої влади.
- •Система органів виконавчої влади згідно Конституції України та принципи її побудови.
- •Повноваження Президента України у сфері виконавчої влади.
- •Компетенція та форми діяльності Кабінету Міністрів України.
- •Центральні органи виконавчої влади, їх види.
- •Міністерства в системі центральних органів виконавчої влади.
- •Повноваження і форми діяльності місцевих державних адміністрацій.
- •Поняття, види та принципи державної служби в Україні.
- •Законодавчі засади державної служби в Україні.
- •Поняття та види державних службовців.
- •Правове регулювання проходження державної служби.
- •Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців.
- •Поняття та види функцій державного управління.
- •Поняття форм державного управління, їх види.
- •Поняття правових актів державного управління, їх юридичне значення.
- •Класифікація актів державного управління та їх дія.
- •Адміністративний договір як форма управлінської діяльності.
- •Вимоги законності до актів державного управління, наслідки їх недотримання.
- •Поняття адміністративно-правових методів, їх види.
- •Адміністративний примус, його види.
- •1) Адміністративно-запобіжні заходи;
- •2) Заходи адміністративного припинення;
- •3) Заходи адміністративної відповідальності.
- •Адміністративно попереджувальні заходи, їх види та суть.
- •Засоби адміністративного припинення, їх види та суть.
- •Поняття й основні риси адміністративної відповідальності.
- •Завдання, система і дія законодавства України про адміністративні правопорушення.
- •Адміністративне правопорушення, його поняття та склад.
- •Суб’єкти адміністративних правопорушень.
- •Особливості відповідальності неповнолітніх в віці від 16 до 18 років.
- •Особливості адміністративної відповідальності посадових осіб.
- •Відповідальність військовослужбовців за вчинення адміністративних правопорушень.
- •Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб.
- •Обставини, що виключають адміністративну відповідальність.
- •Цілі адміністративних стягнень, їх види.
- •Попередження та штраф, як адміністративні стягнення.
- •Оплатне вилучення і конфіскація предметів, як адміністративні стягнення.
- •Позбавлення спеціального права, наданого громадянину, як вид адміністративного стягнення.
- •Виправні роботи і адміністративний арешт, як адміністративні стягнення.
- •Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх.
- •Загальні правила накладення стягнень за адміністративні правопорушення.
- •Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність за адміністративний проступок.
- •Строки накладення адміністративних стягнень.
- •Адміністративний процес: зміст, загальні риси, особливості.
- •Структура адміністративного процесу й характеристика провадження щодо окремих адміністративних справ.
- •Реєстраційне провадження, його види та особливості
- •Дисциплінарне провадження: завдання, стадії, особливості.
- •Адміністративна юрисдикція: загальні риси, принципи.
- •Адміністративна юстиція: поняття, види та особливості її становлення в Україні.
- •Адміністративне судочинство в Україні.
- •Завдання й порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення.
- •Засоби забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
- •Адміністративне затримання, адміністративне доставлення, як засоби забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
- •Протокол про адміністративне правопорушення.
- •Постанова по справі про адміністративне правопорушення. Статья 283. Содержание постановления по делу об административном правонарушении
- •Види рішень, що приймаються по скарзі чи протесту.
- •Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.
- •Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.
- •Правове положення та повноваження адміністративних комісій.
- •Справи про адміністративні правопорушення підвідомчі органам внутрішніх справ.
- •Справи про адміністративні правопорушення підвідомчі судам (суддям).
- •Порядок оскарження і опротестування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Статья 288. Порядок обжалования постановления по делу об административном правонарушении
- •Статья 289. Срок обжалования постановления по делу об административном правонарушении
- •Статья 290. Опротестование постановления по делу об административном правонарушении
- •Розгляд скарги і протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення. Статья 293. Рассмотрение жалобы и протеста на постановление по делу об административном правонарушении
- •Адміністративна відповідальність за правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку.
- •Адміністративна відповідальність в галузі охорони природи, використання природних ресурсів.
- •Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління.
- •Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, фінансів і підприємницькій діяльності.
- •Поняття режиму законності й дисципліни в державному управлінні.
- •Способи забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні: загальна характеристика.
- •Контроль в державному управлінні: поняття, зміст та види.
- •Контроль з боку органів законодавчої влади.
- •Контроль органів виконавчої влади загальної компетенції.
- •Відомчий та міжвідомчий контроль.
- •Судовий контроль в державному управлінні.
- •Контрольні повноваження державних інспекцій та служб.
- •Прокурорський нагляд за законністю й дисципліною в державному управлінні, його методи та форми.
Компетенція та форми діяльності Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади (частина перша ст. 113 Конституції України). Це положення означає, що Кабінет Міністрів — як уряд — очолює систему органів виконавчої влади. Відтак усі інші органи виконавчої влади підпорядковані, підконтрольні й підзвітні Кабінету Міністрів. Наведене положення ст. 113 Конституції є принциповим, оскільки до прийняття Конституції України 1996 р. Президент України був одночасно главою держави і главою виконавчої влади, тобто він формально очолював систему органів виконавчої влади.
Статус Кабінету Міністрів України як вищого серед органів виконавчої влади підтверджується також п. 9 частини першої ст. 116 Конституції, згідно з яким Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.
Відносно новою (з 2000 р.) організаційною формою роботи членів Кабінету Міністрів є урядові комітети. Вони утворюються для координації роботи членів Кабінету Міністрів, узгодження та підготовки питань для розгляду на засіданні уряду, а також для усунення політичних та інших розбіжностей між членами Кабінету Міністрів. До складу урядових комітетів входять члени Кабінету Міністрів, а очолюють урядові комітети, як правило, Прем'єр-міністр, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри. За рішенням Прем'єр-міністра до складу урядового комітету з правом дорадчого голосу можуть входити також керівники інших центральних органів виконавчої влади, заступники міністрів.
За результатами обговорення питань на засіданні урядового комітету шляхом консенсусу приймається рішення, яке оголошується головуючим та оформляється протоколом. У разі неможливості прийняття узгодженого рішення на засіданні урядового комітету остаточне рішення приймається Кабінетом Міністрів.
Центральні органи виконавчої влади, їх види.
Конституция Украины относит к центральным органам исполнительной власти министерства и другие органы исполнительной власти. К последним принадлежат: государственные комитеты и другие центральные органы исполнительной власти, статус которых приравнивается к Государственному комитету Украины (Высшая аттестационная комиссия, Пенсионный фонд, Главное контрольно-ревизионное управление, Государственное казначейство); центральные органы исполнительной власти со специальным статусом (комитеты, администрации, службы, комиссии, государственные комиссии, государственные департаменты, управления и т. д.); центральные органы исполнительной власти, деятельность которых направляется и координируется Кабинетом Министров Украины через соответствующих министров.
Согласно п. 15 ст. 106 и ч. 5 ст. 114 Конституции Украины Президент Украины создает, реорганизует и ликвидирует по представлению Премьер-министра Украины министерства и другие центральные органы исполнительной власти, действуя в пределах средств, предусмотренных на содержание органов исполнительной власти. Они подчинены Кабинету Министров, который направляет и координирует их работу.
Министерство, другой центральный орган исполнительной власти Украины осуществляет государственную политику в соответствующих сферах. В своей деятельности они руководствуются Конституцией Украины, законами Украины, постановлениями Верховной Рады, указами[6] и распоряжениями Президента Украины, постановлениями и распоряжениями Кабинета Министров Украины, а также положением о соответствующем центральном органе исполнительной власти.
Министерство является главным (ведущим) органом в системе центральных органов исполнительной власти, созданным для обеспечения реализации государственной политики в определенной сфере деятельности.
Государственный секретарь министерства организует обеспечение деятельности министра и текущую работу по исполнению возложенных на министерство задач, подает министру предложения по распределению соответствующих бюджетных средств, координирует работу территориальных органов министерства, предприятий, учреждений и организаций, которые входят в сферу его управления, возглавляет аппарат министерства. Государственный секретарь министерства по должности является членом коллегии, утверждает по согласованию с Министерством финансов Украины штатное расписание и смету расходов министерства, назначает на должность и освобождает от должности в соответствии с законодательством работников центрального аппарата министерства.
Государственный секретарь министерства имеет первого заместителя и заместителей.
Государственный комитет (государственная служба) является центральным органом исполнительной власти, деятельность которого направляет и координирует Премьер-министр Украины либо один из вице-премьер-министров или министров. Государственный комитет (государственная служба) вносит предложения по формированию государственной политики соответствующим членам Кабинета Министров Украины и обеспечивает ее реализацию в определенной сфере деятельности, осуществляет управление в этой сфере, а также межотраслевую координацию и функциональное регулирование по вопросам, отнесенным к его ведению. Государственный комитет (государственную службу) возглавляет его председатель.
Центральные органы исполнительной власти могут иметь свои территориальные органы, которые создаются, реорганизуются и ликвидируются в порядке, установленном законодательством.
Руководителей территориальных органов министерства назначает на должность и освобождает от должности министр, а другого центрального органа исполнительной власти — руководитель этого органа.
Центральные органы исполнительной власти являются юридическим лицом, имеют самостоятельный баланс, счета в учреждениях банков, печать с изображением Государственного герба Украины и своим наименованием.